2.9. Розвиток освіти, школи й педагогічної думки в Україні

у 50-90-х рр. ХХ ст.

План

1. Розвиток українського шкільництва і освіти в період зміцнення тоталітаризму.

2. Криза освіти та наміри реформування шкільництва до 90-х років ХХ ст.

3. Проголошення незалежності України (1991 р.) і розбудова національної освіти.

4. Освіта в Україні на сучасному етапі духовного та національного відродження.

Рекомендована література:

Основна: 1, 2, 3, 5, 6, 10, 16, 17, 25.

Додаткова: 15, 16, 22, 35, 50.

Вивчаючи стан освіти в Україні в цей період необхідно звернути увагу на ті події, які відбувалися в політичному, соціально-економічному житті країни. В кінці 40-х років вже передбачалася загроза війни з фашистською Німеччиною. Для армії і військової промисловості потрібні були відповідно підготовлені кадри, які за наявності середньої освіти мали можливість оволодіти будь-якою військовою спеціальністю.

Особлива увага приділялася розширенню мережі шкіл та контингенту учнів 8-10 класів, підвищенню якості викладання. Перед педагогічними працівниками ставилося завдання: підвищення якості знань учнів; посилення роботи з комуністичного виховання; всебічне вивчення учнів; поглиблення ідеологічної та загальноосвітньої педагогічної підготовки вчителів.

З 1938 р. запроваджувалося обов’язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах, починаючи з другого класу з тижневим навантаженням 4-5 год. У великих містах та промислових центрах відкривалися школи з російською мовою викладання.

У передвоєнні роки так звана всенародна боротьба за подальший розвиток народної освіти була повністю підпорядкована вищим партійним органам. Навчання і виховання підростаючого покоління взяли на себе не народні вчителі, а партійні функціонери, які не будучи фахівцями в галузі освіти, нав’язували педагогічним працівникам не тільки свої форми і методи роботи, притаманні політичній пропаганді, а й зміст освіти. Майже всі підручники для українських шкіл готувались в Росії. В Україні їх лише перекладали рідною мовою.

Історія України в школах не вивчалась. Її місце посіла історія Радянського Союзу. Через лихоліття другої світової війни на десятки років загальмувався розвиток школи в Україні. Під час тимчасової гітлерівської окупації школи в Україні не працювали, хоча в окремих населених пунктах робилася спроба налагодити роботу початкових шкіл для навчання грамоти майбутніх рабів.

Після звільнення України від німецько-фашистських загарбників почалася відбудова шкіл, відкривалися окремі класи. Не вистачало підручників, парт, класних дошок, лабораторного обладнання, писати доводилося на газетних сторінках. Багато вчителів загинуло на фронтах війни.

З 1943/44 н.р. було запроваджено цифрову п’ятибальну систему оцінок.

З 1944/45 н.р. в школах були введені випускні іспити для учнів, які закінчували початкову і семирічну школу, а для випускників середньої – іспити на атестат зрілості. Найкращі випускники школи нагороджувалися золотими і срібними медалями.

Студенти повинні звернути увагу на те, що з 1949 р. неповна середня освіта стала обов’язковою.

В 1958 р. було прийнято закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР», який передбачав перехід на обов’язкову 8-річну освіту, встановлення основного типу середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням. Ці школи були 11-річні: 8 класів + 3 роки для здобуття повної середньої освіти та професійної підготовки.

В 60-х роках середня школа стає 10-річною, а обов’язкову професійну підготовку в загальноосвітніх школах було скасовано.

Важливим завданням для студентів є вивчення педагогічної спадщини видатного українського педагога, гуманіста, новатора – Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970).

Студентам необхідно знати про значний внесок педагога у теорію розвиваючого навчання, проблеми дидактики та формування творчої особистості. Саме він сформулював нові підходи до організації навчання й виховання дітей, про що свідчить досвід роботи Павлиської школи.

Необхідно зосередити увагу на проблемі формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, питанні професійно-педагогічної підготовки молодого вчителя до роботи в школі, змісту сімейної педагогіки.

Особливу увагу майбутні педагоги повинні звернути на теорію двох джерел виховання В.О.Сухомлинського, де першим джерелом є заздалегідь продумана робота з дітьми, а другим – складні явища життя, взаємовідносини людей, їх вчинки. Звідси випливає й інше важливе положення В.О.Сухомлинського: виховання – це не усунення недоліків, а зміцнення в дитині усього найкращого.

Студентам слід звернути особливу увагу на етнопедагогічні основи спадщини визначного педагога, бо в ній простежується органічний, багатосторонній зв’язок виховання особистості з народним світобаченням щасливої перспективи для кожної людини, сім’ї, суспільства.

Подумати, наскільки глибоким і всебічним є зв’язок системи педагогічних поглядів В.О.Сухомлинського з досягненнями української етнопедагогіки.

Необхідно здійснити аналіз праць вченого: «Батьківська педагогіка», «Серце віддаю дітям», «Сто порад вчителеві», «Народження громадянина». Охарактеризувати основні думки В.О.Сухомлинського, які знайшли відгук сьогодні, в сучасній освітньо-виховній практиці.

У 1984 р. було прийнято основні напрями шкільної реформи, які передбачали підвищення якості освіти й виховання. Згодом було здійснено перехід на навчання дітей 6-річного віку та на 11-річний термін шкільного навчання, змінювалась структура загальноосвітньої школи і наповнюваність класів: початкова – 1-4 класи – до 25 учнів; неповна середня – 5-9 класи – до 30 учнів; 10-11 класи – до 25 учнів. Проте через економічну кризу в країні ці реформи повністю не були здійснені.

3. Завдання для самостійної роботи студентів

3.1 Плани семінарських занять

Змістовий модуль 1

Семінарське заняття № 1

Життєвий шлях і педагогічні погляди Яна Амоса Коменського

План

1. Життя і педагогічна діяльність Я.А.Коменського, характеристика його світогляду.

2. Я.А.Коменський про мету і завдання виховання.

3. Коменський про вікову періодизацію виховання.

4. Дидактичні принципи Я.А.Коменського.

5. Значення педагогічних ідей Я.А.Коменського для сучасного навчання і виховання.

Контрольні запитання

1) Зробити порівняльний аналіз класно-урочної системи Я.А. Коменського та сучасної школи.

2) У чому принципова різниця у трактуванні принципу наочності за Я.А. Коменським і сучасною дидактикою?

Завдання для самостійного опрацювання

1) Охарактеризувати вимоги до вчителя, які сформулював Я.А. Коменський.

2) Аналіз праць Я.А.Коменського («Велика дидактика», «Материнська школа»). Стислий конспект.

Рекомендована література:

Основна: 6, 17, 20, 22, 26, 37.

Додаткова: 20, 34, 41, 51.

Першоджерела: 9.