1. Перша світова війна 1914 – 1918 рр.

1. Причини і початок війни.

Напередодні Першої світової війни в Європі існувало два військово-політичних союзи: Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія, заснований 1882 р.) та Антанта (Франція, Велика Британія та Росія, 1904-1907 рр.).

Виділимо головні особливості міжнародних відносин на початку ХХ століття:

• протистояння між військовими блоками та їх нестійкість;

• існування взаємних територіальних претензій;

• нерівномірність економічного, політичного, соціального розвитку країн;

• боротьба нових індустріальних країн (Німеччина) проти старих (Англія, Франція);

• існуюча думка про те, що всі проблеми можна розв‘язати з допомогою війни;

• протистояння світових релігій та мілітаризація церкви;

• прагнення окремих груп населення до ведення війни;

• надії на світову війну як поштовх до громадянської війни та революції, або як на засіб для їх стримування;

• пов‘язування з війною вирішення національних питань;

• ведення широкої пропаганди смерті в ім‘я Вітчизни.

Велика Британія “боролася проти найсильнішого”, хотіла зберегти свою промислову першість, морську і колоніальну могутність, знищити Німеччину як конкурента на світовому ринку; відібрати у Туреччини нафтоносну Месопотамію і частину Аравії.

Німеччина прагнула стати новим військовим, політичним, економічним лідером в Європі. Вона вже випереджувала Велику Британію за темпами індустріалізації, наздоганяла за розмірами флоту, створила майже 8 млн. армію; хотіла здобути колонії та ринки збуту; контролювати промислово-розвинені північно-східні провінції Франції; усунути Росію з Прибалтики, Донської обл. і Кавказу.

Франція зважала на зростаючу небезпеку з боку Німеччини, прагнула реваншу, хотіла повернути Ельзас і Лотарингію, лівий берег Рейну й Саарський вугільний басейн; боялася конкуренції німецьких товарів, надіялась утримати під своїм контролем колонії.

Росія прагнула забрати Галичину в Австро-Угорщини, протоки Босфор і Дарданелли в Туреччини, припинити німецьке втручання в справи Азії; встановити протекторат над всіма Балканськими народами.

Австро-Угорщина була вогнищем постійної нестабільності в Європі. Вона насильно утримувала в своєму складі багатонаціональне населення різних віросповідувань. У 1908 р. імперія загарбала незалежні Боснію та Герцеговину. На шляху до абсолютного панування на Балканах у неї залишалась лише православна Сербія, яка користувалась підтримкою Росії. На сході кордон Австро-Угорщини пролягав по Збручу, але цісар планував відібрати у Росії решту України.

Зручний привід до розв‘язання світової війни знайшла саме Австро-Угорщина. 28 червня 1914 р. у столиці Боснії м.Сараєво відзначався поминальний день – день Св.Віда. У день жалоби австрійці навмисне організували урочистий в‘їзд до столиці наслідника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда. У відповідь на таку зухвалість австрійських поневолювачів організація «Молода Боснія» організувала успішний атентат. Член організації, студент Гаврило Принцип пострілом із браунінгу вбив Франца Фердинанда. Ця подія стала формальним приводом до розв'язання війни.

25 липня Австро-Угорщина за згодою Німеччини, оголосила ультиматум сербам і дала на відповідь 48 год. Вона вимагала допустити у Сербію австрійських агентів і обмежений контингент військ для розслідування вбивства. Незалежна Сербія не могла погодитися на окупацію і оголосила мобілізацію.

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну.

Занепокоєний можливістю переростання австро-сербського конфлікту у світову війну, російський цар Микола ІІ Романов, будучи союзником Сербії, звернувся до німецького кайзера Вільгельма ІІ, щоб разом “охолодити” запал обох сторін. Кайзер погодився переговорити з австрійським цісарем. Але, замість того, щоб переконувати цісаря у можливості компромісу з Сербією, навпаки, запевнив союзника, що надасть йому необхідну підтримку у випадку війни. Австро-сербський конфлікт міг привести до світової війни, і Німеччина вже готувала армію, відчуваючи смак наживи. Зважаючи на загрозливе становище на російських кордонах, невизначену позицію Німеччини, та під тиском власних генералів, Микола ІІ 31 липня 1914 р. оголосив мобілізацію. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила Росії війну, звинувативши її у зриві переговорів і розпалюванні війни. Так почалась Перша світова війна.

За планом німецького головнокомандувача фон Шліффена війна мала носити блискавичний характер (“бліц кріг”) і початися з розгрому ворожих військ на Заході.

3 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Франції і почали наступ на неї через територію нейтральної Бельгії. 4 серпня Велика Британія поставила перед Німеччиною ультиматум негайно покинути Німеччину. Не отримавши відповіді, Велика Британія оголосила війну Німеччині.

6 серпня Австро-Угорщина опинилася у стані війни з усіма противниками Німеччини. Італія і США оголосили нейтралітет. Японія почала захоплення німецьких колоній у Китаї.