Гербарт Йоганн Фрідріх

(1776 – 1841)

німецький філософ, психолог, педагог

Основні етапи життя та діяльності

• 1794 – 1797 рр. – навчався в Йенському університеті

• 1797 – 1800 рр. – працював домашнім вчителем-вихователем

• 1800 – 1801 рр. – закінчив Геттінгенський університет та захистив дисертацію з філософії

• 1802 – 1809 рр. – читав лекції з філософії, педагогіки, психології на посаді доцента, професора

• 1809 р. – керував кафедрою філософії і педагогіки в Кенігсберзькому університеті з відкриттям при ньому педагогічної семінарії та дослідної школи з інтернатом

• 1833 р. – повернувся до Геттінгенського університету, де очолив кафедру філософії

Педагогічні праці

«Загальна педагогіка, виведена з мети виховання» (1806); «За- гальна практична філософія» (1808); «Естетичне уявлення про світ як головна задача виховання» (1804); «Нариси педагогічних читань» (1835); «Очерки лекцій з педагогіки» (1838); «Психологія» (1816); «Психологія як наука, що ґрунтується на досвіді метафізики і математики» (1825).

Виховні погляди

• педагогіка Гербарта є першою спробою створити систему педагогіки як науки, побудованої на етиці і психології;

• Гербарту належить розмежування педагогіки як науки про виховання і як мистецтва (або практики) виховання;

• увів у педагогіку категорію «педагогічний такт»;

• поставив проблему практичного застосування педагогічної теорії;

• мета виховання, на його думку, «полягає у формуванні доброчесних людей, здатних пристосовуватися до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому»;

• процес виховання поділяв на керування дітьми, виховуюче навчання, моральне виховання;

• висунув ідею виховуючого навчання, яка ґрунтується на таких інтересах: а) емпіричному («Що це таке?»); б) умоглядному («Чому це так?»); в) естетичному; г) симпатичному; д) соціальному; ж) релігійному;

• система морального виховання ґрунтується на п’яти моральних ідеях: ідеї внутрішньої свободи; ідеї вдосконалення; ідеї приязні; ідеї права; ідеї справедливості;

• моральне виховання пов’язував з навчанням, його мета – формування характеру;

• у моральному вихованні використовував опору на позитивне у вихованця;

• окрім навчання, як головного засобу морального виховання виділив додаткові засоби: суворий розпорядок дня; схвалення або засудження поведінки дітей, дотримування правил поведінки; вироблення релігійної покірності;

• основні засоби виховання: нагляд, наказ, погроза, заборона, фізичне покарання, допоміжні – авторитет і любов вихователя.

Дидактичні погляди

• обґрунтував необхідність побудови навчального процесу на основі психології;

• навчання повинно ґрунтуватися на багатосторонності інтересів, які спираються на досвід;

• процес навчання за Гербартом має чотири формальні ступені: виразність (початкове ознайомлення з новим навчальним матеріалом за допомогою наочності), асоціація (під час вільної бесіди встановлюються зв’язки нових уявлень з попередніми), система (здійснюється зв’язний виклад нового матеріалу з визначенням головних положень, виведенням правил), метод (в процесі виконання вправ виробляються навички застосування набутих знань на практиці);

• розробив теорію видів навчання: описового, аналітичного, синтетичного;

• описав принципи управління шкільним закладом.