Основний зміст

Жоден із фонетичних процесів праслов’янської чи окремих слов’янських мов не був таким масштабним і не викликав таких наслідків, як занепад зредукованих. Зникнення зредукованих справедливо називають найважливішим фонетичним процесом у східнослов’янських говорах, як і в усіх інших слов’янських мовах, поворотним етапом їхнього розвитку. Вплив цього процесу виявився на різних мовних рівнях, особливо на фонетичному.

Зникнення слабких редукованих і вокалізація сильних [ъ] і [ь] викликали появу так званих випадних [о], [е], тобто чергування [о], [е] з нулем звука, що зберігається в усіх сучасних східнослов’янських мовах: съ⁺нъˉ ® сон; съˉна ® сна; орь⁺лъˉ – орел, орьˉла – орла. Редуковані [ъ], [ь] у сильній позиції переходили в [о], [е] (так звані вторинні, секундарні), а в слабкій позиції вони зникали. Внаслідок цього і виникло чергування вторинних [о], [е] з нулем звука, яке спостерігається і в сучасній українській мові.

Зникнення слабких зредукованих і вокалізація сильних [ъ], [ь] викликали появу так званих вставних [о], [е]. Вставні звуки розвивалися між кінцевим сонорним та іншим приголосним унаслідок зникнення слабких [ъ], [ь] у кінці слова: соснъ ® сосон, пhснь ® пісень, вhтръ ® вітер, вихръ ® вихор. Там, де після сонорних були не зредуковані, а голосні нормальної довготи, вставні не розвивалися: вhтра ® вітру. Із зникненням зредукованих пов’язане подовження *о, *е (етимологічних) у складах перед слабкими [ъ], [ь] і перехід їх у звук [і] в новому закритому складі: возъ ® вōз ® вуоз, вуез, вуиз, вуіз ® віз; печь ® пēч ® піеч ® піч.

Подовжений [ē], що змінився у дифтонг [іе] в давньоруських пам’ятках південно-західного походження передавався буквою h. Це так званий новий h. Термін новий h належить О. І. Соболевському, але природу цього явища розкрив О. О. Потебня. Новий h стоїть на місці давнього звука [e] в складі, після якого зник редукований у слабкій позиції: печь ® пēчь ® піечь (пhчь).

Секундарний [і], що розвинувся через ряд дифтонгів після занепаду зредукованих у новоутвореному закритому складі з *о, *е, становить одну з найважливіших фонетичних рис сучасної української мови. Коли в дальшому складі не було зредукованого, етимологічні [о], [е] на [і] не змінилися. Цим зумовлено чергування [о], [е] з [і] в закритому складі в сучасній українській мові.

Занепад слабих зредукованих викликав ряд змін і в системі приголосних: спрощення в групах приголосних, асиміляція і дисиміляція звуків, ствердіння приголосних тощо.

Питання для самостійної роботи:

1. Доведіть залежність чергування [о], [е] з нулем звука від історії зредукованих голосних.

2. Поясніть, як історія зредукованих голосних вплинула на асимілятивно-дисимілятивні процеси в українській мові.

3. Поясніть, як історія зредукованих голосних вплинула на процеси спрощення в українській мові.

4. Поясніть, як історія зредукованих вплинула на появу приставних голосних в українській мові.

5. Поясніть механізм появи подовжених етимологічних звуків [о] та [е] у зв’язку з історією зредукованих.

6. Доведіть, що процес переходу [л] в [ў] детермінувався історією зредукованих голосних.

Лекція № 8