Українська медична стоматологічна академія

Кафедра педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами

Інфекційний мононуклеоз

методична розробка

для студентів медичного факультету

полтава - 2011

Затверджено на навчально-методичному засіданні кафедри педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами

"29" серпня 2011року. Протокол №1.

Автори:

• доцент кафедри педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами, к.мед.н. Прилуцький К.Ю.;

• асистент, к.мед. н. Пікуль К.В.

Друкується по рішенню ЦМК Української медичної стоматологічної академії

" " Вересня 2011 року. Протокол № 1. Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз (синоніми: хвороба Філатова, залозиста лихоманка, моноцитарна ангіна, хвороба Пфейфера та інше; infectious mononucleosis – англ., infectiose Mononukleos - нім.) - антропонозне вірусне захворювання, переважно з крапельним механізмом передачі, що характеризується інтоксикацією, лихоманкою, генералізованою лімфаденопатією, специфічними змінами в крові.

На сьогодні збудником захворювання вважають EBV (вірус Епштейна-Барра). Актуальність проблеми мононуклеозу пов'язана передовсім із повсюдним розповсюдженням захворювання і високим ступенем ураження населення вірусом EBV. За останніми даними серед країн, що розвиваються (в їх числі і Україна) інфікованість дітей віком до 3 років досягає 80%. Виявлена здатність віруса до пожиттєвої персистенції в організмі, встановлено його зв'язок з повільними інфекціями, а також з неопластичними захворюваннями (лімфомою Беркітта, носоглотковою карциномою). В останні роки встановлено, що EBV виступає маркером опортуністичної інфекції при захворюванні на СНІД, що дало поштовх до вивчення взаємовідносин EBV з ВІЛ. Важливою проблемою є можливість передачі EBV через донорську кров. Проблема вивчення цього захворювання полягає в тому, що досі не знайдена експериментальна модель серед тварин, на якій можна було б вивчати варіанти перебігу і наслідки інфекційного мононуклеозу.

Етіологія

Збудник - вірус Епштейна-Барра - представляє собою В-лімфотропний вірус людини, що належить до групи вірусів герпеса (сімейство - Gerpesviridae, підсімейство Gammaherpesvirinae). Це вірус герпеса людини, типу 4. Вірус містить двоспіральну ДНК. Віріон складається із капсида діаметром 120-150 нм, оточеного оболонкою, що містить ліпіди. Вірус Ебштейна-Барра володіє тропізмом до В-лімфоцитів, що містять поверхневі рецептори до цього вірусу. В них відбувається або синтез повних частинок віріону, або тільки його окремих компонентів. Останні дослідження виявили наявність вірусу і в епітеліальних клітинах рото- і носоглотки Окрім інфекційного мононуклеозу, цей вірус має етіологічну роль у виникненні лімфоми Беркітта, при назофарингеальній карциномі і при деяких лімфомах у осіб з ослабленим імунітетом. Вірус може тривалий час персистувати в клітинах господаря у вигляді латентної інфекції. Він має ряд антигенних компонентів, спільних з іншими вірусами групи герпеса. Загалом виділяють 4 основних антигени EBV:

• Ранній антиген (early антиген - ЕА), що з'являється в ядрі і цитоплазмі, передуючи синтезу вірусних частинок. Містить D- i R-компоненти.

• Капсидний антиген (viral capside antigen - VСА), що міститься в нуклеокапсиді віруса. В інфікованих клітинах, що містять геном EBV, але в цитоплазмі яких відсутній VСА, реплікація вірусу не відбувається.

• Мембранний антиген (membrane antigen - МА).

• Ядерний антиген (Ebstain-Barr nuclear antigen – ЕBNA), що складається із комплексу поліпептидів.

Виділяють А і В штами EBV. Між штамами вірусу, виділеними від хворих на різні клінічні форми мононуклеозу, немає суттєвих відмінностей.

Час появи та біологічна значимість цих антигенів неоднакові. Знання термінів появи різних антигенів та виявлення антитіл до них дають можливість з достатньою достовірністю діагностувати гостру, латентну та хронічну ЕБВ – інфекцію. При гострій інфекції спочатку з’являються антитіла до ранніх антигенів, потім до ядерного антигену. При латентній інфекції виявляються антитіла до капсидного та мембранного антигенів за відсутності антитіл до ранніх антигенів.