Робота з папером

Творча робота з папером ‒ це мистецтво, відкрите і доступне для кожної дитини будь-якого віку. Папір ‒ дивовижний, багатофункціональний матеріал, який застосовується у всіх сферах діяльності людини. Це матеріал з коротких волокон рослинного походження, які тісно повʼязані між собою і зʼєднані клеючими масами. Вперше його винайшли в Китаї на початку ІІ ст. н. е. Але був час, коли люди писали на камʼяних і глиняних плитах, деревʼяних дощечках, корі берези, папірусі, пергаменті. Нині папір виготовляють на паперових фабриках в основному з деревини, а також соломи, стебел кукурудзи, ганчірʼя та макулатури. Всі процеси на фабриках виконуються автоматично. Отже, це екологічно чистий матеріал.

Саме папір є першим матеріалом, з якого діти починають майструвати, творити, створювати неповторні вироби. Він відомий усім з раннього дитинства. Стійкий інтерес дітей до творчості з паперу обумовлюється ще й тим, що даний матеріал дає великий простір для творчості. Паперовий аркуш допомагає дитині відчути себе художником, дизайнером, конструктором, а найголовніше ‒ безмежно творчою людиною.

Зазнаючи колосальних змін з давніх часів, папір в сучасному суспільстві представлений багатьма видами. Кольоровий та білий, оксамитовий та глянцевий, папірусний – він доступний усім верствам суспільства. За допомогою паперу можна прикрасити ялинку, скласти головоломку, змайструвати кумедну іграшку або коробочку для подарунка і багато, багато іншого, що цікавить дитину. Використовується папір завдяки своїм властивостям: його можна складати, рвати, різати, вирізати отвори, опалювати, зминати, клеїти, фарбувати, зʼєднувати з іншими матеріалами тощо.

Творча робота з папером сприяє розвитку сенсомоторики ‒ узгодженості в роботі думки, ока і руки, вдосконалення координації руху, гнучкості, точності у виконанні дій. Одночасно практична робота з папером здійснює істотний вплив на розумовий розвиток дитини, формування образного і композиційного мислення. Творчий акт передбачає здатність особистості переходити від традиційно вироблених стереотипів до створення нового, раніше не відомого. У цьому аспекті й виявляється креативність способів дій особистості. Наявність цієї здатності повʼязане з якістю чуттєвої сфери, а також ‒ з інтелектуальним рівнем вдосконалення дитини.

М атеріали та інструменти для аплікації

Основним матеріалом для аплікаційних робіт є папір. Папір і його властивості можуть бути використані у всіх видах роботи ‒ від аплікації на площині до обʼємної паперопластики.

Для створення обʼємних виробів папір повинен бути добре проклеєний (ватман, креслярська, торшон, агат).

Папір, що активно всмоктує воду, використовується для роботи в техніці папʼє-маше та для декорування виробів.

Різні види паперу можуть бути широко застосовані для створення художньо-образних виробів різного характеру: технічних прийомів виконання композиції на площині або обʼємних форм, конструкцій моделей. Це такі, як: картон, ватман, кольоровий папір і картон, оксамитовий, друкарський, газетний, пергаментний, гофрований, вощений папір та багато інших.

Зупинимося лише на основних прийомах роботи з папером, як образотворчого конструктивно-пластичного матеріалу. Аркуш паперу дає великі можливості для створення фактур і структур. Йому можна надати заокруглену або хвилясту форму за допомогою лінійки. Мʼяття паперу різних сортів дає різні ефекти віддзеркалення світла. Цей прийом може бути використаний для виразного, образного вирішення виробу. Для створення різноманітних форм з паперу використовують різні способи згинання і гофрірування. Формоутворювальні ефекти досягаються способом розрізування і розривання. Ці способи найчастіше використовуються в різних видах роботи з папером. Надаючи відрізаному елементу певної форми і встановивши його в конкретному напрямі, можна підсилити виразність форми виробу. Складання, згинання аркуша здійснюється способом перегину уздовж попередньої розмітки з подальшим пропрасовуванням ребра, яке виходить при попередньому прокреслюванні борозенки будь-яким негострим інструментом. Папір піддається скручуванню у формі спіралі, стружки і дозволяє надати будь-якої фориу. Комбінування формоутворювальних елементів широко використовується в створенні складніших моделей з паперу. В цьому випадку можуть бути використані такі способи, як склеювання, замки різного характеру, складання за допомогою надрізів, прорізів тощо.

Ці прості прийоми роботи з папером служать основою при виготовленні як площинних, так і обʼємних виробів з паперу будь-якої форми.

Д ля виготовлення виробів або художніх виробів використовуються такі інструменти: ножиці (прості, фігурні, манікюрні), канцелярський ніж, циркуль, лезо, олівець, лінійка, клей, пензлик для клею, папір різних видів, шило, робоча поверхня у вигляді цупкого картону (ДВП, фанери, оргскла), канцелярські скріпки, кнопки, простий олівець, гумка, скотч, ємкості для замочування паперу.

На ізотерапевтичних заняттях роботу з папером можна організовувати в різних техніках.

А плікація

Аплікація (лат. «аррliсаtio» означає прикладання) – художня техніка, яка полягає у тому, що зображення, вирізані з одного матеріалу, накладаються на фон. Матеріал, що використовується для цієї техніки може бути різноманітний: папір, картон, фольга, тканина, фетр, шкіра; природні матеріали: дерево, кора, листя, мох, стебла, солома, лусочки шишок та ін. Як бачимо, аплікацію можна виконувати, накладаючи два однорідні матеріали, наприклад, папір на папір, тканину на тканину. Але можна поєднувати два різні матеріали. Наприклад, цікаво виглядає робота з тканини, накладеної на папір. Солому чи кору поєднаємо з деревом, різнокольоровий папір можемо наклеїти на картон.

Аплікація (як і будь-яка техніка) має свої особливості, властиві лише їй. Аплікацією не слід замінювати інші техніки. Так, неможливо аплікацією передати тонкі переливи кольору, як це характерно для акварелі, чи використовувати довгі й тонкі штрихи, як роблять у гравюрі. Аплікація вимагає спрощених, узагальнених лаконічних форм і площинного їх трактування. Більше уваги звертається на цікаву композицію, гармонійний добір кольорів, оригінальне вирішення теми.

Загалом аплікацію розрізняють:

1. За змістом:

‒ предметна, яка складається з окремих зображень, наприклад: листок, квітка, гілка;

‒ сюжетна, яка відтворює сукупність певних подій, наприклад: «Свято», «Літо». У свою чергу, сюжетну аплікацію можна поділити за темами, жанрами: історична, побутова, пейзаж, натюрморт, портрет;

‒ декоративна, яка охоплює орнаменти, візерунки рослинного, зооморфного, геометричного або геральдичного виду;

‒ абстрактна, яка складається із зображень умовно-хаотичного характеру.

2. За використаними матеріалами: з паперу; з волокнистих матеріалів (з листя, квітів, насіння, соломи, очерету тощо);

‒ зі штону (аплікаційно-мозаїчний спосіб та маркетрі);

‒ з натуральної та штучної шкіри.

3. За обʼємом: плоска, рельєфна, обʼємна.

4. За технологією виготовлення:

‒ вирізна (за допомогою ножиць, ножа);

‒ рвана (виготовлена способом відривання деталей вручну).

5. За технікою виготовлення деталей:

‒ вирізна (складанням вдвоє, вчетверо, в декілька разів);

‒ силуетна (одно- або багатошарова);

‒ силуетно графічна (лінії прорізів).

6. Залежно від основи (тла) поділяються на:

‒ мʼякі;

‒ тверді.

Кожен із цих видів має основні ознаки аплікації: декоративність; силуетність; плоскісне узагальнення трактування образу; лаконічність; хроматичність або ахроматичність зображень.

Якість аплікаційних робіт залежить від процесу та результату склеюваня матеріалів, які б виглядали охайно, трималися міцно, а руки, одяг і робоче місце залишалися чистими. Проте іноді, особливо працюючи з рідким клеєм, результат може розчарувати. Щоб цьому запобігти, потрібно використовувати тільки якісний клей і дотримувався простих правил роботи з ним:

1. Перед першим застосуванням протестуйте клей і реакцію на нього матеріалів, зробіть пробне приклеювання.

2. Наносьте клей рівномірним тонким шаром, щоб папір не промокав і не зминався.

3. Керуйтеся загальним правилом: наносити клей варто на менш пористу поверхню, оскільки вона має меншу здатність до вбирання.

4. Потрібно наносити клей завжди від центру до країв, в іншому випадку існує небезпека забруднити клеєм краї паперу з лицьового боку.

5. Для нанесення клею на великі поверхні використовуйте широкий пензлик, губку, валик, для точкового нанесення, якщо на флаконі з клеєм немає насадки-носика ‒ тонким пензлем, піпеткою або одноразовим шприцом.

6. Працюйте швидко, інакше клей висохне.

7. Завжди притискайте поверхні одну до одної після склеювання. Покладіть їх під прес або притисніть руками за допомогою звичайного офісного паперу, щоб розгладити зморшки і вигнати бульбашки повітря. Якщо склеювані поверхні різної товщини, розгладжуйте з тоншого боку.

8. При нанесенні рідкого клею на папір звʼязки стають сильнішими, і аркуш, повертаючись до свого початкового розміру, скручується до центру тієї поверхні, на яку наносили клей. Наприклад, якщо папір клеїти на картон, то він буде розтягуватися сильніше, ніж картон. При висиханні скручування відбуватиметься в бік паперу. Один із способів звести скручування до мінімуму ‒ наносити клей на картон.

9. Бажано витримувати роботу під пресом, щоб запобігти скручуванню або деформації під час сушіння. Остаточний час висихання може варіюватися від декількох хвилин до декількох годин або навіть до 1 дня, залежно від клею і поверхонь, що склеюються.

10. Якщо ви клеїте багато елементів один на одного, то найкраще почекати, коли повністю висохне попередній шар, а потім клеїти новий.

В аплікації, як і у графіці або живопису велику роль відіграє гармонія, колорит, цілісність композиції, виразність та техніка виконання.

Плоска аплікація з паперу і картону

Матеріали та інструменти: цупкий картон для основи, кольоровий папір, копіювальний папір, клей ПВА, ножиці, пензлик або ватна паличка для клею, серветки.

Плоска аплікація передбачає кріплення зображень предметів на площину всього фону. Це традиційний, базовий вид аплікації.

Для роботи в цій техніці спочатку обирається тема композиції і робиться ескіз на цупкому папері, який слугуватиме основою. Через копіювальний папір переводимо форми окремих деталей композиції на кольоровий папір і вирізаємо їх ножицями. Якщо дуже дрібні деталі, використовуємо маленькі мініатюрні ножиці. Вирізані деталі накладаємо на папір – основу, і перевіряємо, чи деталі підігнані одна до одної точно (інколи в процесі вирізання порушується контур), і якщо є певні неточності – виправляємо. Треба памʼятати, що, коли переводимо форму на зворотний (білий) бік кольорового паперу, а не на лицьовий (забарвлений), то зображення вийде обернене дзеркально (те, що є з лівого боку, буде з правого). Якщо композиція симетрична (наприклад, орнамент), то це не має значення, але у всіх інших випадках треба про це памʼятати і переводити контури форми через копіювальний папір на лицьовий бік кольорового паперу.

Наклеювання деталей – відповідальний момент роботи. Клей наноситься на вирізану форму пензликом або ватною паличкою обережно, тонким шаром, особливо по краях форми, щоб клей дійшов до краю паперу, але не перейшов на лицьовий бік вирізаної деталі, бо там відразу зʼявиться пляма. Змащений клеєм папір, прикладаємо обережно і швидко, пригладжуючи чистим клаптиком тканини. Готову аплікацію витримують під пресом 2-3 год, щоб просохла.

Рельєфна аплікація з паперу і картону

Матеріали та інструменти: цупкий картон для основи і гофрований кольоровий папір або кольорові серветки, копіювальний папір, тоненька паличка, клей ПВА, ножиці, пензлик або ватна паличка для клею, серветки.

Спочатку на цупкому папері малюють ескіз композиції або переносять за допомогою копіювального паперу. Потім відбирають гофрований папір потрібних кольорів, кожен з яких нарізують однаковими квадратиками (від 5:5 до 10:10 мм.). Кладемо паличку в середину квадратика, закриваємо його куточок до куточка і зминаємо папір навколо палички, покрутивши її між пальцями, щоб утворилася трубочка. Її кінчик змащуємо клеєм ( а можна змастити клеєм частину основи) і приклеюємо. Аж тоді виймаємо паличку.Так заповнюємо усю обведену контуром частину зображення.

Можна, навпаки, спочатку обклеїти контури деталей, а потім заповнювати усю площину. Тобто уся робота виконується способом «торцування».

Таким же способом можна виконувати обʼємні скульптури.

Для цієї роботи спочатку потрібно виліпити із пластиліну заготовку виробу. Потім нарізати однаковими квадратиками (від 15:15 до 18:18 мм) гофрований папір потрібного кольору. Кладемо зубочистку в середину квадратика, закриваємо його куточок до куточка і зминаємо папір, покрутивши між пальцями, щоб утворилася трубочка. Вставляємо ці трубочки в пластилінову заготовку. Тобто виконуємо торцування рядами (знизу догори).

Виріб оздоблюється скрученими з гофрованого паперу тоненькими трубочками, кульками, квітами тощо.

Слід зазначити, що замість гофрованого паперу можна використовувати кольорові серветки.

О бʼємна аплікація з паперу і картону

Матеріали та інструменти: цупкий картон для основи, кольоровий папір, копіювальний папір, клей ПВА, ножиці, різачок, пензлик або ватна паличка для клею, серветки.

Спочатку на цупкому папері простим олівцем малюють ескіз композиції або переносять за допомогою копіювального паперу. Потім підготовлюють деталі обʼємної форми. Наприклад, для стебла вирізають тоненькі смужки паперу коричневого кольору, посередині кожної увздовж проводять лінію гострим кінчиком різачка і згинають. Змащують контурне зображення стебла клеєм і приклеюють заготовку лише «ребрами» так, щоб вигнута середина зберегла свою форму. Подальша робота охоплює підготовку листя і квітів.

Листя вирізають із зеленого кольорового паперу, згинають навпіл по довжині, кінчик листочка підкручують ножицями, наносять клей лише на лінію згину і обережно приклеюють до стебла.

Квіти: за допомогою циркуля чи підручних матеріалів ореслюють кола потрібного розміру і вирізають. На кожному кружечку малюють пелюстки квітки і вирізають. Краї пелюсточків підкручують ножицями. Серединку квітки змащують клеєм і приклеюють. Серцевинку можна зробити з паперу іншого кольору, звернувши в щільну трубочку вузьку смужку паперу або оздоблюють бісером, блискітками чи намистинами.

О бʼємна багатошарова аплікація із кольорового картону

Матеріали та інструменти: цупкий картон для основи і кольоровий картон, копіювальний папір, клей ПВА або двосторонній скотч, ножиці, пензлик або ватна паличка для клею, серветки.

Багатошарова аплікація виконується шляхом наклеювання на основу зображень предметів і їх деталей в два-три шари, між якими приклеєно прокладки однакової товщини, які вирізають із цупкого паперу або формують із смужки паперу, складеної у кілька разів.

Починають аплікацію із фону та приклеюванням деталей заднього плану. На зворотню сторону деталей наступного шару приклеюють прокладки. За кілька хвилин їх змащують клеєм і приклеюють до основи. Потім знову усе повторюють. Кількість шарів залежить від обʼєму роботи. Чим більший обʼєм, тим більша кількість шарів.

Б агатошарова алікація може бути виконана іншим способом, який називається «паперовий тунель» (tunnel book ‒ книжний або паперовий тунель). Назва цього способу у перекладі з англійської ‒ «tunnel» означає наскрізний отвір.

О собливістю цього способу є те, що на кожному однаковому аркуші цупкого паперу вирізають деталі загальної композиції залежно від плановості. Потім у складений «гармошкою» папір (кількість ребер має відповідати кількості підготовлених аркушів) уклеюють аркуші із вирізаними деталями композиції.

Багатошаровість таких робіт добре передають відчуття тунелю. Виникає тривимірна листівка. До речі, ця робота вдало поєднує різні види технік: аплікація, вирізування, створення макетів і обʼємних книг.

Роботу можна оформити у глибоку рамку або коробку від цукерок.

А плікація із оксамитового паперу

Матеріали та інструменти: цупкий картон для основи, оксамитовий папір, копіювальний папір, клей ПВА, ножиці, пензлик або ватна паличка для клею, серветки.

Етапність виконання аплікації із оксамитового паперу така, як і виконання плоскої аплікації, проте варто враховувати властивості цього паперу.

Оксамитовий папір – це папір з невеликим ворсом. Його ще називають велюровим або замшевим. Оксамитовий папір має матову (неблискучу) поверхню із вкрапленими малесенькими блискучими ворсинками. Таке поєднання матовості й блиску надає особливої привабливості роботам, виконаним з цього паперу. Оксамитовий папір цупкий і твердий, але його легко можна різати ножицями.

Необхідно памʼятати, що він примхливий щодо наклеювання. Доцільно намазувати усю поверхню паперу, а не лише її краї. Шар клею мусить бути тонкий, але рівномірний. Приклавши деталь до основи, треба спочатку злегка, а тоді сильніше натиснути пальцями на всю поверхню деталі, щоб у всіх місцях вона добре приклеїлась до основи.

Наклеєну деталь притискуємо чимось важким до повного висихання. Якщо у процесі роботи нам потрібно поряд наклеїти іншу деталь, можна обережно, щоб не порушити першої деталі, наклеїти другу деталь і відразу обидві деталі притиснути.

Оксамитовий папір буває різних кольорів, але іноді ми не можемо одержати потрібного відтінку. Тоді папір можна підфарбовувати акварельними фарбами.

Універсальним є використання оксамитового паперу темних кольорів для фону основи аплікацій із природніх матеріалів, тканини, бісеру, паєток, пірʼя, пуху тощо.

Р вана аплікація з паперу

Матеріали та інструменти: цупкий картон для основи, кольоровий папір, копіювальний папір, клей ПВА, пензлик або ватна паличка для клею, серветки.

Спочатку на основі олівцем малюють ескіз композиції або переносять за допомогою копіювального паперу. Кольоровий папір розривають шматочками певної форми, які потрібні для створення задуманої композиції. Розірваний папір має краї не такі рівні, як при вирізуванні, а неначе з невеликим ворсом. Приклеюємо шматочки паперу на змащені клеєм ділянки основи, імітуючи склеєний розбитий предмет або мозаїку із кольорової гальки, скла, керамічних плиток, пластмаси.

Ефект мозаїки можна досягти не лише нариваючи або нарізуючи кольоровий папір майже однаковими за розміром фігурами (трикутник, квадрат, прямокутник, ромб), а й використовуючи набори кольорових конфеті.

Вітражна аплікація

Матеріали та інструменти: цупкий картон або ДВП для основи, кольоровий папір, серветки темного кольору, калька, клей ПВА, пензлик або ватна паличка для клею, вологі серветки.

На картоні малюють ескіз майбутнього панно. Кожну частинку композиції нумерують. Потім переводять малюнок на кальку і так само нумерують. Розрізають кальку точно по лініях – отримуємо трафарети усіх ділянок композиції.

На папері відповідного кольору обводять отримані трафарети і приклеюють до основи. Потім потрібно підготувати паперові джгутики. Для їх виготовлення потрібно порізати серветки темного кольору на смужки шириною 1,5-2 см. Якщо серветки багатошарові, то їх потрібно розʼєднати. Змочивши руки водою, кожну смужку скручують у джгут.

П о межі кожної ділянки приклеюємо джгутик. На цьому етапі роботи обовʼязково потрібо мати під рукою чисту вологу серветку, щоб вчасно видаляти надлишки клею.

Техніка пейп-арт

Матеріали та інструменти: цупкий картон або ДВП для основи, кольоровий папір, різнокольорові столові серветки, калька, клей ПВА, пензлик або ватна паличка для клею, стек або шпажка, вологі серветки.

Техніка пейп-арт (у перекладі з англійської мови – паперове мистецтво) – це авторська техніка використання паперових серветок для обʼємної аплікації Т. Сорокіної, яка схожа на вишивку гладдю. Ця техніка полягає у скручуванні паперових серветок у джгутики - грубі нитки або шпагат і приклеювання їх до основи відповідно до задуманої композиції.

Н ині ця техніка надзвичайно поширена і набула нових творчих змін. Це не лише виготовлення картин і панно, а й оздоблення посуду, шкатулок, книг, коробок, предметів зі скла тощо. Техніка пейп-арт добре поєднується із іншими техніками – виробами із солоного тіста, природного матеріалу, яєчної шкаралупи, шкіри, тканини.

Для роботи у цій техніці насамперед необхідно підготувати основу. На ДВП олівцем або фломастером малюють ескіз композиції і покривають тонким шаром клею ПВА. Потім рівномірно приклеюють серветки або туалетний папір. Основу залишають підсохнути.

З урахуванням колористики композиції відбирають серветки відповідних кольорів, нарізують їх смужками 1,5-2 см. Змочивши руки водою, кожну смужку скручують у джгут. Якщо серветки багатошарові джгутик буде грубший, якщо одношарові ‒ тонший.

Роботу починають із обклеювання джгутиком контурів деталей композиції. Після того, як контур добре висохне, починаємо заповнювати площину зображуваних предметів: змащуємо поверхню клеєм, вкладаємо паперовий джгутик, за допомогою стека або шпажки щільно притискаємо його до контура. Залишок джгутика відрізаємо ножицями.

Молодшим школярам важко підбирати відтінки кольорів, але вони вправно використовують серветки локальних кольорів (синій, червоний, жовтий, зелений тощо). Щоб дітям було легше підбирати кольорові джгутики і щоб робота була цікавою, пропонуємо на основу наклеювати серветку із друкованою кольоровою композицією (серветки для декупажу).

Після того, як робота підсохла, її покривають прозорим акриловим лаком.

Т ехніка витинанка

Матеріали та інструменти: кольоровий картон для основи, білий або кольоровий папір, копіювальний папір, ножиці, різак, клей ПВА, пензлик або ватна паличка для клею, дощечка для роботи різаком, серветки.

Витинанка ‒ вирізуання з одно- або багатоколірних аркушів паперу орнаментальної чи сюжетної композиції. Відмінність її від аплікації полягає у збереженні цілісності матеріалу і, як наслідок, переважно однобарвність.

За технологічними та художніми особли­востями витинанки поділяють на: ажурні (зображення міститься у прорізах); силуетні (зображення виступає контуром); одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу); складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу, а тому завжди поліхромні). Останні, залежно від прийомів виготовлення, бувають накладними (накладають одна на одну «гір­кою») та складеними (великомасштабні твори, орнаменти та зобра­ження котрих утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в одне ціле).

Інколи витина­нки наклеювали на аркуш паперу, тло якого також могло слугувати невідʼємною складовою задуманої автором композиції.

Ви­тинанка ‒ це не тільки втілення задуму та композиції за допомогою кольорового паперу, але ще й спосіб через створений образ передава­ти глядачеві свої думки, зробити його своїм однодумцем, співрозмов­ником.

Спочатку на аркуш паперу переносять за допомогою копіювального паперу ескіз композиції. Потім обережно різаком (канцелярським ножем) вирізають ті частини композиції, які не можна вирізати звичайними ножицями. Потім процес вирізування продовжують ножицями. Якщо потрібно вирізати симетрично зображені деталі, аркуш складають удвоє (учетверо). Перед тим як наклеїти витинанку на картоні, необхідно взяти до уваги характер колірних поєднань паперу та картону. Після цього визначити місце положення витинанки на площині основи (можна поставити крапки олівцем).

Витинанку слід клеїти обережно без зайвого клею. При цьому варто врахувати, що її неможливо наклеїти суцільно, оскільки можуть утворитися зморшки. Витинанкою можна прикрасити інтерʼєр, вікно, оформити як картину, а можна з неї зробити неповторну листівку.

К олаж з паперу

Матеріали та інструменти: кольоровий картон для основи, папір різного сорту, фото, листівки, фоторепродукції тощо, ножиці, різак, клей ПВА, пензлик або ватна паличка для клею, дощечка для роботи різаком, серветки.

Паперовий колаж складається з відібраних фрагментів вищевказаних матеріалів, які композиційно обʼєднано спільною темою (наприклад: «Моя школа», «Мій клас», «Моя сімʼя», «Карта бажань», «Овочі», «Зима», «Канікули» тощо), а також підготовленої основи.

О сновою для колажа може бути цупкий папір, лист ДВП, а також паперові викрійки обʼємних геометричних фігур. Для вибору композиції можна скористатись компʼютерною програмою «ФотоКОЛАЖ» або створити фон самостійно за допомогою техніки акватипія, монотипія, набризк тощо.

На підготовленій основі визначають простим олівцем місця для приклеювання відібраних фрагментів і їх нумерують. Клей наноситься на вирізану форму пензликом або ватною паличкою обережно, тонким шаром, особливо по краях. Змащений клеєм папір, прикладаємо обережно і швидко, пригладжуючи чистим клаптиком тканини. Готову аплікацію витримують під пресом 2-3 год, щоб просохла.

Після ввисихання панно можна оформити в рамку і покрити прозорим акриловим лаком або кілька разів зафіксувати лаком для волосся.

Т ехніка декупажу

Матеріали та інструменти: для основи використовують поверхню із дерева, паперу, тканини, пластмаси, пластика, скла тощо, серветки з малюнками, клей ПВА, пензлик для клею, волога серветка, акрилові або гуашеві фарби, губка, прозорий акриловий лак.

Декупаж (від фр. decouper ‒ вирізати з паперу) ‒ техніка декорування тканини, скла, дерева (та інших поверхонь), що полягає у вирізуванні візерунків із паперу та їх наклеюванні.

На перший погляд, декупаж – це аплікація з серветок чи тонкого паперу, проте від звичайної аплікації відрізняється тим, що вирізаний і приклеєний візерунок серветки до основи покривають лаком та закріплювачем. У результаті отримується ефект малюнку чи розпису безпосередньо самого предмета.

Учням молодшого шкільного віку найпростіше починати із серветок, тому що для їх підготовки перед приклеюванням потрібно лише зняти верхній шар з картинкою, вирізати малюнок і приклеїти на основу.

Інші матеріали потребують додаткових зусиль. Так, компʼютерні роздруківки перед наклеюванням бризкають лаком для волосся, щоб картинка не попливла. Фотографію перед наклеюванням покривають лаком з лицьового боку, дають висохнути, а потім замочують у воді і обережно знімають нижній шар (скочують). З листівок нижні шари знімають так, як із фото. Декупажні картини потрібно попередньо змочити водою, тому що вони щільніші, ніж серветки.

Вирізати малюнки можна по контуру, можна зробити це «з припуском» 1-2 мм. Також цікавих ефектів можна домогтися, якщо акуратно, але впевнено надірвати краї зображення. У цьому випадку малюнок ляже рівніше.

За бажанням можна затонувати основу акриловими фарбами і губкою, а можна затонувати весь виріб із приклеєним малюнком, умочивши його у розведену акварельну фарбу або чай.

Приклеювання зображення на основу є найбільш складним етапом у техніці декупажу.

Перед тим як наклеювати малюнок на поверхню, її потрібно обробити, щоб він краще тримався і сам виріб виглядав як завершена робота. Основу із різних мтеріалів потрібно готувати по-різному.

Дерево: перед наклеюванням картинки дерево потрібно прогрунтувати грунтовкою по дереву і бажано затонувати акриловими фарбами (кілька шарів).

Пластик, скло, фарфор, фаянс: перед роботою основу потрібно знежирити розчином спирту, а потім покрити розчиненим клеєм ПВА. Це допоможе аплікації краще триматися.

Метал: перед наклеюванням на цю поверхню вирізаної композиції, металеву основу слід обробити спочатку нейтралізатором іржі, потім грунтовкою по металу, а вже після цього тонувати акриловими фарбами.

ДВП, картон: перед роботою щілини в картоні можна прошпатлювати (клей ПВА і гіпс), потім зашліфувати наждачним папером і погрунтувати акриловими фарбами в 2-3 шари.

Нанесення клею при виконанні декупажу передбачає використання одного з декількох варіантів:

1. Клей наноситься на основу, потім прикладається зображення і розгладжується.

2. Клей наноситься на зворітну сторону картинки, прикладається до основи і розгладжується.

3. Картинка прикладається до основи і зверху пензликом наноситься клей.

Готову роботу висушують і при необхідності додають трохи декоративних елементів (намистин, паєток, спеціальної рельєфної пасти). Після цього покривають роботу прозорим акриловим лаком (матовим або глянцевим), краще аерозольним. Ефект зістарювання можна досягти за допомогою двокомпонентних кракелюрних лаків.

Ц ікавими є роботи, виконані в техніці декупажу, якщо для основи використовують ДВП і яєчну шкаралупу. На поверхню ДВП наносять клей і викладають шматки яєчної шкаралупи у вигляді мозаїки (зубочисткою або зворотньою частиною олівця розрівнюють і подрібнюють опуклі частини шкаралупи). Після висихання (слід зазначити, що після кожного етапу роботи виріб потрібно просушити) основу покривають клеєм, а потім грунтують білою акриловою фарбою. Потім на поверхню кладуть піготовлений декупажний малюнок і пензликом наносять клей.

Виріб можна оздобити блискітками або домалювати фарбами і покрити

прозорим акриловим лаком (один або кілька шарів).

П аперопластика ‒ це мистецтво художнього моделювання з паперу обʼємних композицій на площині і створення на основі моделей тривимірних паперових скульптур. В основі техніки лежить висока пластичність паперу.

Тобто, паперопластика – це творчий процес конструювання обʼємних та напівобʼємних форм з паперу шляхом його механічної обробки та трансформації, а саме: складання, скручування, згинання, вирізування, прорізування, гофрування, склеювання тощо. Ця техніка дозволяє створювати напівобʼємні і обʼємні паперові композиції, схожі зовні з барельєфом і скульптурою. Починаючи із найпростіших фігурок, шляхом методу проб і помилок, зі звичайного аркуша паперу людина, без спеціальної підготовки, зможе сворити цілий власний світ. Квіти, тварини, казкові герої, виконані в цій техніці, за рахунок обʼєму та гри світла й тіней виглядають як справжні твори мистецтва. Роботи складаються з окремих елементів, кожному з яких звичайними інструментами (ножиці, канцелярський ніж, клей ПВА) надається потрібні форма і обʼєм. Потім елементи збираються в композицію, утворюючи цілісний образ.

М атеріали та інструменти: ножиці (звичайні, манікюрні, фігурні), канцелярський та макетний ножі «tonic studios», клей ПВА (краще ПВА-М «Луч») або прозорий полімерний универсальний клей «Dragon», формувальний інструмент «Molding tool» (насправді це просто кульки на паличці, замість них можна використовувати авторучку, ковпачки від олівців та ручок, можна зігнути шматок товстого дроту), гравіювальна голка «stylus tool» (її замінить вушко великої голки, зубочистка, шпажка або пластикова виделка), щільний папір, але не картон

( набори паперу для креслення, акварельного малювання, кольорового паперу для скрапбукінгу, ватман та інші види паперу для декорування).

О сновні конструктивні прийоми в паперопластики: біговка, фальцювання, вирізування, прорізування, вирубування і висікання ( за допомогою фігурних діркопробивачів), склеювання.

Прийоми вирізування і прорізування як засоби візуальної організації паперової форми та надання форми виконуються так само, як і в техніці аплікації з паперу.

Біговка ‒ лінійне продавлювання ‒ формування на паперовому аркуші, картоні або іншому матеріалі прямих поглиблено-опуклих ліній, розташованих на місцях майбутніх згинів. Нанесення біговки (своєрідних наміток на згин) здійснюється шляхом продавлювання формувальним інструментом неглибоких прямолінійних борозенок або доріжок, тобто біговка передбачає утворення на паперовому аркуші або картоні досить яскраво виражених рубчиків, що проходять по лініях складання.

Ф альцювання (складання) ‒ прийоми тривимірного моделювання, що формують конструктивний елемент ‒ ребро жорсткості (симетричне, коли кожен згин виконується посередині цілого або частини аркуша; фальцювання зі зсувом (наприклад, зі шлейфом); «гармошкою», коли суміжні фальци спрямовані в протилежні сторони; «намотування», коли фальци ніби намотуються один на одного тощо).

Прийоми висікання і вирубування (прорізів і розрізів) визначаються як потужні засоби візуальної організації паперової форми та надання форми певним предметам, деталям.

Склеювання ‒ спосіб монтажного зʼєднання паперових площин.

І снують і деякі експериментальні способи конструювання та отримання обʼємних художніх композицій.

Тиснення.

Тиснення за допомогою металевих бульок (Molding tool), вигинання, розтягування, скручування.

Обʼєктами для зображення в цій техніці можуть бути фрукти, квіти, комахи, птахи, тварини, рибки, люди, моделі машин, архітектурні елементи, упаковки, макети тощо.

Обʼємні витинанки.

О бʼємні витинанки бувають одношарові і багатошарові, одношаровими створюють надзвичайно ажурні полотна, багатошарові більше розраховані на створення глибини і простору обʼєкту. Залежно від кінцевої мети для найяскравішого вираження поставленого завдання під час роботи обирається необхідна технологія роботи у створенні обʼємно-просторової витинанки. Після виконання витинанки виконуються прийоми паперової пластики. Цей метод дає змогу створювати звичайні і філігранні обʼєми, що схожі на делікатне мереживо.

Паперовий рельєф на ребро.

Це унікальний метод, аналог якому можна зустріти в будь-якому інтерʼєрі, але виконаний із гіпсу, бетону, дерева, глини. Технологія створення паперового рельєфу полягає в обʼємно-просторовому сприйнятті світло-тіньових градацій паперу та в оволодінні майстерності створення за рахунок напряму освітлення та тепло-холодних відносин візуальних обʼємів на рівному аркуші.

Під час роботи над створенням паперового рельєфу необхідно р озуміти, що ключове значення у створенні зорового обʼєму має поєднання змінної висоти та динаміки стрічки. Вищі стрічки створюють більший кут нахилу падаючої тіні, а менші, навпаки, майже непомітно наповнюють роботу світло-тіньовими градаціями та кольоровими рефлексами залежно від типу освітлення. Динаміка стрічки може бути не рівною, а, наприклад, спадаючою. Лінія, яка плавно переходить з високої в низьку позицію, дає можливість створити мʼякий градієнт падаючої тіні на тло.

П апероплетіння.

Папероплетіння ‒ це один з видів декорування, його функція вдосконалення вже створеного образу. Технологія папероплетіння частково запозичена з мистецтва шкіроплетіння. Це фактично переплетення однієї й більше стрічок навколо або поміж іншими, які є основами. Такий метод дає можливість виконувати шнуроване плетіння паперу, що нагадує шов грубою ниткою; плетіння типу «коса» ‒ це робота з однією і більше стрічок, які заплітаються навколо двох і більше рівних основ; плетіння спіральною стрічкою тощо.

Папероплетіння ‒ не складний у виконанні, але ефектний прийом, який може існувати як окремий напрям для створення робіт у техніці паперової пластики. Під час роботи з молодшими школярами можна демонструвати вироби з паперу, виконані за допомогою різних методів, прийомів та їх поєднання (Додаток Е.)

П аперові картини

Матеріали та інструменти: білий папір від 130гр/дм, папір для фону 250 гр/дм, рамка (може бути деревʼяна, пластикова або паперова, виготовлена за поданою схемамою у Додатку Ж.), клей ПВА або полімерний універсальний клей «Dragon», ножиці, канцелярський та макетний ножі «tonic studios». 

С початку простим олівцем малюють ескіз композиції або переносять за допомогою копіювального паперу. Потім готують деталі обʼємної форми.

За шаблонами вирізати паперові круги різного діаметру. Роділити кожен круг діагоналями на рівні частини (спочатку навпіл, потім ще раз навпіл і так далі). Від краю круга, через одну діагональ, відкласти однакову відстань (до 10 мм.), олівцем домалювати пелюстки і вирізати.

Пелюсток може бути різна кількість (3-4-5-6-7 і т.д.) і різної форми ( можуть бути гострі, заокруглені та іншої форми)

По контурних лініях робляться надрізи, не доходячи до центру 1 см, потім по центру кожного листочка різаком робиться легкий надріз, щоб не прорізати наскрізь папір. Потім по лінії надрізу згинають навпіл. Утворюється обʼємна квітка. Якщо такі заготовки зробити різної величини і скласти у вигляді пірамідки, закріпивши кожен шар клеєм (крапнути клеєм у центр заготовки), то можна виготовити жоржини, айстри, хризантеми тощо.

Інший спосіб надання заготовкам обʼєму полягає у надрізах пелюсток по їх контурах. Потім по лініях надрізів папір злегка згинають, надаючи обʼєму заготовці.

У такий же спосіб роблять заготовки стебел, листя, пупʼянків тощо.

Д ля надання обʼєму заготовкам можна скористатись формувальним інструментом «Molding tool», мʼякою поверхнею або гумовим килимком для комʼютерної мишки та ємкості з водою.

На підготовленій основі спочатку викладається композиція із виготовлених деталей обʼємної форми, а потім приклеюють кожну деталь і закріплюють. клеєм.

П аперові скульптури

Матеріали та інструменти: білий папір різної щільності, клей ПВА або полімерний універсальний клей «Dragon», ножиці, канцелярський та макетний ножі «tonic studios», формувальний інструмент «Molding tool», гравіювальна голка «stylus tool».

Лялька.

Спочатку на аркуші паперу малюють ескіз майбутньої ляльки. Потім, за допомогою виготовлених із паперу циліндрів, конусів, трубочок (різних розмірів, ширини, довжини, обʼєму), а також клею і ножиць створюється манекен ляльки.

Для основи плаття використовують паперові конуси різної величини. А потім наклеюють різні паперові деталі: волосся (Додаток К.), головні убори, рукава, основні деталі плаття, які декорують обʼємними паперовими квітами, бантами, шлярками тощо.

Манекен ляльки можна також виготовити у техіці папʼє-маше (за основу беруть пластмасову ляльку або скляну пляшку), а потім на нього наклеюють конус для плаття і готові вирізані деталі для оздоблення.

Обʼємні та напівобʼємні паперові ляльки можна виготовляти простішим способом ‒ за допомогою шаблонів, розгорток (Додаток Л.) геометричних фігур: циліндра, конуса, паралелограма, куба тощо та в (Додаток М.).

Для цього спочатку роблять розгортку геометричної фігури, оздоблюють, а потім склеюють. Виріб доповнюють деталями.

П аперова архітектура

Матеріали та інструменти: білий папір різної щільності, клей ПВА або полімерний універсальний клей «Dragon», ножиці, канцелярський та макетний ножі «tonic studios».

Спочатку на аркуші паперу малюють ескіз майбутньої папарової архітектурної споруди. Потім визначають з яких геометричних фігур вона складається, їх кількість і розмір. Після цього роблять розгортки потрібних фігур і шляхом вирізування, порізування та висікання надають візуальної організації паперової форми (вікна, двері, арки тощо).

Заготовки склеюють, потім їх зʼєднують між собою, а тоді приклеюють на основу.

Творчий процес у техніці паперопластики не тільки цікавий, а й корисний. Він сприяє розвиткові гнучкого мислення та фантазії, тренує памʼять, увагу й концентрацію, поліпшує координацію рухів і дрібну моторику пальців, знижує тривожність, підвищує самооцінку й упевненість у власних силах. Тут сходяться моторика і уява, логічне і просторове в рівній мірі, роздум і фантазія, швидкий результат і творчість.

Заняття з папером сприяють соціальній реабілітації хворих з обмеженою рухливістю, покращують орієнтацію в просторі для людей з порушенням зору, сприяють посидючості у гіперактивних дітей і впевненості у своїх силах у дітей із затримкою психічного розвитку. Робота з папером заспокоює в стресових ситуаціях і виводить з депресії.

Оріґамі

Це мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення виробів шляхом використання схем, геометричних згинів і складок. Термін оріґамі відноситься до всіх типів складання паперу, а не тільки до японських зразків. В оріґамі використовуються небагато різних згинів, але вони можуть бути скомбіновані багатьма способами й утворювати дуже складні фігури. Зазвичай фігури оріґамі складають без розрізів з квадратного аркуша, сторони якого можуть бути різних кольорів (Додаток Н.)

Для оріґамі може використовуватись будь-який папір, але вибір матеріалу дуже впливає на складання й остаточний вигляд моделі. Звичайний копіювальний папір з густиною 70-90 г/м² може використовуватись для простих моделей, таких як журавлик або водяна бомбочка. Важчий папір, з густиною більш як 100 г/м², зазвичай використовується за технологією мокрого складання. Ця технологія дає змогу створювати округлі моделі, що стають твердими й міцними, коли висохнуть. Спеціальний папір для оріґамі, що має назву камі, продається розфасований квадратами різного розміру від 2,5 см до 25 см та більший. Зазвичай такий папір має білу та кольорову сторони. Але також використовується папір, що з обох сторін кольоровий або візерунковий. Зазвичай папір для оріґамі має густину менше, ніж копіювальний папір, що дає можливість створювати складніші моделі.

Майстри оріґамі кажуть, що паперові скульптури потрібно створювати лише в хорошому настрої, адже оріґамі зберігають частинку душі людини, яка їх зробила, та передають її енергетику адресату. Ось чому фігурку оріґамі часто використовують як талісман, вірячи в успіх та удачу, які вона приносить.

Заняття в техніці оріґамі із дітьми, що мають вади психофізичного розвитку, допомагають відвернути їх увагу від хвороби і полегшити важкий душевний стан. Вони: підвищують активність правої півкулі мозку і врівноважують роботу обох півкуль; підвищують рівень інтелекту в цілому; активізують творче мислення; підвищують і стабілізують на високому рівні психоемоційний стан; знижують тривожність і допомагають легше адаптуватися до важких ситуацій; поліпшують рухову активність рук, розвивають моторику пальців; покращують памʼять і окомір. Ці аспекти однаково цінні для роботи з дітьми молодшого шкільного віку з різним рівнем розвитку.

П апьє-маше

Матеріали: ножиці, тонкий папір, клей ПВА або клейстер, форми, ємкості для клею і води, пензель, зубна паста, гуашеві фарби, наждачний папір.

Техніка папьє-маше являє собою багатошарове склеювання маленьких шматочків паперу. Для роботи використовують папір, який добре вбирає воду і рівномірно приклеюється. Це може бути газетний, цигарковий, туалетний папяр. Для створення найпростішого папʼє-маше слід приготувати «клейстер», клей на основі борошна або крохмалю.

Потрібно змішати крохмаль (чи борошно) з невеликою кількістю холодної води до повного зникнення всіх грудочок. Потім, помішуючи, виливають крохмаль в окріп і на малому вогні доводять суміш до прозорої маси. Далі нарізають папір смужками і різними шматочками. Змащують клейстером форму і приклеюють шматочки паперу рівномірним шаром, покриваючи всю площу. Після висихання, процес повторюється до тих пір, поки товщина паперового шару не буде потрібного розміру. А після останнього шару паперу виріб має сохнути 24 години.

Після повного висихання, за допомогою ножиць, потрібно зняти «зліпок» із форми. Потім ножицями вирівнюють нерівності країв і грунтують (можна кілька разів) розчином зубної пасти і клею ПВА. Після висихання ґрунтовки виріб шліфують дрібнозернистим наждачним папером і приступають до декорування гуашевими або акриловими фарбами.

Готовий виріб з папʼє-маше можна покрити лаком, щоб надати глянцевого вигляду. До того ж виріб від цього стане міцнішим і довговічнішим.

Представлені техніки ізотерапетичної роботи з молодшими школярами не вичерпують усіх аспектів даної проблеми. Подальшого розроблення потребують техніки ізотерапії з використанням інших матеріалів (тканини, фетру, хутра, різноманітного природного матеріалу тощо).