Локк Джон

(1632-1704)

англійський філософ, психолог, педагог

Основні етапи життя та діяльності

• початкову освіту здобув в Англії

• 1646 р. – зарахований до Вестмінстерської граматичної школи

• 1652 р. – вступив до Оксфордського університету

• 1656 р. – отримав ступінь бакалавра медицини Оксфордського університету

• 1658 р. – отримав ступінь магістра Оксфордського університету, самостійно вивчав нову філософію Бекона, Декарта, природознавство

• працював викладачем грецької мови і літератури, риторики, етики в університеті

• з 1667 р. був домашнім лікарем

Педагогічні праці

«Деякі думки про виховання» (1693); «Досвід про людський розум» (1690); «Лист про віротерпимість»; «Про виховання розуму» (1706); «Розумність християнства».

Виховні погляди

• головне завдання педагогіки – виховання твердої волі, вміння стримувати нерозумні та неморальні бажання, привчити людину керувати собою;

• виховання відіграє вирішальну роль в розвитку особистості, воно долає вплив спадковості, середовища;

• мета виховання – підготовка «джентльмена», який вміє розумно і прибутково вести свої справи, має здоровий дух у здоровому тілі й уміє поводитися в товаристві;

• для досягнення мети виховання необхідно забезпечити розвиток тіла, характеру й розуму;

• зміст виховання: фізичне, моральне, розумове, трудове виховання;

• головне завдання морального виховання – формування дисципліни духу, яка виховується обмеженнями;

• методи виховання: приклад, вправи, бесіда, виховуючи ситуації, заохочення, покарання;

• сформувати джентльмена можна лише на ґрунті індивідуального виховання в сім’ї.

Дидактичні погляди

• мета навчання – підготовка не вченого, а ділової людини;

• програма реальної освіти передбачала необхідну підготовку до дієвих занять у реальному світі, до комерційної діяльності;

• навчальний план передбачав вивчення: сучасних мов (рідної та іноземної), фізико-математичних наук, історії, законодавства, ремесла, бухгалтерії, фехтування, музики тощо;

• методи навчання повинні робити процес навчання цікавим і захоплюючим;

• розробив проект «робітничих шкіл» для дітей бідних верст населення.

Руссо Жан-Жак

(1712-1778)

французький просвітитель

Основні етапи життя та діяльності

• народився у Женеві, в сім’ї майстра годинникаря, рано втратив батьків

• систематичну освіту не здобув, займався смоосвітою

Педагогічні праці

«Еміль, або Про виховання» (1762), «Походження нерівності серед людей» (1754), «Сповідь» (1767), «Суспільній договір» (1762), «Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню, або погіршенню моралі?» (1749)

Педагогічні погляди

• прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв’язання корінних соціальних проблем;

• виступав із запереченням необхідності суспільного виховання;

• вихідна виховна ідея Руссо – «все прекрасне, що виходить із рук творця речей, все псується в руках людей. Вважав, що треба ізолювати дітей від впливу загниваючого суспільства і формувати їх тільки на основі біологічної природи, тобто спадковості і природного розвитку»;

• як гуманіст закликав цінувати дитинство, оточити дитину любов’ю, турботою, дати можливість їй вільно розвиватися, задовольняючи власні інтереси;

• автор теорії природного, вільного» виховання;

• головні принципи виховання: принцип природовідповідності та принцип педоцентризму, згідно з яким: кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; виховання має бути трудовим і сприяти розвитку само- діяльності та ініціативи учнів; інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуттів вихованців;

• подає оригінальну вікову періодизацію, визначаючи зміст, форми і методи навчання та виховання в кожному з них;

• виховання людини поділив на чотири вікові періоди: перший – від народження до двох років (фізичне виховання); другий – від 2 до 12 років (період «сну розуму», розвиток органів чуттів); третій – від 12 до 15 років (розумове, трудове виховання); четвертий – від 15 років до повноліття (період морального та статевого виховання);

• відстоював всебічний розвиток особистості, який полягав у єдності розумового, фізичного, морального і трудового виховання;

• джерела виховання: від природи (внутрішній розвиток здібностей та органів дитини); від оточуючих речей (набуття власного досвіду); від людей (навчання тому, як користуватися природними здібностями);

• методи та засоби виховання: фізична праця, ремісниче навчання, прогулянки, режим праці та відпочинку, вправи, приклад, бесіди, показ, спостереження, навіювання, змагання;

• все навчання слід будувати виходячи з інтересів дитини;

• змістом навчання повинні бути природничі та математичні науки, які вже мають емпіричне підґрунтя;

• методи навчання: проблемні, емпіричні бесіди, досліди, розв’язування проблемних ситуацій;

• професійний вибір здійснюється шляхом опанування ряду ремесел;

• вихователь повинен постійно супроводжувати дитину, створювати середовище для розвитку здібностей і задатків;

• вважав, що кожна людина повинна бути самодостатньою, вміти мислити як філософ і працювати як пахар.