Лекція №1. Поняття перекладу і перекладності

1. Вступ.

2. Поняття перекладу.

3. Проблема перекладності.

4. Типологія перекладу.

5. Теорії перекладу.

6. Параметри адекватності перекладу.

7. Класифікація типів еквівалентності.

Вступ

Перекладознавство як наука спирається на порівняльне мовознавство, тeopiю комунікації та інформації, соціальну варіативність мов. Сучасне перекладознавство тісно пов’язане з минулим досвідом перекладачів, використовує його у розробленні нагальних питань теоретичної та практичної орієнтації, фокусуючи особливу увагу на аспектному та текстовому підходах до письмового й усного перекладу.

Перекладачі на сучасному етапi вирішують piзноманітнi проблеми, серед яких – питання відповідності одиниць, формальна i динамічна еквівалентність, стилізація перекладу, прагматико-комунікативні засади, типи i види перекладу, його соціально-теоретичний та національний характер, принципи, критерії та методи перекладу.

Поняття перекладу

Переклад – це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми, яка досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі.

На думку Мірама Г.Е., як об’єкт лінгвістичного вивчення, переклад є складною єдністю, що складається з таких взаємозв’язаних компонентів:

• елементів і структур мови-джерела (що можуть бути ядерними або транформами за теорією Н.Чомскі);

• елементів і структур мови перекладу;

• набору трансформацій, що дають змогу трансформувати елементи та структури мови-джерела в елементи та структури мови перекладу;

• системи мов, залучених до перекладу (за своїм структурним типом мови можуть бути аналітичними, синтетичними, флективними, інкорпоруючими, імпліцитними, експліцитними тощо);

• концептуального наповнення та організації мови-джерела;

• концептуального наповнення та організації мови перекладу;

• взаємозв’язку концептуального наповнення мови-джерела та мови перекладу.

За Коміссаровим В.Н., переклад – це функціональна взаємодія мов. Вивчаючи цей процес, слід дослідити елементи, що взаємодіють, і правила взаємодії. Серед елементів, що взаємодіють, слід розрізняти видимі елементи та похідні від них елементи. Видимі елементи в перекладі – це частини слів, слова та словосполучення текста-джерела. Проте процес перекладу передбачає частини слів, слова та словосполучення мови перекладу (не тексту перекладу, оскільки коли ми починаємо переклад, або, точніше, коли ми починаємо вибудовувати модель майбутнього перекладу, текст перекладу ще треба створити). Ці компоненти перекладу є похідними від видимих елементів тексту-джерела.

Ефективність міжмовної комунікації великою мірою залежить від того, наскільки переклад близький до оригіналу, наскільки він зрозумілий тим, для кого перекладається. Міжмовна комунікація залежить від осягнення мовної та комунікативної компетенції перекладача, від його вміння правильно вибрати той чи інший варіант перекладу, вдаючись при цьому до різних лексичних трансформацій.

З точки зору В. Н. Комісарова, специфіка перекладу, яка відрізняє його від усіх інших видів мовного посередництва, полягає в тому, що він призначається для повноправної зміни оригіналу і що рецептори перекладу вважають його повністю тотожним вихідному тексту. Водночас не викликає сумніву той факт, що досягти абсолютної тотожності в перекладі неможливо, але це не заважає здійсненню міжмовної комунікації. Намагання передати в перекладі абсолютно все, що є в оригіналі, дуже часто призводить до непорозумінь і дає небажані результати.

Прототип розглядають як абстрактний образ явища, предмета чи особи, який асоціативно випливає у зв'язку з відповідною категорією. Схематично, категорія складається з ядра, найбільш типового поняття, та менш типових, периферійних елементів. Дослідники Л.Вітґеншта́йн, Е.Рош наголошували на нерівноправності членів категорій. На їхню думку, центральні одиниці категорій визначаються не довільно, а за умови наявності конкретних ознак прототиповості. Такими ознаками, зокрема, можуть бути: швидше розпізнавання і засвоєння елемента категорії, його частіше вживання або прискорення ним вирішення завдань, пов'язаних з ототожненням.

Проблема перекладності

Одна з перекладацьких проблем – проблема перекладності. В. Гумбольдт у листі до видатного німецького перекладача Августа Шлегеля писав: «Кожен переклад здається мені безумовною спробою вирішити завдання, яке неможливо виконати. Тому що перекладач повинен розбитися об одну з двох підводних скель: занадто точно додержуватися свого оригіналу за рахунок мови власного народу, чи своєрідності власного народу за рахунок свого оригіналу». Подібні погляди, які пізніше були названі «теорією неперекладності», поділяла більшість лінгвістів (зокрема Kaccipep, Вейсгербер, Ceпip, Уорф та ін.).

Більшість сучасних лінгвістів вважають, що проблеми неперекладності взагалі не існує або вона відносна. Проте ступінь цієї відносності оцінюється по-різному. Прибічником ідеї неперекладності є англійський лінгвіст У.Уштер. Він не згодний з тим фактом, що можна точно, без вилучень чи додавання передати зміст оригіналу іноземною мовою, змінивши при цьому лише форму вираження. Він впевнений, що зміст та форма нерозривні, й тому, якщо форми вираження різні, то семантична еквівалентність недосяжна.

Видатний французький лінгвіст Ж. Мунен стверджує, що кожна мова розділяє навколишній світ по-своєму – теоретично люди, що говорять різними мовами, ніколи не кажуть одне й те саме, однак Ж. Мунен сперечається з тими, хто на ґрунті незбігу семантичних категорій в різних мовах, робить висновок про існування принципової неперекладності. Зараз, говорить французький вчений, немає мов, які б не стикались одна з одною, i тому «перекладність» / «неперекладність» – поняття відносне та залежить від екстралінгвістичних факторів.

Англійський лінгвіст Дж. Кетфорд виділяє дві категорії труднощів під час перекладу:

1) труднощі лінгвістичні (наприклад, українське слово «згори» можна перекласти на англійську мову як from, above, from upstairs, from top залежно від контексту);

2) труднощі, що пов’язані з передачею культурних цінностей країни (наприклад, фінське слово «сауна» та англійське «bathhouse» виражають piзнi поняття, хоча обидва означають «лазня», але більш еквівалентного поняття слова «сауна» в англійській мові немає).

Німецький лінгвіст О. Каде пов’язує проблему перекладу (як i адекватності) з метою, заради якої виконується переклад. I це дуже важливо, оскільки іноді немає потреби передавати вci еквіваленти оригіналу, а достатньо лише більш-менш точної передачі змісту.

Мовна своєрідність будь-якого тексту, орієнтованість його змісту на певний мовний колектив, що має лише йому притаманні «фонові значення» та культурно-історичні особливості, не можуть бути абсолютно «відтворені» іншою мовою. Неможливість відтворити в перекладі особливість оригіналу – це лише поодинокий прояв загального принципу нетотожності змісту двох текстів на piзниx мовах (а якщо говорити про абсолютну нетотожність, то й двох текстів на одній мові, що складаються з неоднакових одиниць, «абсолютно нетотожних» не icнує). Якщо при перекладі з української, російської мови на англійську вказівка на рід втрачається, то з точки зору комунікації, така втрата не тільки неважлива, але й бажана (наприклад: я прийшов, я прийшла – I came).

В. Н. Комісаров прийшов до достатньо правильного вирішення питання перекладності. Biн упевнений, що в результаті процесу перекладу створюються тексти, які можуть бути заміною оригіналу, вони i є оригіналом, але на іншій мові. В. Н. Комісаров доходить висновку, що «проблема перекладання» зводиться до питання про ступінь подібності оригіналу до перекладу як максимально можливого теоретично, так i реально досяжного в конкретних умовах здійснення процесу перекладу.

Типологія перекладів

Системний аналіз перекладацької практики та понятійної сфери сучасного перекладознавства дозволяє побудувати єдину типологію перекладів, яка узагальнює різні аспекти підготовки, виконання, презентації та функціонування перекладу.

Типологізація перекладів здійснюється за такими параметрами:

1) за співвідношенням типів мови перекладу (МП) і мови оригіналу (МО);

2) за характером суб’єкта перекладацької діяльності та його ставлення до автора тексту-оригіналу (ТО);

3) за типом перекладацької сегментації та за способом обробки матеріалу;

4) за формою презентації (тексту-перекладу) ТП і ТО;

5) за характером відповідності ТП і ТО;

6) за жанрово-стилістичними особливостями та жанровою приналежністю перекладного матеріалу;

7) за повнотою і типом відтворення смислового змісту оригіналу;

8) за основними функціями;

9) за первинністю тексту оригіналу;

10) за типом адекватності.

Типи перекладів

1) Переклади, які розрізняються за співвідношенням типів МП і МО. Переклад насамперед пов’язаний з семіотичними трансформаціями, які перетворюють вихідне повідомлення в інше, що є інваріантним до нього за змістом або за іншими ознаками. Такий підхід до розуміння перекладацької діяльності дозволяє зробити висновок про можливість внутрішньомовного перекладу.

• внутрішньомовний переклад - тлумачення мовних знаків за допомогою знаків тієї ж мови. Існує в таких різновидах:

• діахронічний (історичний) переклад (переклад сучасною мовою історичного тексту, написаного мовою попередньої епохи);

• транспозиція (переклад тексту одного жанру чи функціонального стилю лінгвістичними засобами іншого жанру чи функціонального стилю).

• міжмовний переклад – перетворення повідомлення, вираженого засобами будь-якої однієї знакової системи, у повідомлення, виражене засобами іншої знакової системи:

• бінарний переклад (переклад з однієї природної (натуральної) мови іншою);

• інтерсеміотичний переклад (переклад з природної мови штучною мовою та навпаки). Найпоширенішим і зрозумілим прикладом інтерсеміотичного перекладу є переклад з природної мови штучною в програмуванні й зворотний переклад зі штучної мови природною в процесі дешифрування інформації в процесі її обробки в різних комп’ютерних системах).

2) Переклади, які розрізняються за загальною характеристикою суб'єкта перекладацької діяльності і за ставленням до автора ТО:

• традиційний (людський, ручний) переклад; Різновиди:

• переклад, який здійснює перекладач;

• авторський (авто-) переклад (переклад, здійснений автором ТО);

• авторизований переклад (переклад, апробований автором);

• машинний (автоматичний) переклад - переклад, здійснений комп'ютером з використанням систем машинного перекладу. Машинний переклад також називають автоматичним перекладом, тому що він найчастіше виконується в повністю автоматичному режимі.

• змішаний (автоматизований) переклад - переклад з використанням як традиційної, так і машинної обробки тексту (комп’ютерних словників, баз даних, редакторів тощо). Зараз автоматизований переклад є найпоширенішим за технологією виконання.