Сухомлинський Василь Олександрович

(1918 – 1970)

засновник гуманістичної, новаторської педагогіки

Основні етапи життя та діяльності

• 1926 – 1933 рр. – навчання у Василівській семінарії (Кіровоградська область)

• 1934 р. – навчання у Кременчуцькому педагогічному інституті, через хворобу мусив залишити навчання

• 1935 р. – вчитель української мови і літератури у школах Онуфріївського району

• 1936 – 1938 рр. - навчання на заочному відділенні Полтавського педагогічного інституту, де здобув кваліфікацію вчителя української мови і літератури

• 1938 – 1941 рр. – вчитель української мови і літератури, завуч Онуфріївської середньої школи

• 1942 р. (червень) – 1944 р. (березень) – вчитель російської мови та літератури в смт Ува Удмурської АРСР

• 1944 р. – очолює Онуфріївський районний відділ народної освіти, працює у школі за сумісництвом

• 1944 р. – директор Павлиської середньої школи

• 1955 р. – захист кандидатської дисертації

• 1957 р. – член-кореспондент АПН РСФСР

• 1958 р. – присвоєння звання заслуженого вчителя УРСР

• 1968 р. – обирають делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів і присвоюють звання Героя Соціалістичної праці.

Педагогічні праці

«Батьківська педагогіка»; «Батьківщина в серці»; «Виховання комуністичного ставлення до праці» (1959); «Виховання патріотизму у школярів»; «Виховання особистості в радянській школі» (1965); «Духовний світ школяра» (1961); «Листи до сина» (1978); «Народження громадянина» (1970); «Павлиська середня школа» (1969); «Педагогічний колектив середньої школи»; «Праця і моральне виховання» (1962); «Розмова з молодим директором школи» (1973), «Серце віддаю дітям» (1968); «Як ми виховали мужнє покоління» (1960).

Дидактичні погляди

• навчальну діяльність розглядав як необхідну умову формування духовно-багатої особистості;

• в процесі навчання треба спонукати дітей до самостійної пізнавальної діяльності, самоосвіти, а навчальна діяльність має бути активною, творчою;

• запропонував ідею більш раннього навчання дітей у школі, з 6 років;

• на відміну від Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинського по новому використовує природу як широкий засіб загального розвитку дитини (досвід проведення уроків серед природи у наш час використовується у багатьох школах України і за кордоном);

• принципово по-новому впроваджував методику навчання грамоти, використовуючи при цьому образні порівняння природи;

• визначав дві програми уроку: дати певні знання і пробудити бажання більш знати, сформувати прагнення у дитини, вийти за межу уроку - читати, досліджувати, думати. Перша програма включала обов’язкове знання шкільної програми, друга – ті знання, які виходять за її межі;

• особливу увагу звертав на специфіку роботи з дітьми, які мали труднощі у навчанні;

• розробив поради вчителям щодо використання оцінки (оцінка має відбивати радість успіху у навчанні, вона ставиться лише за позитивні результати, оцінювати варто декілька видів робіт учнів).

Виховні погляди

• педагогічна концепція високогуманна і демократична, поєднує класичну і народну педагогіку;

• в центрі виховної системи - любов і повага до дитини; виховання гуманності, людяності;

• визначив шляхи виховання гуманності: творення добра для людей, яке повинно перетворитися у звичку; дбайливе, чуйне ставлення до друзів наших менших; вміння берегти і охороняти природу; творити красу; бути чутливим, чуйним до навколишнього світу;

• головна мета виховання – всебічний розвиток особистості, якого можна досягти залученням її до різних видів діяльності, постійним і планомірним формуванням пізнавальних здібностей;

• окреслив напрями виховання: розумове, моральне, естетичне, фізичне виховання та виховання у праці;

• серед шляхів і засобів формування всебічно розвиненої особистості виділяв: навчання, рідну природу, працю, слово, традиції, експериментування;

• вважав, що життя і діяльність школярів у школі і вдома повинні будуватися з урахуванням народних традицій трудового, родинно-сімейного, морально-етичного та духовного виховання;

• розумове виховання, за переконанням вченого, потрібно людині не лише для праці, але й для повноцінного духовного життя;

• розвивав ідеї А.С. Макаренка щодо впливу колективу на дитячу особистість, встановив принципи взаємозалежностей особистості і колективу;

• особливого значення у розвитку особистості надавав єдності трудової культури і загального розвитку. На його думку, учні мають брати участь у різноманітних видах діяльності;

• розробив принципи трудового виховання: єдність трудового виховання і загального розвитку особистості, розкриття та розвиток індивідуальності в праці, раннє включення у продуктивну працю, різноманітність видів праці, постійність, неперервність праці, творчій характер праці, цілісний характер праці, посильність трудової діяльності;

• особливо наголошував на значущості естетичного виховання: на формуванні потреби милуватися природою, творами мис-тецтва; навчити знати і розуміти його; творити прекрасне;

• першим розпочав організацію педагогічної просвіти батьків;

• автор системи родинно-шкільного виховання, за якою батьки повинні стати активними помічниками вчителя;

• вважав професію вчителя близькою до науково-дослідної, адже педагог повинен вміти аналізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу, любити дітей, відчувати радість від спілкування з ними, добре знати свій предмет, педагогіку, психологію, володіти методикою викладання навчального предмета.