Матеріали для ліплення

Пластилін – це матеріал для ліплення, основними інгредієнтами якого є суха глина та парафін. Так, у розтоплений парафін додають глину, речовини, які не дають масі висохнути, це озокерит – матеріал, схожий на бджолиний віск, езерин – речовина, яку отримують теж із озокериту, тваринний жир, вазелін та інші речовини. Обовʼязковий компонент пластиліну – пігменти, без яких він не мав би кольору, а був сірим. Пластилін використовується для виконання ескізних фігур скульптурних робіт, невеликих моделей, а також дітьми як матеріал для ліплення виробів малих форм.

На відміну від глини та воску, він залишається мʼяким, практично не твердне і не засихає, а завдяки широкому спектру кольорів дозволяє досягти будь-якого відтінку. І навіть якщо в коробці всього 6 чи 8 кольорів, можна досягти ширшої палітри за умови, якщо знати правила змішування пластиліну.

Пластилін стає мʼяким від вищої температури, під час роботи він не липне до рук, і навіть якщо потрапить на меблі чи килим, його можна легко прибрати, а пляму змити теплою водою. Сьогодні виробляють два види пластиліну: парафіновий і на восковій основі. Залежно від консистенції пластилін ділиться на три групи:

1 . Пластилін «радянський». Під «радянським» мається на увазі простий пластилін в брусочках і з пластмасовим стеком в комплекті. Він твердий, його важко розімʼяти. Проте він має необмежений термін придатності і найдоступнішу ціну. У формі брусочків випускається російський, український та імпортний пластилін, наприклад, «Манускрипт» і Jovi. Він набагато яскравіший, ніж наш, вітчизняний, більш мʼякий і просто склеюється.

2. Пластилін в лоточках. Цей пластилін – середньої твердості. Він може бути розфасований в пластикові лоточки або баночки. Буває вітчизняний та імпортний (Ses РАДУГА, Play-Doh Hasbro). Його зовсім неважко розімʼяти при кімнатній температурі і він гарно тримає форму, не вигорає на сонці, тому саме цей пластилін рекомендують для виготовлення фігурок, для декорування готових виробів та для малювання пластиліном (цю техніку ми описували вище).

3. Мʼякий пластилін. Мʼякий пластилін здебільшого продається у вигляді товстих олівців чи брусків, він дуже пластичний, легко ліпиться, тримає форму та ідеально підходить для перших занять ліплення та пластилінового живопису.

Ліплення малих скульптурних форм із цього пластиліну не рекомендується, оскільки він дуже мʼякий, або ж можна використовувати дротяний каркас.

Кульковий пластилін. Зерниста пластилінова паста (або кульковий пластилін) зʼявилася на українському ринку порівняно недавно. Але, не дивлячись на це, дуже швидко завоювала увагу дітей, батьків і педагогів. Паста являє собою сотні дрібних пінопластових кульок, склеєних між собою спеціальною речовиною, виготовленою на основі гліцерину, що надає пасті пластилінових властивостей. Зліплені разом яскраві намистинки відмінно розвивають тактильні відчуття і дрібну моторику дитячих рук, а розминання великої кульки зернистої маси надає масажний і заспокійливий ефект. 

Є безліч варіантів використання кулькового пластиліну, який відкриває безмежні можливості для польоту дитячої фантазії, стимулюючи уяву і допомагаючи створювати учням творчі роботи. Паста чудово підходить для виготовлення оригінальних виробів, картин, аплікацій. Також це відмінний засіб для декору. З його допомогою звичайний квітковий горщик, ваза або пляшка з легкістю перетворяться на дизайнерський предмет мистецтва, а дитину особливо порадує зроблена власними «умілими ручками» рамка для фотографії або малюнка.  

Кульковий пластилін поділяється на: крупнозернистий ( він не твердіє, легкий, пластичний, багаторазового використання); дрібнозернистий (виготовлений на основі гелю і тому швидко твердіє, використовується для оформлення і оздоблення предметів). Варто відзначити, що повітряні пластилінові кульки не залишають слідів на предметах інтерʼєру і не бруднять руки. Вони безпечні у використанні дітьми, не токсичні, не викликають алергічних реакцій, відповідають міжнародним нормам і стандартам якості. Кульковий пластилін вважається одним з найбільш зручних і цікавих у використанні матеріалів для дитячої творчості.

Також на українському ринку зʼявилися нові види пластиліну, які також можна використовувати в ізотерапевтичній роботі педагога і психолога: повітряний, стрибаючий, плаваючий, нанопластилін, арт-пластилін.

Повітряний пластилін після висихання нагадує легкий пінопласт. Кольорову гаму цього пластиліну можна створити за допомогою маркерів на водній основі. Якщо маса повітряного пластиліну підсохла, то її відновлюють, змочивши водою і закривши в контейнері на 3-4 дні. Виріб із повітряного пластиліну можна розфарбовувати фломастерами або фарбами.

Стрибаючий ‒ це надзвичайно пластичний матеріал, якщо його розігріти в руках, але головне, охолонувши, він відскакує, як мʼячик, від безлічі поверхонь. З ним ліплення – не просто творчість, а й рухлива гра.

Плаваючий ‒ це пластилін, який не тоне при зануренні у воду завдяки особливим повітряним наповнювачам. Вироби, які виліплені із плаваючого пластиліну можна використовувати в іграх біля водойм, фонтанів, басейнів і просто в широких ємкостях з водою.

Нанопластилін виробляється із додаванням силікону. Його можна мʼяти, розтягувати, рвати, з нього можна ліпити різні фігурки, як із звичайного пластиліну, він стрибає, як каучуковий мʼячик, а якщо його залишити в спокої, то він починає розтікатися. Він мʼякий і приємний на дотик, не прилипає і не забруднює нічого. Такий пластилін можна придбати в магазинах (Handgum) і виготовити в домашніх умовах. Для цього потрібно взяти клей ПВА, натрій тетраборат (придбати в аптеці), харчовий барвник або гуаш, ємність, целофановий пакет і деревʼяну паличку.  У ємність видавіть клей і додайте до нього барвник. Все змішайте деревʼяною паличкою. Коли ви досягнете однорідного кольору, тоді в масу всипте чайну ложку натрію тетраборату. Потім потрібно суміш знову перемішувати до тих пір, поки вона не загусне. Готовий пластилін покладіть в целофановий пакет, і розімніть його, щоб він слав еластичним і мʼяким.

Існує ще один рецепт створення Хендгама. Для цього змішайте в ємності канцелярський силікатний клей і чистий спирт в пропорціях 1 до 1. Розмішуйте масу до тих пір, поки вона не стане вʼязкою. Промийте суміш під струменем холодної води. Нанопластилін до використання готовий.

Арт-пластилін або пластилін Ключнікова буває «мʼякий» ‒ використовується для виготовлення плоских виробів (картин, аплікацій тощо) і «твердий» або каркасний ‒ для виготовлення обʼємних виробів (ляльок, іграшок тощо). Вироби з цього пластиліну затвердівають і стають гумовими в домашніх умовах. Наприклад, за 15-30 хвилин у гарячій воді або в духовій шафі, під настільною лампою або в мікрохвильовій печі, тобто можна виготовляти різні гумові іграшки, а так само малювати картини. Можливе також нанесення кольорових гумових аплікацій на тканину праскою через папір для випічки або кальку. Можна виготовити гнучку ляльку. Спочатку робиться основа ‒ дротяний каркас ляльки. Потім на дротяний каркас наноситься арт-пластилін, і виріб вулканізується в гуму ( наприклад, у духовці при температурі ‒ 100-110° С, 15-30 хвилин).

Для ізотерапевтичних занять пропонуємо обирати якісний пластилін за такими показниками: легко ріжеться пластмасовим стеком для ліплення; швидко нагрівається в руках і стає мʼяким; не кришиться, не розстає і не пристає до рук; легко знімається з будь-якої поверхні, не залишаючи плям; легко ліпиться до паперу, дерева, картону; не втрачає своїх якостей на відкритому повітрі; легко змивається з рук теплою водою.

Г лина – унікальний природний матеріал. Її переваги в порівнянні з пластиліном – надзвичайна мʼякість та пластичність. Недарма кажуть, що глина жива. До того ж, вона недорога і може бути використана повторно, відмінно зберігається в мокрій ганчiрцi в холодильнику.

Готується вона просто. В ящик (або в іншу ємність, наприклад, каструлю) насипають суху глину і розрівнюють. Потім заливають її водою так, щоб з води виступали окремі горбки. Через три-чотири дні можна глину використовувати для ліплення.

Глина ідеально підходить для масштабних проектів, наприклад, можна виліпити цілу казку, місто, замок, ліс. Фігурки з глини застигають на повітрі, після чого їх можна розфарбувати.

На прикладі глини можна знайомитися з народними промислами, взявши за основу глиняні іграшки, спробувати зробити щось своє. У великих кількостях червону глину можна придбати безпосередньо на заводі. В Інтернет-магазинах широко представлена готова глина для творчості, яку не потрібно вимішувати. Також існує такий різновид глини, як маса для ліплення та моделювання. Вона відрізняється легкістю, пластичністю, пружністю, швидко висихає на повітрі. Крім того, маса для ліплення випускається в різних кольорах.

П олімерна глина або пластика ‒ сучасний екологічно чистий матеріал, відмінно замінює пластилін. Ліплення з полімерної глини нагадує роботу зі звичайною глиною або пластиліном, різниця тільки в тому, що після теплової обробки полімер затвердіває і стає схожий до пластика. Пластика має багато переваг перед іншими матеріалами, оскільки вироби з пластики мають закінчену форму, а сам матеріал, на відміну від глини, має багато кольорів. Полімерну глину або пластику можна придбати у магазинах або виготовити в домашніх умовах.

Для приготування полімерної глини в домашніх умовах потрібно 1 склянку (250 гр) клею ПВА, 1 склянку (250 гр) кукурудзяного крохмалю,1 столову ложку вазеліну, 2 столові ложки лимонного соку, 1 столову ложку крему для рук (нежирного і без силікону). Загалом вийде приблизно 350 гр. пластичної маси білого кольору. У вогнетривку миску висипаємо крохмаль, вливаємо клей ПВА і додаємо вазелін. Все дуже ретельно перемішуємо ложкою. Потім додаємо сік лимона і розмішуємо все до отримання пластичної однорідної маси. Поставити миску в мікрохвильову піч на 1 хвилину (максимальна потужність). Через перші 30 секунд масу добре розмішати. Витримати наступні 30 секунд і вийняти з мікрохвилівки. Змастити поверхню кремом для рук, на яку будемо викладати масу з миски, попередньо знявши плівку (кірку). Викласти масу і місити як звичайне тісто протягом 5 хвилин, поки воно не стане пластичним і пружним. Надаємо тісту форму товстої ковбаски і обгортаємо тканиною, яка вбере надлишок вологи. Після повного охолодження тісто розділяють на шматки, додають фарбу (анілінові фарби для тканини, олійні фарби, харчові барвники) і вимішують до однорідного кольору. Зберігати готову масу потрібно в холодильнику, у пластиковому контейнері з щільною кришкою (кожну порцію кольорової пластики потрібно загорнути в поліетиленові кульки). 

Також можна приготувати пластику простішим способом: в миску налити клей ПВА і змішувати з крохмалем, поки не вийде пластична маса. Добре вимісити, зберігати в поліетиленовому кульку в холодильнику. Перед застосуванням потрібно змастити руки кремом і добре вимісити масу.

Для ліплення з пластики потрібно приготувати ніж, вологі серветки, спицю і дошку. Або ж в магазині варто придбати спеціальний набір для ліплення з пластики. Спочатку пластик і руки потрібно змочити. Якщо пластик мʼякий і ледве тримає форму, потрібно додати в нього трохи борошна чи крохмалю, а якщо ж занадто твердий – кілька крапель рослинної олії. Краще ліпити фігурку з одного цільного шматка (пластичним способом), якщо зробити руки і ноги окремо, то після того, як фігурка підсохне, велика ймовірність, що ці детальки відпадуть. Щоб запобігти цьому, при ліпленні можна використовувати дротяний каркас. Зробити фігурку твердою можна кількома способами:

1. Занурити фігурку з пластики в каструлю з водою і довести до кипіння. Після чого виріб слід трохи поварити. Якщо фігурка невелика, то варити її слід 5-10 хв, якщо виріб великий, варити його треба довше.

2. Поставити фігурку з пластика в духовку, розігріту до 80-100 градусів на 15-20 хвилин.

Після охолодження вироби розфарбувати (акриловою, гуашевою фарбою та покрити лаком). З пластики виготовляють ляльки для домашнього театру, різні статуетки, символічні фігурки, прикраси, сувеніри, квіткові композиції.

Ліплення з полімерної глини вимагає дотримання правил техніки безпеки. Для роботи з пластикою потрібно використовувати окремі ножі зі спеціальними лезами, дотримуючись обережності при нарізці. Після роботи з полімерною глиною обовʼязково миють руки теплою водою з милом. Не можна запікати глину в мікрохвильовій печі при дуже високій температурі.

В іск. Ще один повністю натуральний матеріал для ліплення – бджолиний віск. На відміну від глини, віск теплий і сонячний матеріал, зігріваючий в буквальному сенсі цього слова. Віск для ліплення легко приготувати в домашніх умовах. Для цього бджолиний віск (його можна придбати на медових ярмарках) розтоплюється на водяній бані і змішується з ланоліном (на півкілограму воску ‒ 30 грам ланоліну), суміш перемішується протягом 15-ти хвилин, а потім охолоджується на плоскій поверхні. Перед використанням віск бажано зігріти в теплій воді або на батареї, загорнувши попередньо в фольгу. Щоб не ризикувати, можна придбати і готовий віск для ліплення. Також у дитячих магазинах продається кольоровий віск для ліплення німецької фірми Stockmar.

Солоне тісто. Найдоступніший екологічний матеріал.Традиційно солоне тісто готується з борошна і солі в пропорції два до одного і замішується гарячою водою. Готові вироби з тіста можна висушити на повітрі або спекти в духовці, а потім розфарбувати. Завдяки своїм властивостям, тісто відмінно підходить для обліплення будь-яких готових форм – баночок, чашок, коробочок, готових шаблонів з картону. Як і при роботі з пластиліном, тісто можна поєднувати з будь-якими природними матеріалами – гілочками, камінчиками, шишками, крупою і тощо. Якщо приготувати звичайне солодке тісто, то можна вирізати із пласта тіста плоскі фігурки або виліпити їх обʼємної форми. Важливо, що результати своєї творчої діяльності діти можуть із апетитом зʼїсти.

Для солоного тіста найкраще підходять недорогі сорти борошна без добавок, емульгаторів і розпушувачів. Пшеничне борошно – найпластичніше. У тісті з житнього борошна утворюється більше пор, його важче сушити, а в ліпленні воно твердіше.

Для підвищення еластичності і міцності до тіста можна додати 1-2 чайних ложки сухого шпалерного клею, розведеного у невеликій кількості води або перемішаного з борошном і сіллю до того, як додати воду. Використовують також клей ПВА або картопляний крохмаль, розчинивши їх водою. Підходить і соняшникова олія, яка теж підвищує еластичність тіста.

Матеріали: сіль «Екстра», пшеничне борошно, рослинна олія, вода, велика миска, склянка і столова ложка.

Рецепт тіста: у миску насипати 1 склянку солі, 1 склянку борошна і перемішати їх столовою ложкою. Потім слід влити 1 столову ложку рослинної олії, півсклянки води і перемішати їх ложкою. Для отримання однорідної маси можна скористатися міксером. Далі отриману суміш треба ретельно замісити руками до однорідного стану, додаючи борошно, як у звичайне тісто. Воду можна замінити киселем з крохмалю, тоді маса буде значно пластичнішою.

Кисіль роблять так: 1 столову ложку крохмалю розчинити в 1/2 склянки холодної води. А ще 1 склянку води нагріти у маленькій каструльці до кипіння. Помішуючи, влити в окріп розчин крохмалю. Коли вміст каструлі загусне і стане прозорим, треба вимкнути вогонь. Після того, як кисіль вистигне, його слід влити до суміші борошна з сіллю замість води.

Тісто може вийти дуже мʼяким. Тоді доцільно змішати на дні миски столову ложку борошна із столовою ложкою солі, а потім добре вимісити з наявним тістом. Якщо тісто виходить замʼяке, то цю процедуру треба повторювати до тих пір, поки воно не стане щільнішим.

Отриману масу треба покласти в поліетиленовий пакет і помістити в холодильник на 2-3 години. Після цього з тіста можна ліпити.

Частину тіста для ліплення можна залишити нефарбованою (вона має яскраво-бежевий колір), а частину – пофарбувати в різні кольори за допомогою гуаші.

Фарбування тіста. Існує два способи фарбування тіста: забарвити його на етапі замісу, або фарбувати вже готову фігурку. Для фарбування тіста додають до нього харчові барвники, буряковий або морквяний сік, гуаш, а можна і фарби з набору для фарбування пасхальних яєць. Цікавий шоколадний колір виходить при додаванні какао.

Щоб пофарбувати тісто гуашшю, треба взяти у ліву руку такий його шматок, який вільно поміщається у кулаці. Посередині цього шматка слід зробити ямку-вмʼятину. Вказівним пальцем правої руки зачерпнути з баночки фарбу і помістити її в це заглиблення. Потім треба стулити краї вмʼятини так, щоб фарба опинилася всередині. Далі грудку тіста розкачують між долонями вгору і вниз. Руки трохи забрудняться, але фарба легко відмивається водою. Щоб тісто не дуже прилипало до рук, можна змочити їх соняшниковою олією.

Розкачавши довгу ковбаску, її складають навпіл і знову розкачують. Цю операцію повторюють до тих пір, поки не зникнуть «мармурові» розводи і колір тіста не стане однорідним. Якщо після пофарбування тісто стало дуже мʼяким, то до нього додають небагато солі з борошном.

Тісто кожного кольору зберігають в окремому поліетиленовому пакеті або в щільно закритій баночці від йогурту.

Шматки пофарбованого тіста можна змішувати і добиватися бажаного відтінку.

Можна також пофарбувати тісто золотавими і срібними фарбами (гуаш або акрил).

Тісто можна зробити кольоровим під час замісу, додаючи до суміші замість води розчин харчового або анілінового барвника.

Інструментом для ліплення можуть бути всілякі пристосування. Основні – це маленький кухонний ніж, скульптурні стеки з дерева або пластмаси, гребінець, форми для випічки, кульковий стрижень, шпильки, ковпачки від фломастерів, пензлики, рельєфні гудзики тощо.

Щоб надати виробам з тіста рельєфності, фактури або текстури, можна використовувати грубу тканину, наприклад мішковину.

Працювати слід чистими руками, періодично змивати тісто з рук і досуха витирати.

Готові роботи треба викладати на тонкий газетний папір. Після просушування папір віддаляють, краї зачищають наждачним папером, при необхідності виріб розписують.

Сушіння виробів. Сушити вироби найкраще у духовці. Можна також просушувати їх і на повітрі. Але повітряне сушіння займає багато часу, тиждень або і більше, зате вироби виходять світліші, а якщо тісто кольорове, то його забарвлення не змінюється.

Взимку вироби із тіста можна сушити на батареях опалення.

Накраще готові вироби сушити комплексно. Спочатку потрібно підсушити виріб у приміщенні день – два. Потім можна досушити в духовці, починаючи з найнижчих температур – 40, 100 градусів. Після сушки, за задумом автора, не витягуючи виріб з духовки, його можна підрумʼянити, піднявши температуру до 500 градусів.

Якщо виріб дуже обʼємний – можна акуратно дістати тісто зсередини, але за умови, що лицьова сторона добре підсохла.

Виріб вважається висушеним, якщо при постукуванні по ньому пальцем лунає дзвінкий звук. Якщо звук – глухий, то виріб усередині ще сирий і процес сушки можна продовжити.

Під час сушіння вироби із солоного тіста можна глазурувати соляною, яєчно-водною або молочно-водною сумішами.

При глазуруванні соляним розчином співвідношення води і солі беруть 2:1. Під час останньої години сушки через кожних 5-10 хвилин виріб змащують пензликом, змоченим в соляному розчині. Змащувати потрібно ретельно всю форму виробу, інакше колір стане нерівномірним або можуть утворитися непривабливі потьоки.

При глазуруванні молочно-водною або яєчно-водною сумішшю під час останньої години сушки при температурі не менше 500 градусів з інтервалом 5-10 хвилин наносять молочно-водний розчин (2 столові ложки молока на 1 склянку води) або яєчно-водний (1 яйце на 1 склянку води).

У виробів, глазурованих молочно-водною сумішшю, відтінок виходить насиченішим, аніж у покритого соляним розчином. Виріб, покритий яєчно-водною сумішшю, в процесі сушіння набуває інтенсивного коричнево-жовтогарячого відтінку і глянцю.

Розписувати вироби можна олійними, акварельними, гуашевими фарбами або тушшю.Під час розписування тісто просочується фарбою і стає ніби прозорим. Щоб фарби виглядали соковито, вироби перед розписуванням грунтують білилами. Фарби не слід наносити дуже товстим шаром, оскільки після висихання поверхня виробу може злегка потріскатись.

Щоб надати особливу звучність і міцність виробам, після розписування їх покривають лаком. Якщо не захистити виріб лаковим шаром, то протягом деякого часу під впливом вологи розписані ділянки можуть відшаруватися від тіста.

Для лакування виробів з солоного тіста використовують рідкий або густий прозорий лак. Рідкий лак виглядає на виробі привабливіше: він надає йому дзеркального глянцю і підкреслює яскравість фарб. Проте використання такого лаку має певний недолік: його потрібно наносити багато разів, оскільки він дуже швидко вбирається масою тіста. Густий лак надає виробам матового блиску, але ним достатньо покрити роботу 1-2 рази.

Н абори стеків. Стеки для ліплення зазвичай додаються до набору з пластиліном. Це різноманітні «ножі» для нарізування, видряпування, видавлювання, розплескування пластичного матеріалу для ліплення.

Основний стек ‒ ніж повинен бути невеликим і легким, прямим, не складним, але, перш за все ‒ безпечним, з тонким і не надто гострим лезом, із загостреним (але не гострим) кінцем. У деяких наборах до пластиліну додаються готові пластмасові стеки, але вони майже не відповідають поставленим вимогам. Кращий стек ‒ пластмасовий одноразовий ніж. У нього тонке, рівне або дрібно зазубрене лезо, зворотна частина пряма, як лінійка. Він легкий і безпечний.

Д ощечки для ліплення. Дошки для ліплення із глини, пластиліну, пластики, солоного тіста можуть бути виготовлені із дерева, пластмаси. Найуніверсальнішою є пластикова дошка. Адже вона має гладеньку поверхню, легка, швидко відмивається теплою водою і милом. Пластикові дошки можуть мати поверхню із рельєфними контурними зображеннями для «малювання пластиліном».