Техніки ліплення

П ластиліновий живопис

Матеріали та інструменти: цупкий папір або пластикова дошка (можна скло), пластилін, набір стек.

Пластиліновий живопис візуально нагадує олійний живопис і дає величезний простір для фантазії дитини від нанесення пластилінових мазків до вибору фактури та колірного колориту. Поверхня мазків з пластиліну може виглядати по-різному. Все залежить від художнього задуму автора. Сама фактура може нагадувати шовк, скло або кераміку, якщо постаратися зробити її гладкою і блискучою. Для цього потрібно перед загладжуванням пальцями пластилінової поверхні злегка змочувати пальці у воді. Але тільки злегка, щоб картонна основа в жодному випадку не розмокла. Можна зробити поверхню картини трохи шорсткою. Для цього використовуються різні способи нанесення на поверхню пластилінового зображення рельєфних точок, штрихів, смужок, хвильок або яких-небудь фігурних ліній. Також доречним буде відбиток фактурної тканини.

Послідовність виконання роботи складається із кількох етапів:

1 На цупкому картоні або пластиковій дошці фломастером малюють контури майбутнього зображення (неточну лінію можна витерти звичайною вологою серветкою).

2. Формуючи із пластиліну потрібного кольору кульки, палички прикріплюють до основи, притискаючи, продавлюючи, згладжуючи, примащуючи, сплющуючи, відтягуючи тощо. Так створюють ефект мазків. Кожен мазок розміщують близько один біля одного, щоб щільно заповнити поверхню зображення.

3. За допомогою стеків можно промалювати окремі деталі. Композицію можна оздобити блискітками, бісером, природним матеріалом тощо.

4. Закінчену композицію можна покрити лаком для волосся, безколірним лаком для нігтів і помістити у рамку.

За допомогою пластиліну створюють різні композиції: пейзажі, натюрморти, портрети тощо.

П ластилінові скульптури

Матеріали та інструменти: пластилін, набір стек, дошка для ліплення, мʼякий дріт або зубочистки, серветки.

Пластилінові скульптури можна виліпити різними способами (конструктивний, пластичний і комбінований). Найпоширенішим, яким користуються діти молодшого шкільного віку, є комбінований спосіб ліплення – з цілого шматка та окремих частин. Невеликі фігурки – десять-пʼятнадцять сантиметрів заввишки можна ліпити без каркаса. Але більші скульптури вимагають дротяного каркаса, тому що пластилін – вʼязкий і важкий матеріал і від власної ваги може прогинатися і опадати. Виліплені деталі між собою та з основою виробу можна зʼєднувати за допомогою зубочисток, сірників, шпажок). Оздоблюють вироби намистинками, бісером, природнім матеріалом тощо.

Ліпити фігурки можна із залишків пластилінових виробів змішаних кольорів. Для цього його потрібно розімʼяти до пластичного стану. Потім виліпити фігурки обʼємної чи рельєфної форми, не звертаючи уваги на колір пластиліну. Після того, як виріб підсохне і затвердне, його розфарбовують гуашевими фарбами, в які попередньо додається зубна паста і миючий засіб (для знежирення). Розфарбовані фігурки (після повного висихання) покривають безколірним лаком.

С кульптури із кулькового пластиліну

Матеріали та інструменти: пластилін, кульковий пластилін, набір стек, дошка для ліплення, мʼякий дріт або зубочистки, серветки.

Спочатку потрібно зліпити фігурку із звичайного пластиліну. Потім, за допомогою кулькового пластиліну, декорують. Щоб зліпити обʼємні вироби з такого зернистого матеріалу, потрібна практика і терпіння. Спочатку потрібно виліпити частини фігурки і залишити їх на деякий час підсохнути(15-20 хвилин). Потім їх збирають в потрібному порядку за допомогою шматочків зубочисток, шпаг або сірників. Якісний кульковий пластилін висихає на повітрі за кілька годин. Варто звернути увагу на те, що зберігати цю масу треба в герметично закритих баночках. Навіть у процесі роботи не можна надовго залишати шматочки кулькового пластиліну на повітрі, оскільки підсушений, він втратить свої липучі властивості і стане непридатним для ліплення.

Г линяні вироби

Матеріали та інструменти: глина, набір стек, дошка для ліплення, мʼякий дріт або зубочистки, серветки, ємкість для води.

Спочатку перевіряють якість глини: невеликий шматочок глини, затискають між вказівним і великим пальцями, потім опускають цей шматочок у воду. Коли глина намокне, розтирають її. Якщо шматочок добре розминається, не містить піщинок і не кришиться, то з такою глиноб зручно буде працювати. Шорстка і зерниста глина для ліплення не придатна. Але це можна поправити: у металевій посудині розводять глину водою до консистенції «рідкої сметани» і залишають відстоюватись. Всі тверді частинки осядуть. Через кілька годин зливають рідку масу в інший посуд для часткового випаровування води. Отримана глина буде придатною для творчої роботи.

Виконання роботи з глини поділяється на кілька етапів:

а) ліплення форм;

б) просушка виробів;

в) обпалювання;

г) розпис фарбами.

При ліпленні глиняних фігурок варто памʼятати, що глина стискається при висиханні. Якщо залишити каркас із дроту або гілок, то глина потріскається. Для уникнення тріщин потрібно у заготовках зубочисткою або дротом зробити отвір, щоб в глині залишився слід. Коли глина підсохне, каркас змащують клеєм і вставляють в отвір. Місце зʼєднання потрібно злегка продряпати голкою і змочити водою для щільної фіксації. Виліплені фігурки підсушують у злегка розігрітих духових шафах або при кімнатній температурі (двотижневе просушування).

Вироби з глини, за бажанням, можна розфарбовувати, розмальовувати, покривати лаком.

В ироби із полімерної глини

Матеріали та інструменти: пластика, набір стек, дошка для ліплення, канцелярський ніж, шило, макетний ніж, валик (але тільки не деревʼяний – він буде прилипати до глини), пінцет для дрібних деталей, різні шаблони для виготовлення деталей та різні підручні засоби (формочки, кришки, фактурна тканина тощо.)

Перед початком роботи з глиною потрібно її розімʼяти в руках, щоб вона нагрілася і краще ліпилася. Існують різні техніки роботи з полімерною глиною. Більшість їх них засновані на змішуванні двох і більше кольорів.

Солона техніка – техніка, в якій кульки з пластики обвалюються в крупній солі, і крупинки вдавлюються у виріб, а після запікання сіль вимивається водою. Це дозволяє створити цікаві фактури виробу.

Техніка плавного переходу кольору досягається шляхом змішування двох або декількох кольорів глини в різних пропорціях. Наприклад, різних відтінків – від темно-червоного до ніжно-рожевого, використовуючи різне співвідношення червоної і білої глини.

Ковбасна техніка (відома також під назвами сane, тростина, millefiori, ковбаса) – досить поширений спосіб ліплення з полімерної глини. З шматків пластики, викладених шарами у різних поєднаннях, скочується рулет. При розрізуванні його на шматочки на зрізі отримується малюнок, складений з різних елементів. При належній вправності в цій техніці можна отримати досить складні візерунки з великої кількості елементів.

Схожою до цієї техніки і техніка «Калейдоскоп». При ліпленні в цій техніці підготовленим рулетам з пластики, шляхом притискання, надають форм різних геометричних фігур.

Акварельна техніка дозволяє домогтися плавного переходу кольору. При ліпленні з полімерної глини в цій техніці розкачують три пласта пластики – кольоровий, чорний і білий. Ці листи накладаються один на одного і злегка накочують. Коли пластика охолоне, її потрібно подрібнити руками на невеликі шматочки. Цими шматочками обліплюють заготовки.

Штамп ‒ техніка, яку використовують для надання пластиці рельєфу. Техніка допомагає зробити відбиток будь-чого: рельєфної форми з візерунками, рельєфних гудзиків, рисок, точок або навіть живого листя. Проявляючи фантазію у пошуках того, чим можна зробити відбиток на пластиці, можна отримати найнеочікуваніші результати.

Філігрань ‒ техніка, в якій для виготовлення обʼємного малюнка використовують тоненькі «нитки» та інші мініатюрні форми (кульки, квіточки) з пластики.

Переведення картинки ‒ будь-яке зображення можна перевести на пластику способом, що трохи нагадує перебивні картинки з жуйок. Зображення потрібно прикласти до ще мʼякої пластики, притиснути, зачекати деякий час і запекти. Потім зняти папірець під струменем води.

Звичайно, це не всі техніки – їх існує велика кількість. Ми описали лише найпоширеніші.

Полімерна глина запікається в духовці при температурі 110°-130 ° С. Якщо температура підніметься вище 175 ° С, глина почне горіти з виділенням їдкого диму. Тому при запіканні виробів з пластики потрібно ретельно стежити за температурою!

Після запікання виріб має ​​охолонути, і тільки потім можна закінчувати роботу. Готові вироби можна шліфувати, мити, пиляти просвердлювати отвори тощо. Для фарбування можна використовувати температуру, акрилові фарби, гуаш, нітроемаль. Після фарбування гуашшю потрібно покрити виріб водостійким лаком. А нітроемаль кладеться на загрунтовану тонким шаром епоксидного клею виріб.

В ироби із солоного тіста

Матеріали та інструменти: солоне тісто, набір стек, дошка для ліплення, канцелярський ніж, шило, макетний ніж, деревʼяний валик, пінцет для дрібних деталей, різні шаблони для виготовлення деталей та підручні засоби, фарби, пензлі.

Технологічних прийомів виготовлення виробів із солоного тіста багато. Наприклад, оригінально виглядають роботи в рамках з дерева, або з тіста. До розписаного виробу підбирається фон, поверхня якого повинна бути шороховатою, не кидатися у вічі, тобто гармонійно поєднуватися з виробом. Це може бути однотонна тканина, мішковина, шпалери. Вибрану основу прикріплюють до рамки за допомогою клею або меблевого степлера, а потім приклеюють виріб з солоного тіста.

С олоне тісто можна поєднувати з іншими матеріалами: тканиною, нитками, пірʼям, пластмасою. Завдяки цьому можна виконати виокохудожні вироби у вигляді іграшок, панно, оберегів, вінків тощо

Ляльки. Заздалегідь зробіть з деревʼяної палички (завтовшки з палець) і тіста (це буде підставка) каркас – «палець», обкутайте його шматочком фольги. Місця зʼєднання деталей змочуйте водою. Обпалюйте ляльки, не знімаючи із каркаса.

Щоб виготовити волосся для ляльки, скачайте багато тонких джгутиків, складіть горою і злегка зімніть в грудку. Одягайте ляльку на палець, загорнутий в тканину або носову хустку.

Флакони з-під шампуню можна використовувати для виготовлення декоративних ляльок. Для цього їх поверхню обклеюють тонким папером. Потім обліплюють тонким шаром тіста. Форма флакона підкаже образ ляльки. Далі можна розписати плаття ляльки оборочками.

Ф ігурки домовиків. Стародавні словʼяни вірили, що в кожній оселі живе Барабашка, якого потрібно задобрювати, інакше він буде сердитися і шкодити мешканцям будинку.

Щоб вмилостивити свого домовика, люди вішали в приміщенні «домовушку» – подарунок домовикові, щоб він завжди був задоволений і допомагав сімʼї в господарстві.

М ішок достатку. Цей виріб чіпляють в будинку, як символ багатства і достатку. На ньому, окрім квітів із солоного тіста, обовʼязково повинні бути: кукурудза, горох, квасоля – багатство і достаток в будинку; різнотравʼя – довголіття; червоний перець – гаряча любов; горіх, часник, цибуля – здоровʼя; монети – успіх у справах; хліб – згода в будинку; насіння, соняшник – сімейне щастя.

Обереги. Традиція прикрашати будинок гірляндами і вінками зʼявилася задовго до християнства. Вони вважалися символами родючості і любові до життя. Ще стародавні римляни під час свята на честь Богині здоровʼя, обмінювалися вінками, прикрашеними зеленню, стрічками і квітами.

Існувало повірʼя, що прибиті на дверях вінки забезпечують усім членам родини здоровʼя на цілий рік. Ця традиція, залишившись незмінною, живе і в наші дні.

Д екоративне панно

На фанері або оргаліті можна розмістити казкове рельєфне панно з тіста. Для цього треба знайти мотив для своєї композиції, підготувати творчий ескіз і нанести легкий малюнок на заготовку панно. Потім слід приступити до ліплення.

Для оздоблення можна використовувати різні крупи, макаронні вироби, природній матеріал, нитки.

Після закінчення роботи панно змочують (із пульверизатора) водою з невеликою кількістю клею ПВА.