Ліплення

Ліплення, поряд з малюванням, аплікацією і конструюванням, відноситься до продуктивного виду діяльності, що допомагає реалізувати теорію ампліфікації (зміст розвивального предметного середовища має задовольняти всі потреби щодо розвитку дитини та становлення її творчих здібностей) та допомагає в розвитку дрібної моторики рук у дітей. Звʼязок пальчикової моторики і мовної функції був підтверджений дослідженнями вчених Інституту фізіології дітей і підлітків. Їхні дослідження засвідчили, що мовні центри формуються під впливом імпульсів, які поступають від пальців

рук. Рівень розвитку дрібної моторики дитини допускає відповідний рівень розвитку її мовлення. Спеціальними дослідженнями було виявлено низку особливостей недорозвитку дрібної моторики рук:

– проблемність при протилежних діях кожною рукою, ізольований характер їх роботи;

– неспіввіднесеність процесів контролю і регуляції рухів;

– погана координація складних рухів, невпевненість у відтворенні точних рухів, зниження швидкості і спритності їх виконання;

– недостатність диференціації пальців рук.

Все це обумовлює необхідність спеціальної роботи з розвитку координації рухів рук, ручної спритності, збагачення тактильного досвіду. Такою універсальною методикою ізотерапії поряд з малюванням є ліплення.

У процесі ліплення більше, ніж за будь-якої діяльності, можна домогтися максимальної активності обох рук, розвивати і зміцнювати пальці, особливо великі, вказівні, середні. Щоб засвоїти техніку ліплення, дитині потрібно розвинути спеціальні рухи щодо їх сили, точності, темпу, спрямованості, плавності, ритмічності. Ці якості допоможуть молодшим школярам надалі оволодіти різними видами навчальної, трудової діяльності.

Під час ознайомлення з предметом учні навчаються розуміти його значення, функції, красу. Під час ліплення вони самостійно передають окремі виразні ознаки предмета, оздоблюють його поверхню орнаментом тощо. Дитина ставить перед собою певну мету і доводить почату справу до кінця, а це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості, дисциплінує її.

Таким чином, заняття з ліплення розвивають памʼять, увагу, моторику, вміння аналізувати, порівнювати, уявляти, приймати рішення, впливають на процес мислення, мовлення і поведінку дитини.

У роботі з молодшими школярами можна використати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний – предмет ліпиться з окремих частин. Пластичний спосіб ‒ ліплення із цілого шматка глини, з якого відтягуються усі дрібні деталі, частини тіла тощо. Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини, і з окремих деталей або частин. Крім того, використовуються прийоми рельєфного ліплення: невеличкі шматочки глини або пластиліну накладаються на основну форму, а потім стеком або пальцями пригладжуються. Після чого виробу надають потрібної форми.

Важливими є питання правильної організації ізотерапевтичних занять з ліплення та творчому підході до вибору матеріалу. Для організації занять з ліплення варто врахувати такі психолого-педагогічні умови:

‒ по-перше, обладнання робочого місця (вибрати зручне місце для дитини, застелити його клейонкою і приготувати картонку або пластикову дощечку, вологий рушник, для того щоб витирати руки;

‒ по-друге, створити позитивний психологічний клімат та естетичне середовище (підібрати наочність, музичний супровід тощо);

‒ по-третє, учителю чи психологу варто взяти безпосередню участь у процесі творчості, але не вказуючи, що і як потрібно робити, а показуючи все на власному прикладі.

Дорослим потрібно памʼятати, що процес ліплення має бути невимушеним і спрямованим на всебічний і гармонійний розвиток молодших школярів.