Сушіння стрижнів і форм

Форми і стрижні сушать з метою збільшення їхньої міцності, газопроникності, зменшення газотворної здатності, а отже, підвищення якості виливків. Режим сушіння встановлюють для різних груп стрижнів і форм дослідним шляхом.

Процес сушіння форм і стрижнів умовно можна розділити на три етапи. На першому етапі прогрівається форма чи стрижень по всій товщині. Тому що теплопровідність вологої суміші значно більше, ніж сухої, то в цей період сушіння необхідно по можливості прагнути утримувати вологу в стрижнях і не давати їй швидко випаровуватися. Температура в сушилі не повинна підвищуватися занадто швидко. Присутність вологи в середовищі печі і помірна температура зменшують швидкість випару вологи з поверхні форми і сприяють її прогріву.

На другому етапі сушіння необхідно швидко підвищити температуру до максимальної і витримувати стрижні при цій температурі протягом деякого часу. Швидке підвищення температури сушила після попереднього прогріву стрижнів сприяє інтенсивному випару вологи з поверхні і припливу її з внутрішніх шарів стрижнів чи форм до зовнішнього. У цей період сушіння замість газів, що ідуть, утримуючих випарену з форм і стрижнів вологу, у сушило повинні інтенсивно надходити свіжі більш сухі грубні гази.

На третьому етапі сушіння форми і стрижні прохолоджуються до температури розвантаження. Стрижні в цей період не тільки прохолоджуються, але і досушуються за рахунок акумульованої в них теплоти.

Тривалість сушіння форм і стрижнів залежить від температури сушіння, маси, умов передачі теплоти в сушилі і коливається від декількох хвилин до декількох годин. Тривалість сушіння визначають експериментально.

Для сушіння форм і стрижнів необхідні наступні умови: поступове підвищення температури в сушилі, підтримка максимальної припустимої температури протягом сушіння; коливання температури при сушінні в різних зонах робочого обсягу повинні бути в межах 10—15°С; гази повинні рухатися рівномірно в обсязі сушила зі швидкістю 1,8—2,2 м/с.

Фарбування і сушіння стрижнів. Протипригарні покриття наносять зануренням, пульверизатором, пензлем. При нанесенні на поверхню стрижня шару густого покриття після сушіння він може розтріскуватися. При фарбуванні стрижня рідким покриттям на виливку може з'явитися пригар. Отже, необхідно контролювати в'язкість покриття, його щільність. При разовому фарбуванні стрижня покриття рекомендується наносити до сушіння, тому що на вологій поверхні краще заповнюються пори між зернами суміші, поверхня вирівнюється, і створюється міцний протипригарний шар. Великі стрижні для тонкостінних виливків фарбують 2 рази, з наступним підсушуванням при 120—150 °С. Вторинне фарбування проводять при температурі не вище 50—70 °С, тому що при більш високій температурі покриття нерівно розподіляється по поверхні стрижня. Стрижні із сумішей на рідкому склі фарбують безводними покриттями, що самовисихають. Після фарбування стрижні витримують на повітрі протягом 2—2,5 год.

Великі стрижні для сталевих виливків покривають пастою, що наносять шаром 3—5 мм, а потім вирівнюють гладилкою, прошпилюють чи пров'ялюють. З метою зниження браку великих виливків по ужиминам застосовують поверхневе зміцнення стрижня. У якості зміцнювачів використовують сульфітну барду, рідке скло й ін. Зміцнювальний шар наносять до фарбування стрижня. Після сушіння на поверхні стрижня утвориться міцна кірка товщиною 2—3 мм. У табл. 7.4 приведена тривалість сушіння стрижнів у залежності від їхніх розмірів і сполучних.

Таблиця 7.4