Тема 8: і. Страввінський(1882-19710) Творчий портрет. Балет «Петрушка»

І́гор Фе́дорович Страві́нський (5 червня (17 червня) 1882, Оранієнбаум, нині місто Ломоносов Ленінградської області, Росія — 6 квітня 1971, Нью-Йорк, поховано у Венеції) — композитор та диригент українського походження . Син співака Федора Гнатовича Стравінського.Рід Стравінських походить з Волині. Батько композитора, Федір Стравінський родом з Чернігівської губернії, навчався в Ніжинському ліцеї, дебютував у Києві 1873 року, а з 1876 співав у Маріїнському театрі.

В Російській імперії

Ігор Стравінський народився в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга. З дитячих років вчився грі на фортепіано у А. П. Снеткової і Л. А. Кашперової. У 1900—05 займався на юридичному факультеті Петербурзького університету. У 1903-08 брав уроки композиції у М. А. Римського-Корсакова, якого називав своїм духовним батьком. 1905 оженився на своїй двоюрідній сестрі Катерині Носенко, з якою мав двох синів (1907, 1910) та двох дочок (1908, 1913).

1909 на прем'єрі «Феєрверку» познайомився з імпресаріо С. П. Дягілєвим. Пізніше на його замовлення написав ряд балетів, що були поставлені у «Російських сезонах» в Парижі, зокрема «Жар-птиця» (1910), «Петрушка» (1911), «Весна священна» (1913), що принесли композиторові світову славу.

За кордономЗ 1910 довго жив за кордоном. Через хворобу дружини з 1914 оселився у Швейцарії, а після вибуху першої світової війни вже не повертався на батьківщину протягом більш ніж 50 років. У Швейцарії значною прем'єрою Стравінського стала «Історія солдата», поставлена під орудою Ернста Ансерме.

З 1920 року жив у Франції, де співпрацював з виробником механічних піаніно Pleyel, зробив для цього інструменту ряд перекладень власних творів. 1934 прийняв французьке громадянство.

З 1939 — в США (з 1945 — американське громадянство). Вів широку концертну діяльність (диригував переважно власними творами, виступав і як піаніст). У 1962 відбулися авторські концерти в Москві і Ленінграді.

СтилістикаТворчість Стравінського вирізняється образно-стилістичною різноманітністю, проте підпорядкованою в кожен творчий період своїй стрижньовій тенденції.

У т.з. російський період (1908 — початок 20-х рр.), найкращими творами якого є балети «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна», хореографічні сцени «Весілля» (1917, остаточний варіант 1923), Стравінській виявляв особливу цікавість до якнайдавнішого і сучаснішого йому російському фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагану, лубка. У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравінського, пов'язані з «театром уявлення», закладаються основні елементи музичної мови — «поспівковий» тематизм, вільний метроритм, остинатність, варіантний розвиток і т. д.

У наступний, т.з. неокласицистський період (до початку 1950-х рр.) на зміну російській тематиці прийшла антична міфологія, істотне місце зайняли біблійські тексти. Стравінській звертався до різних стильових моделей, освоюючи прийоми і засоби європейської музики бароко (опера-ораторія «Цар Едип», 1927), техніку старовинного поліфонічного мистецтва («Симфонія псалмів» для хору і оркестру, 1930) і ін. Названі твори, а також балет із співом «Пульчинелла» (на теми Дж. Б. Перголезі, 1920), балети «Поцілунок феї» (1928), «Орфей» (1947), 2-а і 3-а симфонії (1940, 1945), опера «Пригоди гульвіси» (1951) — не стільки високі зразки стилізації, скільки яскраві оригінальні твори (використовуючи різні історико-стилістичні моделі, композитор відповідно до своїх індивідуальних якостей створює сучасні по звучанню твори).

Пізній період творчості (з середини 1950-х рр.) характеризується переважанням релігійної тематики («Священний спів», 1956; «Заупокійні співи», 1966, і ін.), посиленням ролі вокального початку (слова), вільним використанням додекафонної техніки (проте в рамках властивого Стравінському тонального мислення). При всій стилістичній контрастності творчість Стравінського відрізняється єдністю, обумовленою його російським корінням і наявністю стійких елементів, що виявляються в творах різних років. Стравінській належить до провідних новаторів 20 століття. Він одним з перших відкрив нові музично-структурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації (наприклад, джазові), вніс багато нового в метроритмічну організацію, оркестровку, трактування жанрів. Кращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики 20 ст.

За своє творче життя І.Стравинський віддав належне захопленню неокласицизмом, авангардистською музикою, але врешті-решт прийшов до духовної. Переломною для нього стала «Меса» (1948). 1956 завершені «Священні піснеспіви», 1966 — «Заупокійні піснеспіви».

Стравінський і Україна

поштова марка України із зображенням І. Ф. СтравінськогоДля сучасної української музичної спільноти актуальними є дослідження духовних зв'язків Ігоря Стравінського з українською культурою. Значну частину своїх творів Стравінський писав на українській землі, а їхні джерела знаходив в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості І.Стравінський називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини. Тут зустрів своє кохання, жінку, з якою поєднав свою долю, – Катерину Носенко. Після одруження 1906 року Ігор Стравінський розробив проект, за яким на околиці Устилуга був побудований його власний дім. Разом з братом Гурієм він заклав липову алею, котра й сьогодні милує око відвідувачів музею композитора та вихованців музичної школи, що знаходиться у його будинку.

Щоліта з 1907 до початку Першої світової війни композитор писав свої твори в Устилузі. В Устилузі І.Стравінський написав перший твір — фантазію для оркестру «Феєрверк», якому присвятив півтори місяці напруженої праці. Загалом же в Устилузі він працював над 17 творами, серед яких «Жар-птиця», «Петрушка» і широко відома «Весна священна».

У 1994 році у Луцьку вперше було проведено міжнародний фестиваль «Стравінський та Україна», у програмі якого були концерти, а також наукова конференція, на якій чи не вперше в Україні розглядалося питання духовного зв'язку Ігоря Стравінського із українською культурою. У 2005 було проведено другий, а в 2006 — третій міжнародний фестиваль. У червні 2010 року в Луцьку та Устилузі проходив уже VII музичний фестиваль "Стравінський та Україна". У 2011 році цей фестиваль відбувся восьмий раз.

У 1990 році в м. Устилуг Волинської області відкрито перший у світі музей видатного композитора.