1.6. Школа і педагогічна думка в Росії у XVIII – хіх ст.

План

1. Просвіта в Росії на початку XVIII ст.

2. Шкільна справа при Петрі І.

3. Просвіта в Росії після Петра І.

4. Педагогічна діяльність М.В.Ломоносова.

5. Розвиток школи і педагогіки в Росії до 90-х років ХІХ ст.

6. Педагогічна діяльність М.І.Пирогова.

7. Педагогічна діяльність Л.М.Толстого.

Рекомендована література:

Основна: 1, 8, 13, 19, 21.

Додаткова: 4, 5, 8, 9, 16, 34, 42, 52.

Вивчення даної теми слід розпочати з загального аналізу змін в політичному, економічному, культурному житті в Росії, що почалися ще в середині XVII ст. і продовжувалися та посилювалися в петровську епоху. Необхідно простежити чим ці зміни були викликані, що підштовхнуло Петра І на активізацію реформаторських процесів, які охопили багато сторін російського життя в кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ століть. Особливу увагу звернути на те, як економічні і політичні перетворення вплинули на проведення реформи просвіти.

Слід зауважити, що ХVІІІ ст. займає особливе місце в історії освіти Росії, адже саме в цьому столітті була створена світська школа, зроблена спроба організувати державну систему народної освіти, вперше були розроблені в теорії і застосовані на практиці основи світського навчання і виховання дітей.

Працюючи в цьому напрямку необхідно скласти перелік подій і дат, які характеризують розвиток просвіти на початку ХVІІІ століття.

Слід зауважити, що ХVІІІ ст. займає особливе місце в історії освіти Росії, адже саме в цьому столітті була створена світська школа, зроблена спроба організувати державну систему народної освіти, вперше були розроблені в теорії і застосовані на практиці основи світського навчання і виховання дітей.

Здійснюючи аналіз організації освіти в петровську епоху необхідно визначити, чи усі проекти були повною мірою реалізовані. Якщо ні, то чому? Важливо розглянути два напрямки освіти – церковну і світську. В чому полягала професійна спрямованість нової організації освіти? Як відомо, за указами Петра І були створені нові типи навчальних закладів (школа математичних і навігаційних наук, артилерійські, цифірні школи, гірничозаводські школи і ін.). Для того, щоб краще розібратися в цьому, доречно скласти таблицю:

Основні типи шкіл	термін навчання	зміст і методи навчання	зміст і методи виховання

Студентам необхідно також проаналізувати діяльність Академії наук, створеної в 1725 р. у Петербурзі і навчальних закладів при ній (університету і гімназій).

Важливим аспектом вивчення цієї теми є звернення уваги студентів на ставлення населення до школи в цей період.

Досліджуючи особливості просвіти і школи після Петра І необхідно виходити з того, що головною характеристикою освітньої політики в цей час стало лише декларування продовження освітніх реформ спадкоємцями великого імператора. Важливо відзначити негативні тенденції розвитку освіти в зазначений час.

Розвиток педагогічної думки і шкільної практики в Росії 40-60-х років нерозривно пов’язаний з іменем Михайла Васильовича Ломоносова (1711-1765).

В процесі вивчення педагогічної спадщини видатного вченого доречно зупинитися на таких її ключових аспектах: участь у створенні університетської освіти в Росії, думки щодо народної школи, створення російської граматики і формування в Росії літературної мови, розробка навчальних планів і програм для різних навчальних закладів, запро- вадження в шкільну практику в повному обсязі класно-урочної системи, одночасного вивчення багатьох предметів тощо.

Далі студенти концентрують увагу на особливостях школи і педагогічної думки в Росії до 90-х років ХІХ століття. Також було б доречно скласти перелік подій і дат, які характеризують розвиток просвіти у ХІХ столітті.

Необхідно ретельно розглянути період 50-60-х років ХІХ ст., коли в російському суспільстві стала популярною думка, що нібито педагогіка як наука вже створена в Європі, насамперед у Німеччині, і завдання російських педагогів полягає в тому, щоб розумно застосувати її висновки до російської школи. Як відомо, проти такої точки зору виступили М.І.Пирогов, Л.М.Толстой. На їх творчості слід зупинитися детально.

Вагому роль в розвитку освітньої справи в Росії відіграє доробок видатного вченого, просвітителя-демократа, визначного теоретика в галузі педагогіки, організатора народної освіти Миколи Івановича Пирогова (1810-1881). Необхідно проаналізувати діяльність М.І.Пирогова на посаді попечителя Одеського і Київського учбових округів. Обов’язково розкрити сутність проекту народної освіти, що висунув М.І.Пирогов. З’ясувати основні проблеми, які турбували педагога в галузі дидактики. Серйозну увагу приділити аналізу його основних педагогічних праць: «Питання життя» (1856 р.), «Про публічні лекції з педагогіки» (1857 р.), «Про методи викладання» (1858 р.). Виділити думки педагога стосовно ідеї загальнолюдського виховання, загальної і професійної освіти. Подумайте, в чому проявилася непослідовність Пирогова як керівника.

Не менш вагому роль в освітньому житті Росії відіграв видатний російський письменник, педагог – Лев Миколайович Толстой (1828-1910).

Студентам необхідно проаналізувати праці, де яскраво відобразилися його педагогічні погляди: «Загальний нарис характеру Яснополянської школи», «Про народну освіту», «Про методи навчання грамоти», «Проект загального плану організації народних училищ», «Про виховання». Висвітлити думки стосовно народної школи, її завдання і методи навчання. Зупинитися на ідеї «вільного виховання» і її реалізації в практиці роботи Яснополянської школи. В процесі аналізу педагогічної спадщини Л.М.Толстого зверніть увагу на те, як він переосмислив свої погляди відносно виховання і навчання підростаючого покоління наприкінці свого життя. Проаналізувати основні методи, за які ратував педагог в своїй діяльності.

Обов’язково зробити порівняльно-співставний аналіз поглядів Ж.-Ж.Руссо і Л.М.Толстого щодо проблеми «вільного виховання».

Рекомендуємо в процесі вивчення спадщини відомих педагогів складати допоміжні таблиці приблизно такого характеру:

Віхи біографії	основні роботи	методологічні основи спадщини	педагогічні погляди

Наприкінці вивчення теми обов’язково систематизувати і осмислити увесь матеріал, дати об’єктивну характеристику зазначеного періоду в історії розвитку освіти, підкреслив як продуктивні сторони, так і вагомі недоліки, негативні риси.