5.2 Майбутня та поточна вартість фінансових інструментів

Концепція зміни вартості грошей у часі ґрунтується на тому, що під дією різних факторів вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку в ролі якої звичайно виступає норма позичкового процента.

Майбутня вартість грошей – це сума в яку перетворяться через певний період часу з урахуванням певної ставки процента інвестовані сьогодні кошти. Визначення майбутньої вартості пов’язане з процесом нарощування (поетапне збільшення суми вкладу).

Теперішня (поточна) вартість грошей – це сума майбутніх грошових надходжень, зведених з урахуванням певної процентної ставки (дисконтної) до теперішнього (поточного) періоду. Визначення теперішньої (поточної) вартості грошей пов’язане з процедурою дисконтування (операція зворотна нарощуванню). Така ситуація потрібна коли необхідно визначити скільки грошей інвестувати сьогодні, щоб через певний проміжок часу отримати заздалегідь обумовлену їх суму.

Майбутні грошові потоки поділяються на одиничний грошові потік та ануїтет (звичайний-рівномірний та серія рівних платежів).

При проведені фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з інвестуванням коштів, процеси нарощування та дисконтування вартості можуть здійснюватися як за простими (по короткостроковим фінансовим інструментам) так і за складними відсотками (по довгостроковим фінансовим інструментам).

Метод підрахування прибутку, коли вартість грошей зростає з кожним роком на все більшу величину називається компаудингом. Кожний крок цього процесу називається компаундом, результат нарахування – складними процентами.

Ряд послідовних фіксованих платежів, здійснюваних через рівні проміжки часу називають фінансовою рентою або ануїтетом.

5.3 Поняття та класифікація фінансових ризиків

Фінансовий ризик – це ризик не отримати задовільний фінансовий результат (невизначеність в отриманні майбутніх прибутків). Фінансові ризики пов’язані зі змінами на фінансовому ринку та змінами в економіці. До них відносять: кредитний, процентний, валютний, галузеві ризики, ризик ліквідності та структури капіталу, операційні ризики (невиконання угод партнерами), а також ризик країни.

У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціальної невизначеності можна охарактеризувати:

– за величиною – високий, середній, низький;

• за ступенем допустимості – допустимий, критичний, катастрофічний;

• за об’єктами:

• за видом діяльності;

• за економічним змістом – чистий, спекулятивний;

• за характером – операційний, інфляційний, кредитний, валютний, процентний;

• за галузевою і територіальною ознакою.

За іншими критеріями виділяють такі основні види ризику;

• систематичний ризик – криза фінансового ринку (фундаментальний аналіз);

• несистематичний – поєднання усіх видів ризику, пов’язаних з конкретними фінансовими інструментами, стан емітента;

• селективний ризик – ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфелю;

• часовий ризик – ризик емісії, купівлі-продажу цінного паперу у невідповідний час;

• ризик законодавчих змін;

• ризик ліквідності;

• інфляційний ризик.

Існує і багато інших видів ризику операцій із фінансовими інструментами. В Україні всі вони мають місце і породжу­ються наявною в країні політичною та економічною неста­більністю. Таким чином, фінансовий ризик в економічній діяльності — це об’єктивний фактор, зумовлений дією сто- хастичних причин і чинників, зокрема конфліктністю ситуа­ції прийняття рішень, невизначеністю цілей і наслідків дій, відсутністю повної та об’єктивної інформації щодо проце­сів, які відбуваються тепер чи відбуватимуться в майбут­ньому.

Фактори, які стосуються фінансового ризику і впливають на його рівень, умовно можна поділити на дві групи: об’єк­тивні й суб’єктивні.

Об’єктивні фактори — це ті, що безпосередньо не зале­жать від дій керівництва підприємства (фірми), але повинні враховуватися при підготовці й прийнятті рішень, наприклад, інфляційні процеси, дії конкурентів, політичні й економічні кризові явища, екологічні вимоги, митні пільги, режим най­більшого сприяння, можливість діяти у вільних економічних зонах, зміни в податковій політиці держави тощо.

Група суб’єктивних факторів характеризує саме підпри­ємство (фірму) та внутрішні умови його функціонування, зо­крема виробничий потенціал, наявність висококваліфікова­них працівників та управлінського персоналу, організацію діяльності фірми, наявність кооперативних зв’язків, рівень технології тощо.

Причини, які зумовлюють необхідність виникнення ри- зикових фінансових рішень на підприємстві, бувають внут­рішнього і зовнішнього походження.Внутрішні причини породжуються здатністю працівників системи управління ри­зикувати підприємством (фірмою), невизначеністю управлін­ських рішень (нововведень), організаційними неузгодженос- тями, азовнішні — пов’язані з поведінкою контрагентів, впливом макроекономічних факторів, природно-кліматични­ми умовами та ринковою ситуацією.

З розвитком ринку змінюється ставлення інвесторів до рі­зних цінних паперів. В Україні цінні папери стали порівняно новим фінансовим інструментом, який характеризується під­вищеним ризиком. Інтереси інвесторів на ринку, наприклад, корпоративних цінних паперів, головним чином зводяться до таких моментів: збереження і зростання капіталу; придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть заміняти кошти; доступ (шляхом придбання цінних паперів) до дефіцитних видів продукції, послуг, майнових і немайнових прав; розши­рення сфери впливу і перерозподіл власності. В умовах рин­кових відносин виникає необхідність взаємного порівняння прибутку і ризику. Оптимальне поєднання цих категорій гарантуватиме ефективність вкладення капіталу. Якщо ефек­тивність достатньо висока, то ризик вважається обґрунто­ваним.