Тема 18: Симфонія №3 сі-мінор

Симфонія №3 сі мінор - симфонія Бориса Лятошинського, закінчена в 1950 року, вперше виконана 23 жовтня 1951 року в Києві на концерті пленуму Правління Спілки композиторів України (диригував К. Сімеонов).

Прем'єра викликала суперечливі думки критиків, автора звинуватили у формалізмі та песимістичному світосприйнятті. Через чотири роки композитор зробив другу редакцію симфонії, яка з успіхом була схвально прийнята музичною громадськістю.

Симфонія складається з 4-х частин:

1. Andante Maestoso

2. Andante con moto

3. Скерцо

4. Фінал

Тема 22-23:Мирослав Михайлович Скорик(1938)

Миросла́в Миха́йлович Ско́рик (13 липня 1938, Львів) — композитор і музикознавець родом із Львова, народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, професор, кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри композиції Львівської консерваторії, голова Львівського відділення Спілки композиторів, секретар Спілки композиторів України, керівник Центру музичної україністики. Внучатий племінник Соломії Крушельницької. Удостоєний найвищої державної відзнаки — «Герой України».

Народився 13 липня 1938 року у Львові. Походить з інтелігентної родини - видатна українська оперна співачка Соломія Крушельницька є родичкою Мирослава Скорика (його бабця була рідною сестрою примадонни). Почав навчатися музики в музичній школі у Львові 1945 року. 1947 року родину Скориків було репресовано з політичних мотивів та вислано в Сибір. Після смерті Й.Сталіна родина повернулася до Львова, де Мирослав у 1955-1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії (нині Львівській музичній академії) ім. М.В.Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса (клас композиції А.Солтиса, клас історії та теорії музики С.Людкевича).

Закінчив Львівську консерваторію ім. М.В.Лисенка (композиторський та історико-теоретичний факультети, класи А. Солтиса та Станіслава Людкевича, 1960) та аспірантуру при Московській консерваторії (1964) у класі Дмитра Кабалевського.

З 1966 р. до кінця 1980-х рр. викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював в США, потім в Австралії. В кінці 1990-х повертається в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. З 2002 — художній керівник фестивалю «КиївМюзікФест». В 2005 — голова журі фестивалю «Червона рута», з 2006 — співголова Національної спілки композиторів України (з 2006 року).

Його твори регулярно виконуються в Україні, інших країнах колишніх республіках СРСР, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, а також у США, Канаді та Австралії. Часто виступає як диригент і піаніст з виконанням власних творів.

У стилістиці продовжує традиції львівської композиторської школи, органічно пов'язаної з різноманітними первинними жанрами; дає модерну авторську візію українського, зокрема карпатського фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.

Мелодія ля-мінор - музичний твір українського композитора Мирослава Скорика, написаний ним до фільму "Високий перевал" на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.

Кінострічка, що мала робочу назву "Партії рядова", розповідає про повоєнні роки в Галичині і знімалася на початку 1980-х років. Незважаючи на те, що оригінальний сценарій акцентував увагу на трагедії, принесену в звичайну галицьку сім’ю Другою світовою війною, під тиском владних структур картина зазнавала значних змін вже на етапі монтажу, щоб зображувати діяльність ОУН-УПА крізь призму радянської ідеології.^[1] Режисер картини, не поділяючи трактування сценарію, що його нав’язували представники КДБ, звернувся до Мирослава Скорика з проханням скласти таку музику до кінострічки, яка могла б «розказати» глядачеві те, чого не можна показати.^[2] Вперше твір прозвучав для флейти і фортепіано, а згодом композитор зробив перекладення для скрипки з фортепіано, скрипки з оркестром

Композиція написана у розмірі 4/4, головна тональність - ля-мінор, складається з 50 тактів та має виражений ліричний характер. Кульмінація має виконуватися poco crescendo ed affetuoso - тобто постійно підсилюючи та виразно. Тривалість "Мелодії ля-мінор" у оригінальному укладенні для фортепіано і скрипки становить приблизно 3 хвилини 12 секунд.