
- •1. Перша світова війна 1914 – 1918 рр.
- •1. Причини і початок війни.
- •2. Воєнні дії 1914 року.
- •3. Кампанії 1915 р.
- •4. Бойові дії 1916 р.
- •Повоєнне облаштування світу
- •1. Паризька мирна конференція 18 січня – 6 лютого 1919 року.
- •2. Версальський мирний договір 28 червня 1919 р.
- •4. Мирні договори із союзниками Німеччини у Першій світовій війні.
- •5. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •6. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.
- •7. Суперечності Версальської системи договорів.
- •8. Післявоєнні конференції у Європі.
- •9. Врегулювання проблеми репарацій.
- •10. Мирні ініціативи у світі.
4. Мирні договори із союзниками Німеччини у Першій світовій війні.
Версальська система включила у себе ряд договорів із країнами, що воювали на боці Німеччини: Сен-Жерменський договір з Австрією (1919 р.), Нейїський договір із Болгарією (1919 р.), Тріанонський договір з Угорщиною (1920 р.), Севрський договір з Туреччиною (1920 р.). В договорах передбачалися: неможливість об‘єднання Австрії з Угорщиною; втрата частини територій на користь переможців; перехід до найманої армії дозволеного розміру; заборона військового флоту, авіації, танків, обмеження озброєнь; виплата репарацій переможцям. Туреччина відмовилася ратифікувати принизливий Севрський договір, що встановлював в Туреччині режим капітуляції. У 1923 р. Туреччина домоглась підписання Лозаннського договору: за ним її територія набула сучасних обрисів, протоки отримали вільний статус, була визнана незалежність Туреччини.
5. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
Покладаючи великі надії на справедливе післявоєнне вирішення національного питання, на конференцію держав-переможниць у Париж прибули делегації з Прибалтики, Закавказзя і України. Поляки намагалась переконати учасників конференції передати західноукраїнські землі в склад Речі Посполитої. Вони обіцяли створити там санітарний кордон, що убезпечив би Європу від більшовицького проникнення. Представників України поляки зображували як колишніх австрійських союзників або прихильників більшовизму. Якщо англійські політики були більш поблажливі до українців, то французи однозначно виступили на підтримку великої Польщі, вбачаючи в ній можливого союзника на випадок майбутньої війни з Німеччиною.
Та, в загальному, країни Антанти були єдиними в прагненні не допустити проникнення більшовизму в Європу, тож до 1923 р. Антанта остаточно визначилась: Польща отримала Галичину, Румунія – Буковину, Чехословаччина – Закарпаття.
6. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.
З метою розмежування сфер впливу на Тихому океані, Далекому Сході та суперечностей щодо кількості морських озброєнь було скликано 12 листопада 1921 р. Вашингтонську конференцію. Кожен з її учасників (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, Португалія, Бельгія, Голландія, Китай) мав свої плани:
Японія проголосила гасло “Азія для азіатів”, хотіла закріпити за собою китайський п-в Шаньдун;
Велика Британія, Франція висунули ідею поділу Китаю на сфери впливу;
США, не маючи власних колоній, відстоювали “принцип відчинених дверей” та “рівних можливостей”.
У Вашингтоні було укладено три угоди:
“Угода 4-х держав” (США, Англія, Франція, Японія): взаємно поважати права на колонії на Тихому океані, спільно придушувати національно-визвольні рухи;
“Угода 5-ти держав" (США, Англія, Франція, Японія, Італія): обмежити кількість лінійних кораблів та авіаносців країн, що підписалися, у співвідношенні 5:5:1,75:3:1,75; заборонити будувати лінкори водотоннажністю понад 35 тис. тонн, корабельні гармати понад 16 дюймів; заборонити будувати військово-морські бази ближче, ніж за 5 тис. км від Японії;
“Угода 9-ти держав": визнавала суверенітет, цілісність і недоторканість Китаю (в т.ч.пів-ва Шаньдун, але Британія залишила за собою Гонконг і Макао); рівні економічні можливості всіх країн в Китаї.