2.1. Синкретичні порівняльні конструкції уподібнювального типу

Більшість детермінантних порівняльних конструкцій, опорний компонент яких виражений іменником у називному відмінку, характеризується синтезом диференційних ознак порівняльного звороту і підрядної порівняльної частини. Ефективним практичним прийомом для визначення функціонального статусу порівняльної конструкції є трансформації, суть яких полягає в перетворенні вихідної структури в іншу, формально і семантично подібну.

Трансформаціями для виявлення ознак порівняльного звороту є: заміна компаративеми іменником в орудному відмінку, прислівником із префіксом по- та суфіксами -ому, -ему, -и чи прийменниково-відмінковою конструкцією з прийменником подібно до. Для підтвердження наявності диференційних ознак підрядної порівняльної частини доцільно застосовувати трансформацію перенесення присудка в порівняльну конструкцію. Так, у реченні Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О. Олесь) порівняльну конструкцію як сонце можна кваліфікувати і як порівняльний зворот, що підтверджуємо перетвореннями з метою виявлення диференційних ознак цього структурного типу порівняльної конструкції (Т.: Мене здаля, подібно до сонця, гріє усмішка сонячна твоя), і як підрядну порівняльну частину, про що свідчить можливість і доцільність перенесення присудка в порівняльну конструкцію (Т.: Мене здаля гріє усмішка сонячна твоя, як гріє сонце). Компаративема як струмочки у реченні І співи, як струмочки, Поллються із уст чарівних (О.Олесь) також є синкретичною, оскільки характеризується синтезом диференційних ознак і порівняльного звороту, і підрядної порівняльної частини, що підтверджуємо відповідними трансформаціями (Т.: І співи струмочками (подібно до струмочків) поллються із уст чарівних. Т.: І співи поллються із уст чарівних, як поллються струмочки).

Отже, синкретичні порівняльні конструкції – проміжні утворення між одиницями різних синтаксичних рівнів – характеризуються диференційними ознаками порівняльного звороту і підрядної порівняльної частини, що уможливлює їхню подвійну кваліфікацію.

2.2. Синкретичний статус зіставлювальних порівняльних конструкцій

Вивчення зіставлювальних порівняльних конструкцій логічно вписується в загальну проблематику компаративних досліджень, однак має і свою специфіку. Традиційно конструкції зі сполучником ніж та його еквівалентами аналізували серед складнопідрядних способу дії порівняльних із вказівкою на зіставлювальний відтінок у їхньому значенні, речення зі сполучниками чим... тим, що ... то – серед складнопідрядних міри і ступеня. В окремих посібниках узагалі відсутня вказівка на наявність обох або одного з названих компаративних утворень.

Зіставлювальна порівняльна конструкція – це явище різноманітне і щодо структурних та значеннєвих засобів реалізації семантики порівняння, і щодо функціональної специфіки, стилістичних особливостей та ін. Традиційно компаративні речення кваліфікували як конструкції, у яких порівнюються особи, предмети, дії тощо під кутом зору однієї спільної ознаки, яка, однак, по-різному в них репрезентована. Проблема синтаксичного статусу компаративних речень є актуальною, оскільки серед конструкцій, об’єднаних спільним формальним показником – компаративною формою – є речення з різними структурно-семантичними ознаками.

У компаративних реченнях репрезентовано цілий спектр порівняльних семантико-синтаксичних відношень, що мотивовано лексико-граматичними та семантичними особливостями компаратива, його контактуванням зі сполучними засобами тощо. З огляду на те, що порівняння (як процес асоціації не лише за подібністю, але й за відмінністю) передбачає зіставлення явищ за ступеням вияву притаманних йому властивостей із метою протиставити чи відтінити поняття або частково поєднати їх в одній ознаці, логічним вважаємо виокремлення таких семантико-синтаксичних відношень у межах однокомпаративних конструкцій: порівняльно-протиставні (за іншою термінологією – зі значенням заміщення), порівняльні зі значенням переваги однієї із зіставлюваних ознак над іншою; порівняльні з відтінком зіставлення за ступенем якісної, кількісної або часової ознаки. Констатація наявності цих семантико-структурних різновидів дасть нам змогу визначити можливі трансформації для розрізнення компаративних зворотів і підрядних частин.

Конструкції з безприсудковою компаративною конструкцією зіставлювального типу (зі сполучниками ніж, аніж, чим, як) у сучасному мовознавстві трактують неоднозначно: як неповні підрядні частини, як члени речення або як звороти, що є проміжними утвореннями між підрядною частиною і членом речення.

На нашу думку, лише невелику кількість компаративем із відсутнім предикатом можна кваліфікувати як неповні підрядні частини або синтаксеми, що виконують роль прислівного другорядного члена речення зі значенням об’єкта порівняння, більшість же – це міжрівневі синкретичні утворення, що характеризуються синтезом диференційних ознак компаративних зворотів і підрядних компаративних частин. Для виявлення ознак підрядної частини доцільно застосовувати прийом трансформації з уведенням предиката, про наявність особливостей компаративного звороту свідчать перетворення в прийменниково-відмінкові звороти, а саме:

1. для компаративем із порівняльно-протиставним значенням (відтінок заміщення) – у протиставно-заперечну конструкцію зі сполучником а та часткою не, напр.: Сувора, з дзьобатим носом, вона була схожа більше на півня, аніж на жінку (О. Гончар) – Т.: Сувора, з дзьобатим носом, вона була схожа більше на півня, а не на жінку;

2. конструкції зі значенням переваги однієї із зіставлюваних ознак над іншою та із семантикою зіставлення за ступенем якісної, кількісної або часової ознаки можна трансформувати в прийменниково-відмінкові звороти „за + зн. в.”, „від + род. в.”, „замість + род. в.”, „порівняно з + ор. в.”, напр.: А він досі мовчав, добираючи глибшого змісту в її словах, аніж звичайне – „мушу йти” (І. Ле) – Т.: А він досі мовчав, добираючи глибшого змісту в її словах, порівняно зі звичайним – „мушу йти”. Вони ж бувають гірші, ніж вандали (Л. Костенко) – Т.: Вони ж бувають гірші за вандалів. Бубела стояв на тому, що краще занапастити когось одного, аніж цілий Вавилон...(В. Земляк) Т.: Бубела стояв на тому, що краще занапастити когось одного замість цілого Вавилона (деякі з аналізованих речень уможливлюють водночас і трансформацію на виявлення ознак підрядної частини. Напр.: Т.: Бубела стояв на тому, що краще занапастити когось одного, аніж занапастити цілий Вавилон).

Більшість конструкцій, опорне слово яких виражене іменником у називному відмінку, характеризується синтезом диференційних ознак компаративних зворотів і підрядних частин. Напр.: Про судно, про наміри того судна він знав не більше, ніж його учні (О. Гончар). Компаративема ніж його учні уможливлює подвійну кваліфікацію, оскільки поєднує ознаки предикативного компонента (що підтверджуємо можливістю перенесення предиката головної частини в підрядну) та ознак звороту (можлива заміна компаративної конструкції прийменниково-відмінковою формою з прийменниками за, від). Т.: Про судно, про наміри того судна він знав не більше за його учнів (від його учнів) – (компаративний зворот); Про судно, про наміри того судна він знав не більше, ніж знали його учні – (підрядна частина). Тому компаративема ніж його учні – це конструкція, що поєднує ознаки підрядної частини й компаративного звороту, уможливлює подвійну кваліфікацію та входить у зону перехідності як проміжне утворення між підрядною частиною і членом речення, тобто є синкретичним утворенням. Загалом речення, що містять синкретичну компаративему, доцільно аналізувати в міжрівневій площині – як синкретичні утворення проміжного типу, що поєднують ознаки простого й складного речень.

Отже, порівняльні конструкції характеризуються синкретизмом у внутрішньорівневій сфері та в міжрівневій площині. Синкретичні компаративні конструкції – проміжні утворення між одиницями різних синтаксичних ярусів – характеризуються диференційними ознаками порівняльного звороту і підрядної частини, що уможливлює їхню подвійну кваліфікацію.