6.6.11 Стабільність і добовий відстій

Ці параметри використовуються в якості технологічних показників стійкості бурових розчинів як дисперсної системи.

• Показник стабільності С вимірюється за допомогою приладу ЦС-2, який представляє собою металевий циліндр об’ємом 800 см³ з зливним отвором посередині. За міру стабільності приймається різниця густин розчину в нижній і верхній частині циліндра після знаходження його з розчином в спокої 24 години. Чим менше значення С, тим стабільність розчину вище.

• Добовий відстій виміряють за допомогою скляного вимірного циліндра об’ємом 100 см³, позначають Вд. Відстій виражають в процентах виділеної рідини від об’єму проби.

Чим менше добовий відстій, тим стійкіше, стабільніше буровий розчин.

Ці параметри слід виміряти при температурах, які відповідають температурі розчину в свердловині.

Стабільним рахується розчин, в якого:С £ 0,02 – 0,03 г/см³, Вд £ 3 – 4 %.

Крім цих основних параметрів бурових розчинів, в залежності від типу, технологічних вимог до них, способу приготування та інших факторів визначають ще такі параметри як:

• ступінь мінералізації;

• вміст колоїдної фази в буровому розчині;

• вміст іонів магнію, кальцію, натрію, хлору, сульфату, нафти;

• напруга електропробою (для емульсійних розчинів на вуглеводневій основі);

• змащувальна здатність і т.д.

6.7 Матеріали та хімічні реагенти для бурових розчинів

• Матеріали — це основні або допоміжні речовини, які застосовують у процесі виробництва. У приготуванні і обробці бурових розчинів як складові частини використовують глини, крейду, сидерит, барит, гематит, доломіт та ін. Вони складають тверду фазу бурових розчинів. Крім того, до матеріалів належать вода (електроліти, розсоли, пластова вода), а також нафта, дизельне паливо, мастила і т. ін., які складають чи доповнюють суцільну рідку фазу (дисперсійне середовище) або внутрішню рідку фазу (дисперсну фазу) у бурових розчинах на водній та вуглеводневій основі.

• Реагенти — технічний термін, яким позначають вихідні речовини, що беруть участь у хімічних реакціях (процесах). У бурінні хімічні реагенти застосовують з метою надання буровим розчинам необхідних фізико-хімічних властивостей (для зміни густини, в'язкості, міцності структуру зниження показника фільтрації та ін.).

• Хімічна обробка — основний засіб регулювання, технологічних характеристик бурових розчинів.

У комплексі фізико-хімічної дії на полідисперсну систему, якою є буровий розчин, обробку хімічними реагентами неорганічного і органічного складу часто проводять з одночасним роз­бавленням або концентруванням, механічною активацією, перемішуванням, з термічною оброб­кою чи без неї.

Знання основних чинників стійкості дисперсних систем і причин, що ведуть до її порушення, дає змогу обґрунтовано керувати властивостями бурових розчинів шляхом проведення хімічної обробки під час їх приготування і застосування.

Матеріали і хімічні реагенти класифікують за різними ознаками, наприклад, за хімічною природою, за їх призначенням, за особливостями фізико-хімічної дії і т. ін.

• За призначенням хімічні реагенти і матеріали поділяють на дві великі групи:

► реагенти і матеріали загального призначення;

► реагенти спеціального призначення.

Для надання буровому розчину спеціальних властивостей (інгібуючих, змащувальних, емульгуючих та ін.) або для усунення недоліків і підвищення ефективності реагентів загального призначення (усунення ціноутворення, термічної і ферментативної нестійкості, агресивного впливу полівалентних іонів, сірководню та ін.) використовують неорганічні електроліти, ароматичні аміни, аміноспирти, алкілфеноли, силоксани, солі високомолекулярних органічних сполук, оксиетильовані органічні сполуки, вищі жирні спирти, вищі жирні кислоти, полімери, співполімери та ін.

• За хімічною природою реагенти поділяють на:

► неорганічні (основи, кислоти, солі);

► органічні (низькомоле­кулярні і високомолекулярні полімерні речовини з різним функціональним призначенням).