Педагогічні праці

«Книга для батьків» (1937); «Лекції про виховання дітей»; «Марш 30-ого року» (1932); «Методи виховання»; «Педагогічна поема» (1932-1935); «Прапори на баштах» (1938).

Педагогічні погляди

• Педагогіка, на його думку, є найбільш діалектичною, рухливою, складною і різнобічною наукою;

• обстоював педагогіку активного виховання;

• під цілями виховання розумів програму розвитку особистості, програму формування людського характеру;

• у виховному процесі, на його думку, має бути загальна «стандартна програма виховання й індивідуальна коректива до неї залежно від особистості конкретного учня»;

• основний принцип виховання за Макаренком – принцип виховання в колективі і через колектив;

• автор теорії дитячого колективу;

• розкрив ознаки колективу: наявність спільної соціально-значущої мети; спільної діяльності, спрямованої на досягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності; наявність органів самоврядування; наявність традицій, мажорного тону і стилю спілкування;

• визначив стадії розвитку колективу, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу, закони колективу;

• розглядав колектив як мету і засіб виховання;

• з огляду на важливість морального виховання вважав за потрібне викладання у школах теорії моралі;

• серед моральних якостей, які необхідно сформувати у школярів, чільне місце відводить вихованню свідомої дисципліни, розглядаючи її в тісному зв’язку з вихованням волі, мужності, характеру;

• пропонував наступні методи дисциплінування: пояснення, переконання, громадська думка, авторитет старших, приклад педагогів і батьків, традиції школи, режим і розпорядок у школі, заохочення, покарання;

• особливе місце в практиці А. Макаренка посідає трудове виховання;

• стверджував, що у процесі праці необхідно виховувати в учнів любов до праці, а також формувати у них уміння і навички працювати;

• розглядав поєднання навчання з продуктивною працею як засіб всебічного розвитку особистості;

• великого значення надавав естетичному вихованню;

• засобами естетичного виховання вважав красу природи, пісні, музику, мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й охайність в усьому, естетичне оформлення класних кімнат, гарний одяг, естетику взаємовідносин;

• показав значення фізичного виховання у всебічному розвитку особистості;

• шляхами фізичного загартування вважав: створення відповідних санітарно-гігієнічних умов, дотримання правильного режиму життя, відпочинку, програми фізичного виховання, використання природних чинників;

• звертав увагу на значущість родинного виховання;

• розробив і реалізував на практиці принцип співробітництва між вчителем і учнем. На його думку, і колектив учителів, і колектив учнів мають утворити одне ціле – педагогічний колектив, де повинна панувати товариська єдність і спільність інтересів;

• рішуче засудив безсистемність, порційність у виховній роботі;

• високо оцінив роль вчителя в суспільстві, вказав шляхи формування педагогічної майстерності: розвиток уміння вчителя «читати за обличчям» вихованців, за їхніми жестами, внутрішнім станом, намірами тощо; формування вміння керувати своєю мімікою, поведінкою, жестами; формування мовної техніки, постановка голосу; розвиток емоційно-вольових якостей і комунікативних умінь; акторська підготовка, вміння грати в дитячому колективі, розігрувати педагогічний гнів, йти на педагогічно доцільний ризик; підготовка до подолання опору вихованців виховним впливам; психологічна підготовка, формування дослідницьких вмінь майбутнього вчителя.