14. Інформація буває:

1. Складною і простою.

2. Первинною та другорядною.

3. Ефективною і неефективною.

15. Поширення інновацій — це:

1. Кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку; нового або удосконаленого технологічного процесу, що застосовується в практичній діяльності чи у новому підході до соціальних послуг.

2. Інформаційний процес, форма та швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здібності до практичного застосуванню цієї інформації.

3. Процес, завдяки якому нововведення передається комунікаційними каналами між членами соціальної системи в часі.

16. Мотивація включає в себе:

1. Мету.

2. Мотиви.

3. Фактори.

4. Всі вище перераховані фактори.

17. Основним мотивом купівлі інновацій є:

1. Підвищення конкурентноздатності господарюючого суб'єкта.

2. Зниження витрат господарюючого суб'єкта на передачу інновацій.

3. Низька ціна.

18. В чому полягає суть безперервності процесу нововведень як його особливості:

1. Визначає швидкість та межі дифузії нововведень в ринковій економіці.

2. Дає можливість випередити конкурентів і є передумовою інших принципів успішності нововведень.

3. Дає поштовх для появи цілого ряду нововведень.

19. Яка із особливостей процесу нововведень зумовлюється новаторським підходом управлінської команди організації:

1. Циклічність.

2. Пріоритетність.

3. Готовність до сприйняття інновацій.

20. Циклічність процесу нововведень:

1. Дає можливість випередити конкурентів і є передумовою інших принципів успішності нововведень.

2. Дає поштовх для появи цілого ряду нововведень.

3. Забезпечує можливість здійснення маневрів, заохочення підприємливості.

21. Як називаються інновації, що характеризують застосування нових методів організації виробництва:

1. Продуктові.

2. Процесні.

3. Технічні.

4. Ринкові.

22. Як називаються інновації, що становлять собою застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів, добавок, комплектуючих вузлів:

1. Продуктові.

2. Технічні.

3. Ринкові.

4. Процесні.

23. Інновації радикальні, покращуючі, модифікаційні (часткові) виділяють залежно від:

1. Місця в системі організації.

2. Типу технологічної новизни для ринку.

3. Рівня глибинності пропонованих змін.

4. Технологічних параметрів нововведень.

24. Інновації нові для галузі у світі, для галузі у країні, для конкретного підприємства виділяють залежно від:

1. Місця в системі організації.

2. Типу технологічної новизни для ринку.

3. Рівня глибинності пропонованих змін.

4. Технологічних параметрів нововведень.

25. Сукупність прийомів та засобів переробки різних середовищ становить собою:

1. Технологічну операцію.

2. Технологічний процес.

3. Технологію.

4. Технологічну лінію.

26. Комплекс заходів із узгодження та затвердження усіх питань діяльності (підготовка нормативних документів; форма взаємодії, впливу; пошук інвесторів; підписання договорів; дата початку функціонування технологічного "ланцюжка", призначення керуючого) - це:

1. Управління організацією.

2. Управління виробничими технологіями.

3. Управління виробничими ресурсами.

4. Управління змінами та інноваціями.

27. За яким принципом доцільнішим є управління технологічним процесом в умовах нестабільного та непередбачуваного бізнесу:

1. Вертикальним.

2. Горизонтальним.

3. Територіальним.

4. Авторитарним.

28. Що не відноситься до основних важелів управління технологіями:

1. Стратегічне планування.

2. Фінансове планування.

3. Соціальне планування.

4. Бюджетне планування.

29. Система організаційних рішень щодо зміни системи управління, процедури, методів управління або управлінських підходів, які вперше застосовуються в конкретній організації - це нововведення:

1. Організаційно-економічні.

2. Управлінські.

3. Організаційно-економічні та управлінські.

4. Організаційні.

30. Зміни у зовнішньому середовищі – це:

1. Результат організаційно-управлінських інновацій.

2. Мета управлінських інновацій.

3. Передумова управлінських інновацій.

4. Побічна дія організаційно-економічних інновацій.

31. Формування дієвої, ефективної системи управління якістю продукції - це:

1. Обов'язковий результат технологічних інновацій.

2. Мета управлінських інновацій.

3. Передумова управлінських інновацій.

4. Побічна дія організаційно-економічних інновацій.

32. На позитивність управлінських рішень щодо запровадження інновацій в організації не впливає:

1. Наявність спеціальних підрозділів для створення та апробації нововведень.

2. Організаційна культура.

3. Рівень технічного розвитку спорідненої галузі.

4. Наявність передбачуваних для цієї мети коштів.

33. Які основні етапи запровадження управлінських інновацій можна виділити:

1. Оцінка готовності організації до нововведення, розробка та здійснення програми нововведень, контроль за впровадженням.

2. Оцінка готовності організації до нововведення, пілотне обстеження, впровадження.

3. Оцінка готовності організації до нововведення, пілотне обстеження, впровадження, контроль.

3. Оцінка готовності організації до нововведення, розробка та здійснення програми нововведень, контроль, економічна експертиза можливих змін.

34. Відношення частки прибутку, отриманого складовим підрозділом фінансово-промислової групи, до питомої ваги активів підрозділу у вартості сукупних активів групи - це:

1. Рентабельність фінансово-промислової групи.

2. Рентабельність структурного підрозділу.

3. Коефіцієнт корпоративної ефективності фінансово-промислової групи.

4. Коефіцієнт ефективності структурного підрозділу.

35. Який метод оцінки та обґрунтування вибору інноваційних технологій є неприйнятним:

1. Експертний метод.

2. Розрахунково-конструктивний.

3. Метод спостереження.

4. Метод ранжування.

36. Що не входить до основних завдань державної інноваційної політики:

1. Стимулювання високотехнологічних (наукомістких) галузей.

2. Стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу.

3. Сприяння технічному переоснащенню традиційних галузей.

4. Згортання нерентабельних виробництв.

37. Інноваційна політика має:

1. Тимчасовий аспект.

2. Територіальний аспект.

3. Регіональний аспект.

4. Постійний аспект.

38. Метою державної інноваційної політики є:

1. Формування сприятливою соціально-економічного середовища для створення та запровадження інновацій, ініціювання та регулювання інноваційних процесів в державі.

2. Стимулювання інновацій шляхом сприяння конкуренції, фінансових субсидій.

3. Ініціювання та регулювання інноваційних процесів, стимулювання інновацій шляхом сприяння конкуренції, фінансових субсидій.

4. Сприяння технічному переоснащенню традиційних галузей, згортання нерентабельних виробництв.

39. Акумулювання коштів на наукові дослідження та інновації є однією із функцій:

1. Місцевих органів державного управління.

2. Інноваційного фонду.

3. Національного банку.

4. Комітету з розвитку науки та технологій.

40. Механізм державного регулювання інноваційної діяльності включає елементи впливу:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Побічного.

4. Прямого та непрямого.

41. Правове регулювання інноваційного процесу шляхом визначення статусу суб'єктів інноваційної діяльності відноситься до елементів пливу:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Побічного.

4. Прямого та непрямого.

42. Пільгове оподаткування інноваційної діяльності відноситься до елементів:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Непрямого.

4. Прямого та непрямого.

43. До яких методів державного регулювання міжнародної Інноваційної

діяльності відноситься введення експортно-імпортних квот:

1. Прямого.

2. Комбінованого.

3. Непрямого.

4. Прямого та непрямого.

44. Яка із названих організацій (програм) не має на меті сприяння інноваційній активності:

1. ЮНЕСКО.

2. ТЕМПУ.

3. ООН.

4. ТАСІС.

45. Формування, що створюється із залученням ресурсів організацій різних форм власності з метою забезпечення проходження нововведень через усі стадії (від ідеї до запровадження), називаються:

1. Технопарками.

2. Технологічними станціями.

3. Науково-дослідними установами.

4. Техноінкубаторами.

46. Оцінка наукового та технічного рівня проекту, можливостей його та рівня ефективності – це:

1. Етапи обґрунтування нововведень.

2. Елементи процедури експертизи нововведень.

3. Мета експертизи інноваційного проекту.

4. Функція експертизи інноваційного проекту.

47. Прогнозування впливу від реалізації проекту на ситуацію у визначеному сегменті ринку товарів чи послуг - це метод:

1. Експертизи співставлення.

2. Описувальний.

3. Порівняння об'єкта "до" та "після".

4. Спостереження.

48. Аналіз кількісних та якісних характеристик реалізації проекту, функціонування організації, де запроваджується інновація - це метод:

1. Експертизи співставлення.

2. Описувальний.

3. Порівняння об'єкта "до" та "після".

4. Спостереження.

49. На якому рівні експертизи інноваційних проектів проводять визначення індивідуального рейтингу проектів:

1. Першому.

2. Другому.

3. Третьому.

4. Четвертому.

50. Які із показників не застосовуються при проведенні експертизи інноваційних проектів:

1. Внутрішня норма окупності проекту.

2. Строк окупності проекту.

3. Обсяг та витрати виробництва продукції.

4. Приведені витрати.

51. Процентне відношення усіх дисконтованих доходів до суми дисконтованих витрат на проект – це:

1. Строк окупності проекту.

2. Внутрішня норма дохідності проекту.

3. Рентабельність проекту.

4. Коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в інновації.

52. Розрахункова ставка процента, при якій капіталізація отримуваного регулярно доходу забезпечує окупність інвестицій та чиста приведена вартість дорівнює 0 - це:

1. Строк окупності проекту.

2. Внутрішня норма доходності проекту.

3. Рентабельність проекту.

4. Коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в інновації.

53. Відношення приведених доходів від реалізації проекту до приведених на цю дату інноваційних витрат становить собою:

1. Строк окупності проекту.

2. Внутрішня норма дохідності проекту.

3. Рентабельність проекту.

4. Індекс рентабельності інновацій.

54. Різниця між сумою щорічних доходів від реалізації інноваційного проекту і витратами на нього, приведеними до одного періоду за допомогою дисконтування – це:

1. Строк окупності проекту.

2. Внутрішня норма дохідності проекту.

3. Чиста приведена вартість проекту.

4. Чистий приведений доход.

55. Облікова норма прибутку - це:

1. Відношення чистого прибутку, тобто прибутку за мінусом податків, до виручки.

2. Рентабельність, що оцінюється шляхом порівняння чистого прибутку без врахування величини обезцінення капіталу з сумою інвестицій.

3. Рентабельність що характеризує повернення грошових засобів за визначений період часу після їх вкладення.

56. Одним із показників економічної ефективності купівлі інновацій є:

1. Максимальна тривалість періоду дії купленої інновації.

2. Мінімальний строк окупності інвестицій в інновацію.

57. Метод приведення вартості майбутніх грошових надходжень чи одного моменту (для врахування фактора часу) називається:

1. Компаундинг.

2. Складним дисконтом.

3. Дисконтуванням.

4. Коефіцієнтом дисконтування.

58. Продуктова інновація буває:

1. Базисна.

2. Кризова|кризисна|.

3. Поліпшуюча.

59. За зовнішньою класифікаційною ознакою інновації бувають:

1. У форму виробничо-торгового|торгівельного| процесу.

2. У формі наказу.

3. У формі операції.

60. Інноваційний потенціал – це сукупність різних видів ресурсів, що включають:

1. Грошові кошти.

2. Комп'ютерну техніку.

3. Інтелектуальні здібності фахівців|спеціалістів|.

4. Все вищеназване разом.

61. Які відмітні ознаки фінансової інновації:

1. Обов'язковість продажу фінансового продукту на ринку.

2. Обов'язковість реалізації фінансового продукту на ринку або усередині господарюючого суб'єкта.

3. Функціональна залежність інновації від часу.

4. Все перераховане вище.

62. Новий фінансовий продукт буває:

1. Масовий.

2. Одиничний|поодинокий|.

3. Немає правильної відповіді.

63. Який фінансовий продукт має чіткий певний круг|коло| своїх покупців:

1. Масовий.

2. Одиничний|поодинокий|.

3. Немає правильної відповіді.

64. Новий фінансовий продукт буває:

1. Лімітований.

2. Нелімітований.

3. І той і інший.

65. Новий фінансовий продукт може мати форму:

1. Речі.

2. Права володіти, користуватися і розпоряджатися річчю.

3. І ту і іншу.

66. Ринок фінансових інновацій – це:

1. Первинний фінансовий ринок.

2. Вторинний фінансовий ринок.

67. Методика визначення коефіцієнта «стан — термін» включає:

1. Теоретичні дослідження.

2. Пошукові розробки.

3. Технічні розробки.

4. Конструювання.

5. Виробництво готового продукту.

6. Все |разом.

68. Будь-яка інновація зв'язана:

1. З|із| ретроспективою.

2. З|із| теперішнім моментом.

3. З|із| майбутнім часом.

69. Метою|ціллю| стратегічного планування|планерування| інновацій є|з'являється,являється|:

1. Перевірка її ефективності.

2. Вибір загального|спільного| напряму|направлення| і розвитку нововведень.

3. Розробка поточного плану впровадження.

70. Інноваційна політика господарюючого суб'єкта — це:

1. Складання плану інвестицій в розвиток виробничо-торгової|торгівельної| діяльності господарюючого суб'єкта.

2. Сукупність напрямів|направлень| і методів дії господарського механізму на виробництво нового вигляду продуктів і технологій.

3. Розробка цільової комплексної програми ефективності роботи господарюючого суб'єкта.

71. Життєвий цикл нового продукту включає:

1. 3 стадії.

2. 4 стадії.

3. 6 стадій.

4. 7 стадій.

72. Життєвий цикл нової операції включає:

1. 3 стадії.

2. 4 стадії.

3. 6 стадій.

4. 7 стадій.

73. Екстраполяція означає:

1. Розповсюдження|поширення| результатів, одержаних|отриманих| із|із| спостереження над однією частиною|часткою| явища, на іншу його частину|частку|.

2. Встановлення вірогідності|ймовірності| різних напрямів|направлень| розвитку, залежних від досвіду|досліду|.

3. Сприяння реалізації однієї функціональної можливості|спроможності|.

74. Епістемологія| прогнозування інновацій включає:

1. Економіко-статистичний підхід.

2. Онтологічний підхід.

3. Фронтальний підхід.

75. Основним мотивом покупки|купівлі| інновацій є|з'являється,являється|:

1. Підвищення конкурентоспроможності господарюючого суб'єкта.

2. Зниження витрат|затрат| господарюючого суб'єкта на передачу інновацій.

3. Низька ціна.

76. Одним з показників економічної ефективності покупки|купівлі| інновацій є|з'являється,являється|:

1. Максимальна тривалість періоду дії купленої інновації.

2. Мінімальний термін окупності інвестицій в інновацію.

77. Інновація як економічна категорія є|з'являється,являється|:

1. Інструментом дії на регулювання господарського механізму.

2. Об'єктом дії з боку господарського механізму.

3. Одночасно і тим і іншим.

78. Стратегія інноваційного менеджменту — це:

1. Методи досягнення ефективності інноваційного менеджменту.

2. Прийоми функціонування системи управління інноваціями в конкретних умовах.

3. Набір правил і обмежень по використанню засобів|коштів| в заданому напрямі|направленні| для досягнення мети.

79. Однією з функцій управління підсистемами інноваційного менеджменту є|з'являється,являється|:

1. Організація просування і дифузії інновацій.

2. Контроль за ефективністю організації інноваційного менеджменту.

3. Координація в часі і просторі всіх елементів процесу управління.

80. Інноваційний менеджмент як єдина система управління складається з:

1. 5 етапів.

2. 7 етапів.

3. 9 етапів.

81. Одним з етапів інноваційного менеджменту є|з'являється,являється|:

1. Ефективність використання прийомів інноваційного менеджменту.

2. Розробка програми управління інновацією.

3. Контроль за вкладенням венчурного капіталу.

4. Вибір конкретного менеджера по інновації.

82. Інжиніринг інновацій, комплекс робіт і послуг, включає:

1. Роботи по ліквідації банкрутства|банкротства| інноваційного проекту.

2. Техніко-економічне обґрунтування інноваційного проекту.

3. Роботи по підвищенню ефективності використання купленої інновації.

4. Послуги, що надаються|робляться,виявляються,чиняться| посередниками по реалізації інноваційного проекту.

83. Рєінжинірінг зачіпає інноваційний процес, направлений на|спрямований|:

1. Виробництво нових продуктів і послуг.

2. Реалізацію нових продуктів і послуг.

3. Просування інновацій.

4. Дифузію інновацій.

5. Всі разом узяте.

84. Бізнес-процес інновацій — це:

1. Процес розвитку інноваційного бізнесу.

2. Впорядкована сукупність робіт в часі і просторі з|із| вказівкою їх початку і кінця.

3. Процес орієнтації на якісний стрибок в розвитку інновації.

85. Ціновий прийом управління в інноваційному менеджменті включає:

1. Ціноутворюючі чинники|фактори|, що діють на стадії виробництва інновації.

2. Цінову політику, вживану при реалізації, просуванні і дифузії інновації.

3. І те і інше одночасно.

86. До першочергових задач інноваційних менеджерів в Україні відносяться наступні:

1. Забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренції; розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу підприємства (фірми) з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства в цілому; уміння йти на ризик у розумних межах і здатність нівелювати вплив ризикових ситуацій на фінансове положення фірми.

2. Забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренції; розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу підприємства (фірми) з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства в цілому.

3. Уміння йти на ризик у розумних межах і здатність нівелювати вплив ризикових ситуацій на фінансове положення фірми.