1. Кульчицький С.В., Мицик Ю.А., Власов В.С. Історія України: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.:Літера ЛТД, 2010. – с.398-401

2. . Субтельний О. Україна: історія. – К.:Либідь, 1992. – с.403-413.

3. Світлична в.В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. – к.: Каравела, Львів: Новий Світ-2000, 2002. – с.

Завдання до самостійної роботи

Тема 10: Дисидентський рух в Україні.

1. Тезисно, використовуючи запропоновані запитання, дайте відповіді по темі:

а) Хто вони – українські дисиденти?

б) Які течії існували в дисидентському русі?

в) Які вимоги дисидентів?

г) Якими методами вони діяли?

2. Прочитайте уривок з документа. Виконайте завдання до нього.

Із Декларації Української Групи Сприяння виконанню Гельсінських Угод

« Досвід показує, що виконання Гельсінських Угод не може бути забезпечене без участі широкої громадськості країн-учасниць. Виходячи з цього, 9 листопада 1976 р. була створена Українська Громадська Група Сприяння виконанню Гельсінських Угод. Група Сприяння ставить за мету:

1.Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією Прав Людини. Домагатись, щоб цей міжнародний правовий документ став основним у відносинах між Особою і Державою.

2.Виходячи з переконань, що мир між народами не можна забезпечити без вільних контактів поміж людьми, а також без цільного обміну інформацією та ідеями, активно сприяти виконанню гуманітарних статей Прикінцевого Акту Наради з питань безпеки і співпраці в Європі.

3.Домагатися, щоб на всіх міжнародних нарадах, де мають проговорюватися підсумки виконання Гельсінських Угод, Україна як суверенна європейська держава і член ООН була представлена окремою делегацією.

4.Із метою вільного обміну інформацією та ідеями домагатися акредитування на Україні представників зарубіжної преси, створення незалежних прес-агентств тощо.

Своїм головним завданням Група вважає ознайомлення урядів країн-учасниць і світової громадськості з фактами порушень на терені України Загальної Декларації Прав Людини, гуманітарних Статей,прийнятих Гельсінською Нарадою. Із цією метою Група Сприяння:

а) приймає письмові скарги про порушення прав людини і робить усе необхідне, щоб ознайомити з ними уряди, які підписали Гельсінські Угоди, а також світову громадськість;

б) опрацьовує зібрану інформацію про правовий стан на Україні та згідно зі ст.19 Загальної Декларації Прав Людини поширює її незалежність від державних кордонів;

в) вивчає факти порушення прав людини стосовно українців, котрі живуть в інших республіках, щоб надати тим фактам широкого оприлюднення.

Група у своїй діяльності керується не політичними, а лише гуманітарно-правовими мотивами. Ми свідомі того, що багаторічна бюрократизація державного життя, котра дедалі зростає, здатна викликати протидію нашим законним прагненням. Але ми також добре знаємо, що бюрократичне тлумачення прав людини не вичерпує того, що несуть у собі міжнародні правові документи, підписані урядом СРСР. Ми приймаємо ці документи в їхньому повному обсязі – без бюрократичних перекручень та свавільних урізань із боку службових осіб чи державних установ.

Ми глибокого переконані, що лише таке розуміння Загальної Декларації Прав Людини і Гельсінських Угод здатне створити справжнє відродження в міжнародних відносинах. Саме цій великій меті повинна бути присвячена гуманітарно-правова діяльність нашої Групи.

Члени Групи:

Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Микола Руденко (керівник групи), Ніна Строката, Олексій Тихий.

9 листопада 1976 р.

1. Якими були передумови виникнення Української Гельсінської Групи?

2. Визначте мету і завдання УГГ.

3. Чи справедливими, на ваш погляд, були вимоги УГГ?

Література

1. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Каравела, Львів: Новий Світ-2000, 2002. –с. 224-225.

2. Субтельний О. Україна: історія. – К.:Либідь, 1992. – с. 445-450.

3. Дещинський Л.Є., Гаврилів І.О., Зінкевич Р.Д. Історія України та її державності: Навчальний посібник. – Львів: «Бескид-Біт», 2005.- с. 308-309.

Завдання до самостійної роботи