Тема 1: Політична історія як інтегральна частина всесвітньої історії План:

1. Основні поняття, мета та функції політичної історії.

2. Основні підходи до сутності всесвітньоісторичного процесу.

3. Джерельна база та періодизація курсу. Література:

1. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.,1992.

2. Тойнби А. Постижение истории.-М.,1991.

3. Сергейчик Е. Н. Философия истории, СПб., 2002.

4. Алексушин Г.В. Изучение истории. — Самара, 2002.

5. Ивин А.А. Философия истории: Учебное пособие. - М, 2000.

6. Семенов Ю. И. Философия истории. (Общая теория, основные проблемы, идеи и концепции от древности до наших дней). - М., 2003

1. Основні поняття, предмет, мета та завдання курсу.

Політична історія - міжгалузева дисципліна на перетині історії та політології і поєднує підходи обох наук. Історія - наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій. Політологія ж є наукою про політику.

Політика - цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків.

У вужчому розумінні політика - визначена частина, програма або напрямок такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі.

Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. У демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей у різних інституціях.

Отож, політична історія - міжгалузева дисципліна на перетині історії та політології, що вивчає історію політичних теорій та інститутів, політичних подій в їх хронолігіческой послідовності та в їх взаємозв'язку один з одним. Вся людська історія в певному сенсі - це минула політика. Без знання історії неможливо зрозуміти і передбачати майбутнє. Тому будь-які політичні дослідження передбачають звернення до політичної історії.

Політична історія фокусується на рішеннях, які приймалися лідерами держав, на організації та способі дії влади у великих суспільствах, на впливі владних еліт на суспільство і взаємовідносини держав між собою.

Політична історія також вивчає джерела політичної та державної традиції, зміст світових політичних процесів від початків її історії до сьогодення, особливості розвитку політико-правової системи суспільства, державного устрою, політичних режимів, їх внутрішньої та зовнішньої політики, ролі в них політичних партій, рухів, політичних лідерів, визначальні політичні тенденції.

Метою викладання дисципліни «Політична історія зарубіжних країн» є розгляд основних тенденцій та закономірностей політичного розвитку країн Європи та Північної Америки, а також передумов і причин, які зумовили провідну роль західної цивілізації в історичному розвитку людства.

Головна увага під час викладання дисципліни приділяється з’ясуванню причинно- наслідкових зв’язків у політичному розвитку держав євразійського регіону, де відбувалися глибокі трансформації, соціального, політичного та ідейного характеру, серед яких найвагомішими були: християнізація Європи, становлення і розвиток капіталістичної формації, формування громадського суспільства та системи демократичних цінностей тощо.

Функції політичної історії:

Найбільш виразно проявляються три основні функції: пізнавальна, практично-політична, світоглядна та виховна.

Пізнавальна функція виходить з пізнання історичного процесу як соціальної галузі наукового знання, з теоретичного узагальнення історико-політичних фактів, виявлення головних тенденцій політичного розвитку історії.

Практико-політична функція полягає в тому, що політична історія як наука, виявляючи на основі теоретичного осмислення історичних фактів закономірності розвитку суспільства, допомагає глибоко осмислювати науково обгрунтований політичний курс, уникаючи тим самим суб'єктивні рішення політичного характеру. Водночас, знання політичної історії сприяє визначенню оптимального варіанта політики з керівництва масами і взаємодії з ними різних політичних партій і рухів.

Світоглядна функція при вивченні політичної історії в значній мірі визначає формування науково-політичного світогляду. Люди звертаються до минулого для того, щоб краще зрозуміти сучасне життя, закладені в ній тенденції. У цьому зв'язку знання політичної історії озброює людей розумінням історичної політичної перспективи. Отож, неправильно, тенденційно описана і вивчена політична історія нікого, ніколи і нічому не навчить. Більш того, вона шкідлива, бо найгірше для суспільно - політичної практики - це орієнтування на спотворений історичний досвід.

Виховна функція полягає в тому, що вивчення політичної історії виховує у народу високі політичні якості, допомагає прищеплювати навички до гуманної політиці, спрямованої на здійснення інтересів більшості людей. Знання політичної історії дозволяє пізнати моральні якості та цінності людства в їх розвитку, і, водночас, дозволяє глибше розібратися у вадах суспільства, людей, політичних керівників, в їх впливі на людські долі.

Нарешті, вивчення політичної історії дозволяє з'ясувати, які інтереси відображає політика тих чи інших політичних партій, громадських груп, їх лідерів, і співвіднести класові, соціальні інтереси із загальнолюдськими, показати пріоритет загальнолюдських інтересів на конкретних прикладах суспільно-політичних явищ.