Порошки з екстрактами-концентратами.

Екстракти - концентровані витяжки з рослинної лікарської сировини, що виготовляються заводським шляхом. По консистенції розрізняють:

• Екстракти сухі - Extracta sіcca (1:1), тобто 100% чи (1:2), тобто 50%;

• Екстракти густі - Extracta spіcca (1:1), тобто 100%;

• Екстракти рідкі - Extracta fluіda.

Приготування складних порошків з екстрактами залежить від властивостей застосовуваного екстракту, від його консистенції.

1. Порошки із сухими екстрактами готують за загальними правилами змішування порошків.

2. Порошки з густими екстрактами. Густі екстракти являють собою в’язкі рідини зі вмістом води до 25%. При використанні густого екстракту технологія складних порошків зводиться до наступного: густий екстракт відважують на кружечку фільтрувального папера і переносять на голівку товкачика. Для відділення папера від екстракту її змочують розчинником (40% чи 70% спиртом), що застосовувався для одержання екстракту і зазначеним у ДФ. Потім екстракт розтирають з декількома краплями 95% спирту, після чого додають сухі компоненти.

В аптеках для зручності і полегшення роботи при готуванні складних порошків користаються розчинами густих екстрактів - Extractum solutum 1:2, що готують з густого екстракту по прописі, приведеної в ДФ. (с. 278):

100 г густого екстракту розчиняють у суміші з 60 г води, 10 г 90% спирту і 30 гліцерину.

Гліцерин у даному розчині відіграє роль пептизатора, він захищає розчини ВМС, що утворяться при розчиненні екстракту, від коагуляції, старіння й укрупнення часток. Спирт - поліпшує розчинність екстракту і є консервантом. Вода є розчинником.

При збереженні розчин екстракту є менш стійким, чим вихідний екстракт. Тому розчин дозволяється готувати не більше, ніж на 15 днів. Дозується такий екстракт краплями і застосовується він у подвійній кількості стосовно вихідних густих екстрактів, тому що він є 50% по складу діючих речовин. Введення до складу порошків густих і рідких інгредієнтів не повинно змінювати їхні основні властивості - сипкості. Додають їх в останню чергу краплями на всю поверхню порошку в ступці.

Тому що в аптеках розчини густих екстрактів відмірюють краплями, то необхідно зробити калібрування емпіричної піпетки по отриманому розчині.

При готуванні порошків часто приходиться зустрічатися з екстрактом беладони. При цьому треба мати на увазі, що в ДФ описує два екстракти:

екстракт беладони сухий - Extractum Belladonnae sіccum, що готується в співвідношенні 1:2, і

екстракт беладони густий - Extractum Belladonnae spіssum (1:1), з якого в аптеці готують розчин густого екстракту Extractum Belladonnae solutum (1:2).

Розчин екстракту беладонни густий так же, як і сухий, застосовують у подвійній кількості по відношенню до виписаного в рецепті.

Rp: Extracti Belladonnae 0,01

Papaverini hydrochloridi 0,02

Sacchari 0,2

M. f. pulvis

D. t. d. №10

S. по 1 пор. 3 рази в день.

Розрахунок при використанні сухого екстракту беладонни: екстракту бела-донни сухого (1:2) 0,01 х 10 х 2 = 0,2

папаверину г/хл 0,02 х 10 = 0,2

цукру 0,2 х 10 = 2,0

Маса однієї дози порошка: 0,02 + 0,02 + 0,2 = 0,24

У ступці ретельно розтирають 2,0г цукру, висипають на капсулу, залишивши в ступці приблизно 0,2г (рівну кількість сухого екстракту беладонни), потім додають 0,2г екстракту беладонни сухого (1:2), старанно розтирають і до одержаної суміші при перемішуванні додають 0,2г папаверину, змішують декілька разів, знімаючи порошок зі стінок ступки і товкачика, потім додають розтертий цукор, що залишився, і знову добре перемішують. Контролюють якість подрібнення і змішування візуально. Одержану суміш розважують на 10 доз по 0,24г. Порошки пакують в парафінові капсули (цукор і беладонна - гігроскопічні речовини). Оформляють до відпуску.

Густі екстракти не зовсім зручні для практичного застосування. При їх дозуванні можливі значні втрати.

Rp: Extracti Belladonnae 0,015

Magnesii oxydi 0,5

Natrii hydrocarbonatis 0,2

M. f. Pulvis D. t. d. №12

S. по 1 пор. 3 рази в день.

Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входять сильнодіюча речовина - екстракт беладонни і магнію окис, що легко розпиляється.

Екстракт беладонни густого 0,015 х 12 = 0,18

магнію окису 0,5 х 12 = 6,0

натрію гідрокарбонату 0,2 х 12 = 2,4

розважування : 0,015 + 0,2 + 0,5 = 0,715

На ручних терезах на кружечок фільтрувального паперу за допомогою шпателя відважують 0,18г густого екстракту беладонни. Після зважування приклеюють екстракт до голівки товкачика разом з папером. Відділяють папір, змочуючи його декількома краплями відповідного розріджувача (при водному екстракті водою, а при спиртоводному - 20% спиртом). Просочившись розріджувачем, кружечок легко відділяється від екстракту, залишаючи його на товкачику. У ступку, попередньо затерту натрію гідрокарбонатом, додають 5-6 крапель 20% спирту і розтирають з ним екстракт до утворення однорідної густуватої рідини. Потім поступово примішують натрію гідрокарбонат і в останню чергу окис магнію, дають розріджувачу випаруватися і змішують до одержання однорідної порошкової суміші. Якщо треба швидко видалити розріджувач, трохи підігрівають ступку.

При використанні розчину густого екстракту його відмірюють краплями, рівномірно розподіляючи в порошковій суміші.

Розчину густого екстракту беладонни (1:2) 0,36 - 18 крапель

(0,1 = 5 крапель)

натрію гідрокарбонату 2,4

магнію окису 6,0

розважування: (0,015 х 2) + 0,2 +0,5 = 0,73

Розчин екстракту беладонни використовують, коли до складу суміші входять речовини, які мають високу адсорбційну здатність і погано розчиняються в воді (магнію окис, магнію карбонат, крохмаль, фенілсаліцилат). У противному разі утворюються важкодозовані вологі грудкуючі суміші.

Порошки, які містять екстракти гігроскопічні тому відпускаються у вощених або парафінових капсулах.