Розділ 2. Історія педагогіки україни Змістовий модуль 2

2.1. Предмет і завдання історії української педагогіки. Виховання у первісному суспільстві

План

1. Предмет і завдання історії української педагогіки.

2. Навчання і виховання дітей на землях сучасної України в епоху палеоліту.

3. Народно-педагогічні уявлення в епоху трипільської культури.

4. Велесова книга – перший український літопис.

Рекомендована література:

Основна: 2, 10, 17.

Додаткова: 3, 16.

В першу чергу студентам слід виявити і проаналізувати основні категорії української педагогіки. Звернути увагу на визначення предмету, головних завдань, що ставить перед собою історія української педагогіки. Важливо з’ясувати методологічну основу, методи та джерела досліджень.

Майбутні педагоги повинні обґрунтувати необхідність знання історії української педагогіки кожним учителем та вихователем.

Працюючи далі над темою, необхідно охарактеризувати систему виховання східних слов’ян у первісному суспільстві.

Рекомендуємо скласти логіко-структурну схему або конспект-схему змісту виховання у первісному суспільстві.

Студенти розглядають особливості навчання і виховання дітей на землях сучасної України в епоху палеоліту. При цьому слід звернути увагу на відмінності у вихованні дітей, підлітків і молоді населення палеоліту та неоліту.

Зверніть увагу також на такі ключові моменти: у VI – V ст. до нашої ери слов’яни поділилися на 3 групи – східну, західну і південну. На кожному етапі розвитку суспільства вихованню були властиві свій зміст, форми й методи. Це залежало від рівня розвитку продуктивних сил, поділу праці, структурою шлюбних і сімейних стосунків.

Необхідно підкреслити ту провідну думку, що східні слов’яни створили оригінальну і гуманну систему виховання, яка не тільки відображала досвід народу у вихованні підростаючих поколінь, а й ті соціальні взаємовідносини, всередині яких вона виникла і розвивалася.

Потрібно також відзначити, що писемність і школи в нашій країні виникли ще задовго до прийняття християнства. Зверніть увагу на те, які історичні факти вказують на виникнення писемності у древніх українців.

У період матріархату та екзогамії дітей до 5-6 років виховувала мати, пізніше хлопчиків віддавали до спільних чоловічих жител, дівчаток – до жіночих, де їх наставниками ставали брати і сестри по матері.

У період патріархату сім’я стає моногамною. З’являються т.зв. будинки молоді. Чоловік – мисливець, воїн. Жінка – вміла господарка. Вона повинна була прясти, ткати, за необхідності мусить дати відсіч ворогові.

Народна педагогіка визначила послідовність етапів раннього виховання дітей:

період баяння (від народження до 1,5-2 років) - звернути увагу на роль колискової пісні як основного засобу виховання;

період пестування (1,5-2 – 5 років) – з’ясувати роль дитячих ігор у вихованні дитини;

період набуття трудових навичок (5-10 років) – з’ясувати основні чинники, на яких ґрунтувалася система виховання, основні виховні засоби. Зверніть увагу на те, яку роль відігравали звичаї і обряди у вихованні підростаючого покоління.

Завершальний етап виховання – ініціації (система випробувань на фізичну зрілість і виробничу готовність) - фізичне, гігієнічне виховання (чистота тіла, загартування, боротьба, стрибки, їзда верхи, зброя). Археологія знайомить нас з дитячими гребінцями, рукомийниками, малими серпиками).

Відзначити роль міфів, прислів’їв, казок як джерела народної мудрості, у моральному вихованні; роль загадок - у розумовому вихованні.

Далі студенти з’ясовують зміни, що сприяли еволюції українського суспільства. При цьому слід зауважити, що східні слов’яни не знали рабовласницького ладу в своєму розвиткові. Розвиток землеробства, рентабельність невеличких господарств, сприяла виділенню з великих патріархальних сімей – менших, які стали першими осередками класового феодального суспільства.

У VIII-IX ст. з’являється територіально-сусідська община. Виникли нові чинники соціалізації дитини – дитяче побратимство і посестринство, союзи ровесників, молодіжні товариства, загони отроків-воїнів. Побратимство будувалося не за принципом родинності, а на основі особистих симпатій.

Важливо й те, що ідеологічною засадою виховання була язичницька релігія. Діти брали участь у народних святах, хоровому співі. Дітям розповідали про функції божеств.

Проаналізувати, чому феодальні відносини змінили соціальну сутність виховання. В цей час формується кодекс нових норм, спрямованих на захист приватної власності.

Однією з підвалин виникнення шкільного навчання була так звана буквено-звукова графіка письма – глаголиця (в якій звуки слов’янської мови передавалися грецькими буквами. У 855 р. Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до звукової системи східнослов’янської мови. Нова азбука дістала назву «кирилиця».

Наприкінці вивчення цієї теми необхідно з’ясувати місце першого українського літопису – Велесової книги у патріотичному вихованні попередніх поколінь і відтворенні історичної правди про виникнення української мови, національної школи, освіти і педагогіки.