4. Бойові дії 1916 р.

21 лютого 1916 р. на Західному фронті почалась наймасштабніша Верденська битва. Виступ в районі м.Верден, що закривав шлях на Париж, мала взяти 5-а німецька армія, підкріплена 26 резервними дивізіями. Німці розгорнули 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів. В артилерії вони переважали противника в 5,5 разів, в особовій чисельності – в 3 рази. Бетоновану оборонну лінію, обладнану траншеями, окопами, ходами сполучень, тримали 11 французьких дивізій з 632 гарматами. Оборонці потерпали від голоду та спраги, повністю відрізані від решти військ шквальним артилерійським вогнем противника, але не залишали позицій.

Взаємні кровопролитні атаки під Верденом продовжувалися майже 10 місяців. “Верденська м‘ясорубка” знищила майже 120 дивізій: 69 французьких (загинуло 350 тис. осіб) і 50 німецьких (600 тис.), але кардинальних змін на фронті вона так і не принесла.

Щоб врятувати союзників від розгрому на Західному фронті, російське командування почало наступ на Сході. Пд-Зх фронт російської армії очолив Генерал Брусилов, він мав у своєму підпорядкуванні чотири армії і займав смугу фронту в 480 км шириною. Генерал склав чіткий план операції, провів ґрунтовну розвідку, ретельно підготував війська до великого наступу. Та й австрійці не гаяли часу – за 9 місяців вони збудували бетоновані бліндажі, дротяні засіки, підготували вогнемети і фугаси. 3 червня 1916 р. російські війська почали Брусиловський прорив, в результаті якого звільнили майже всю Галичину до м.Луцьк й Буковину з м.Чернівці, зайнявши біля 25 тис.кв. км території. Втрати австро-угорської армії склали близько 1,5 млн. і виявилися вже невідновними. Було узято в полон 9 тис. офіцерів і понад 400 тис. солдат. Росіяни втратили в цій операції 500 тис. чол. На жаль, головнокомандувач російської армії не зумів вчасно і правильно оцінити перспективи, що створював Брусиловський прорив, і надати наступаючим достатньої підтримки. Австрійці встигли оговтатися, перегрупувати війська, отримати німецьку допомогу і зупинити російський наступ.

Невдалим для Румунії став вступ 27 серпня 1916 р. у війну на боці Антанти. Спокусившись на обіцяні Трансільванію, Буковину і Добруджу, країна не встояла проти австро-німецького удару.

Брусиловський прорив зіграв позитивну роль для відновлення англо-французьких позицій. 24 червня 1916 р. в районі р.Сомми союзники розпочали успішний наступ. В ньому брали участь 45% загальної чисельності англо-французьких сил на Зх. фронті, вони мали перевагу в піхоті в 4,6, в артилерії – в 2,7, в авіації – майже в 3 рази, вперше використали танки. Бойові дії точилися до кінця листопада. Німці втратили до 538 тис., французи – 341 тис., англійці – 453 тис. чол.

Незважаючи на успіхи на Західному фронті, війська Британії та домініонів потерпіли поразку від турків у районі Галіполі і у ході Месопотамської кампанії.

5. Події 1917-1918 рр.

В лютому 1917 р. в Росії відбулась буржуазно-демократична революція, в ході якої було скинуто царя. Країни Антанти надали матеріальну підтримку антимонархічному рухові, сподіваючись попередити укладення Миколою ІІ сепаратного договору з Німеччиною та відкрити шлях до модернізації реакційного російського суспільства й армії. Новостворений Тимчасовий уряд запевнив Антанту, що буде вести війну до переможного кінця. Та у жовтні 1917 р. до влади прийшли більшовики на чолі з Леніним. Вони уклали з Німеччиною та її союзниками перемир‘я, а 3 березня 1918 р. – сепаратний Брест-Литовський мир, за яким Росія припиняла війну з Німеччиною і віддавала їй територію площею понад 1 млн.. кв. км з населенням 62 млн. осіб.

6 квітня 1917 р. США оголосили війну Німеччині. Вони прагнули помститися за підводну війну; підтримати своїх боржників – країни Антанти; применшити роль Японії та не дати змоги Німеччині стати своїм могутнім конкурентом.

Поки американські війська готувалися до висадки, Антанта терпіла невдачі. Її військам не вдалося подолати оборону лінію Гінденбурга, що на заході Німеччини (втрати становили 400 тис. осіб). 16 квітня 1917 р. французи наразилися на вогонь і міни в районі м.Аррас (280 тис.осіб). Лише на Близькому Сході вдалося зайняти Багдад, а також вигнати німців з більшості колоній Африки. Тоді ж італійці втратили 430 тис. в битві при Капоретто.

У березні 1918 р. звільнений від необхідності вести війну на два фронти, командувач Західного фронту і фактичний диктатор Німеччини ген.Людендорф організував масований німецький наступ на Західному фронті, в результаті якого німці знову вийшли на р.Марну і обстріляли Париж.

В умовах страшної небезпеки країни Антанти нарешті визначились з єдиним командуванням. Під керівництвом французького маршала Фоша 18 липня 1918 р. союзники виграли другу битву на Марні.

8 серпня 1918 р. 16 німецьких дивізій було розгромлено в районі Арраса – цей день отримав назву “найчорніший день у історії німецької армії”.

Наприкінці вересня 1918 р. англо-франко-американські війська перейшли в наступ по всьому фронту. Становище Німеччини та її союзників стало безнадійним.

29 вересня 1918 р. капітулювала Болгарія, 30 жовтня — Туреччина, 3 листопада — Австро-Угорщина.

У самій Німеччині почалася революція – 3 листопада 1918 р. кайзер Вільгельм ІІ зрікся престолу.

11 листопада 1918 р. в Комп‘єнському лісі було підписано перемир‘я. Перша світова війна закінчилася. Умови перемир‘я: припинення воєнних дій; звільнення протягом 14 днів окупованих районів Франції, Бельгії, Люксембургу, Ельзасу, Лотарингії, лівого берегу Рейну (правий – демілітаризована зона); повернення військовополонених; вивід військ з території Австро-Угорщини, Румунії, Туреччини, Сх. Африки; конфіскація німецького озброєння, військової техніки і кораблів.

Перша світова війна втягнула в свою орбіту 38 держав.

У воєнних діях приймало участь 74 млн. осіб, вбито 8,7 млн. (за іншими даними 8,5 млн. вояків і 10 млн. мирного населення), поранено 20,8 млн.

Кожна хвилина війни забирала життя 4 вояків, а ще 9 отримували поранення.

Війна мала важкі економічні наслідки: руйнації, безробіття, інфляція, зростання податків, голод, злидні, зубожіння мас.

Серед політичних наслідків були: поширення комунізму; лідерство США; зникнення Австро-Угорської, Німецької, Російської, Османської імперій; поява нових держав: Польща, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Чехословаччина, Угорщина, Австрія, Сербо-хорвато-словенське королівство. Але Україна, Грузія, Азербайджан та середньо-азійські емірати не спромоглися відстояти свою незалежність; загострилися класові, міждержавні та етнічні суперечності; виникла необхідність у створенні нової міжнародної правової системи.