2.4. Освіта й виховання в Україні в XIV – XV ст.

План

1. Українське шкільництво в XIV – XV ст.

2. Ослаблення значущості освіти в Україні. Посилення впливу латинських та католицьких шкіл.

3. Визначні діячі української національної педагогіки епохи Відродження (Павло Русин і Юрій Дрогобич).

Рекомендована література:

Основна: 2, 9, 10, 17, 22, 24.

Додаткова: 3, 16, 21.

При вивченні цієї теми студентам необхідно з’ясувати причини, що затримували розвиток культури і освіти в цей період. Феодальна роздробленість Київської держави в ХІІІ ст. призвела до руйнації українських земель з боку монголо-татарських ханів, московських царів, польсько-литовських королів та інших загарбників. Це стало причиною тимчасового занепаду культури в країні, кількість письменних людей і шкіл набагато зменшилась, чимало цінностей матеріальної і духовної культури народу було знищено, пограбовано. Але культура Київської держави вже досягла настільки високого розвитку, що незважаючи на століття тяжкого гніту, народ, який героїчно захищав свою батьківщину, зберіг свою мову, звичаї, систему виховання. Ремісники-книжники виготовляли книжки, в тому числі навчального змісту – азбуковники. Потребу у підготовці письменних людей задовольняли школи майстрів грамоти. Дячки, ченці, грамотні ремісники за домовленістю з батьками навчали дітей читати, писати, малювати, рахувати, співати. Вищу освіту українська молодь могла одержати в університетах Західної Європи. Чимало українців, одержавши вищу освіту, зробили вагомий внесок у розвиток світової культури.

Звернути увагу на той факт, що початок пропаганди педагогічної думки українського народу поклали Павло Русин та Юрій Дрогобич.

Павло Русин (бл.1470 – бл.1517), закінчивши університет у Німеччині, довгий час працював викладачем в університеті м. Кракова. Вчений-педагог відстоював педагогічні погляди на виховання. На перше місце у моральному вихованні він ставив чесність. Павло Русин високо поціновував освіченість, джерелом якої є книга. Вчений всіляко сприяв виданню українських книг на батьківщині та за кордоном.

Талановитим українським вченим був Юрій Котермак (бл.1450 - 1494), який увійшов у історію під ім’ям Юрій Дрогобич. Здобувши освіту в Краківському та Болонському університетах, Юрій Дрогобич був ректором у цих університетах і викладав астрономію і медицину. Провідну роль відводив знанням у розвитку людини.

Життя і творчість Павла Русина і Юрія Дрогобича переконують в тому, що українські землі в цей період мали тісні зв’язки з країнами Європи. На це вказує також ще одна знаменна подія, що сталася наприкінці ХV ст. в історії української педагогіки. У 1491 р. у Кракові Фіоль Швайпольт видрукував кирилицею першу слов’янську книжку «Часословець». Мова «Часословця» має багато прикмет живої української мови. Впродовж декількох років було видруковано ще ряд книжок українською мовою. Активну участь у роботі друкарні Швайпольта над виданням кирилицьким шрифтом перших книг на слов’янській мові брав Павло Русин. Визначний український педагог вважав, що створення й розповсюдження цих книг є найбільшою перемогою у відродженні освіти в Україні.

Отже, студенти повинні відзначити як позитивний факт те, що освітній процес в Україні не був ізольованим, він був складовою частиною загальноєвропейського шкільництва, і багато в чому випереджав аналогічні явища в сусідніх тогочасних країнах.