Тема 3: с.В.Рахманінов(1873-1943).Творчий портрет.Прелюдії для фортепіано.
Сергі́й Васи́льович Рахма́нінов (1 квітня 1873, Новгородська губернія (Росія) — 28 березня 1943, Беверлі-Хіллз, штат Каліфорнія, США) — російський композитор, піаніст і диригент, один із кращих представників фортепіанного мистецтва.
Сергій Рахманінов народився 2 квітня 1873 у дворянський родині в Старорусському повіті Новгородської губернії в маєтку Онег. Рід Рахманінових, вірогідно,сходить до онука молдавського правителя Стефана Великого — Василя, прозваного Рахманіним. В сім'ї Рахманінових було шестеро дітей, Сергій став третьою дитиною.
Ранні роки
Проявивши інтерес до музики вже в чотири роки, навчався грі на фортепіано, а в дев'ять років вступив до фортепіанного відділення Санкт-Петербурзької консерваторії. З 1888 продовжував навчання в Московській консерваторії у Миколи Звєрєва. Серед однокласників Рахманінова був видатний в майбутньому композитор Олександр Скрябін
У віці 13 років Рахманінова було представлено Петру Чайковському, який пізніше відіграв важливу роль в житті молодого музиканта. Протягом навчання у консерваторії Сергій Рахманінов створив Перший фортепіанний концерт, низку романсів (зокрема, «В молчанье ночи тайной»), п'єси для віолончелі і для фортепіано, в тому числі прелюдія до-дієз мінор, яка принесла композитору всесвітню славу. Дипломною роботою Рахманінова стала опера «Алеко» (1892) — перша опера Рахманінова, яка згодом здобула всесвітню славу.
У віці 19 років він закінчив консерваторію із золотою медаллю як композитор (вчився у Сергія Танєєва та Антона Аренського) та як піаніст (клас Олександра Зілоті) і вирушив у велике концертне турне по Росії як піаніст-соліст і акомпаніатор. У віці 20 років він став викладачем фортепіано у московському Маріїнському жіночому училищі, в 24 роки — диригентом Московської російської приватної опери Савви Мамонтова (протягом одного сезону).
Молоді роки
15 березня 1897 відбулася прем'єра Першої симфонії Рахманінова, оркестром диригував К.Глазунов. Виконання було вкрай невдалим і симфонія не була сприйнята слухачами. Невдала прем'єра мала трагічні наслідки для С. Рахманінова — вона спричинила серйозну нервову хворобу, що на три роки практично повністю паралізувала творчу діяльність композитора. Партитура Першої симфонії була загублена і лише наприкінці 1940-х років відновлена Б. Г. Шальманом по оркестрових голосах, що збереглися в фондах М. П. Бєляєва.
Протягом кількох років Рахманінов не міг складати музику, і лише допомога досвідченого психіатра-гіпнотизера і скрипаля М. В. Даля (1860—1939) сприяла його виходу з хворобливого стану. Першим твором, що ознаменував вихід з творчої кризи, став написаний у 1901 році Другий фортепіанний концерт, який мав великий успіх, а згодом став одним з найпопулярніших фортепіанних концертів у світовій музичній літературі.
Незабаром Сергій Рахманінов прийняв запрошення зайняти місце диригента в московському Большому театрі. Після двох сезонів вирушив у мандрівку Італією(1906), потім на три роки поселився в Дрездені, щоб повністю присвятити себе композиції. В 1909 Рахманінов здійснив велике концертне турне по США і Канаді, виступаючи як піаніст і диригент. В 1912 р. Рахманінов став на посаду диригента симфонічних концертів Московського філармонічного товариства й з неймовірним успіхом провів сезон, в одному з концертів якого була виконана його симфонічна поема «Дзвони».
Рахманінов в Україні
Творчий шлях Сергія Рахманінова неодноразово перетинався з культурно-мистецьким життям Києва та інших міст України. 18 жовтня 1893 у Київському оперному театрі С.Рахманінов диригував своєю першою оперою — «Алеко». У рік київської прем'єри «Алеко» були видані романси Рахманінова по творах Т.Шевченка у вільному перекладі російського поета Олексія Плещеєва — «Дума» й «Полюбила я на печаль свою». Менш відома обробка Сергія Рахманінова української народної пісні «Чоботи» для хору а капела. Ця обробка так і не була видана, її рукопис залишається в архіві у Москві.
В 1910 році С. Рахманінов був відряджений Імператорським російським музичним товариством до Києва з метою ознайомлення зі станом справ у Київському музичному училищі. Згодом (у 1913), музичне училище було реформоване у консерваторію
Перебуваючи у Києві Рахманінов, на прохання свого друга та колеги музикознавця Олександра Оссовського, прослухав молоду співачку - киянку Ксенію Держинську. Розпізнавши у дівчині справжній талант, Рахманінов зробив багато для становлення творчого шляху видатної оперної співачки.
С. Рахманінов неодноразово здійснював гастрольні тури по Україні. Зокрема у жовтні 1914 року, С. Рахманінов давав концерти у кількох українських містах: у Києві, 21-го — в Одесі, 24-го — в Кременчуці, 25-го — в Полтаві, 26-го — в Харкові, 28-го — в Єкатеринославі
Виїзд за кордон
За спогадами двоюрідної сестри композитора, С. А. Сатіної, Рахманінов радісно сприйняв лютневу революцію, проте подальші події та безсилля Тимчасового уряду викликали у композитора почуття розпачу і тривоги.
Події жовтневої революції змусили Рахманінова прийняти рішення залишити Батьківщину. На думку С.Рахманінова, Жовтневий переворот став «кінцем старої Росії», з ломкою старого устрою «мистецтва, як такого бути не може», а життя без мистецтва для Рахманінова було б «безцільним».
22 грудня С. Рахманінов з дружиною та двома дочками спішно від'їжджає до Стокгольма
За кордоном
Протягом 1918 року Рахманінов гастролює в країнах Скандинавії, а 10 листопада 1918 оселяється з сім'єю в Нью-Йорку та починає інтенсивну гастрольну діяльність, що тривала 25 років. У виборі роялів С.Рахманінов надає перевагу фірмі Стейнвей (Steinway and sons), перші грамофонні записи С.Рахманінова здійснює фірма Thomas Edison, а з 1920 року — Victor Talking Machine Company.
Через щільний графік гастролей, аж до 1926 року Рахманінов не писав значних творів; композиторська пауза, таким чином, тривала близько 10 років. Лише в 1926-27 роках з'являються нові твори: Четвертий концерт для фортепіано з оркестром та Три російські пісні. Загалом протягом життя за кордоном Рахманінов створив усього 6 творів, однак вони належать до вершин світової музики.
В 1941 році С. Рахманінов закінчив свій останній твір — «Симфонічні танці». Останні роки Рахманінова були затьмарені хворобою. Однак незважаючи на це, він продовжував концертну діяльність, припинену лише незадовго до смерті. Під час Великої вітчизняної війни грошовий збір від одного зі своїх концертів передав у Фонд оборони СРСР зі словами: «Від одного з росіян посильна допомога російському народу в його боротьбі з ворогом. Хочу вірити, вірю в повну перемогу».
Помер Сергій Васильович 28 березня 1943, в Беверлі Хіллз (штат Каліфорнія), похований на цвинтарі Кенсіко, неподалік Нью-Йорку.
Teма 4:Концерт№2 до-мінор для фортепіано з оркестром.
Концерт для фортепіано з оркестром № 2, до мінор, Op. 18 Сергія Рахманінова написаний восени 1900 — квітні 1901 року. Повністю концерт був вперше виконаний автором у супроводі оркестру під орудою О. Зілоті 27 жовтня 1901 рокуДругий фортепіанний концерт ознаменував вихід Рахманінова з творчої кризи, прем'єра концерту мала значний успіх а згодом концерт став одним із популярніших творів у світовій фортепіанній літературі.
Перші вісім тактів концерту Головна партія 1-ї частини.
Концерт складається з 3-х частин; друга і третя виконуються без перерви.
Moderato, написана у сонатній формі. Відкривається вступом у соло фортепіано: акорди у верхньому і середньому регістрах, яким відповідає низький звук фа контроктави, в наростаючій динаміці. Потім звучить головна тема, маршеобразная за характером, але пом'якшена фортепіанними фігураціями та викладом у струнних і кларнетів. Побічна тема в паралельній тональності мі-бемоль мажор наповнена спокоєм і ліризмом.
Adagio sostenuto
Allegro scherzando