Змістовий модуль 1 концепція перехідності в загальнотеоретичному аспекті

Мета: з’ясувати концептуальні та методологічні засади феномену перехідності.

Засвоївши матеріал модуля 1, студенти повинні знати:

1) сутність основних понять: „типові явища”, „перехідні утворення”, „перехідність”; „синкретизм”, „дифузність”, „нейтралізація”, „контамінація” тощо;

2) поняття синкретизму в літературознавстві, мистецтві, філософії, релігії;

3) трактування синкретизму в проекції на рівні мовної організації: фонологічний, лексичний, словотвірний, морфологічний, синтаксичний;

4) специфіку синкретичних анормативних утворень – синкретичних помилок;

5) ступінь опрацювання проблем перехідності в працях вітчизняних та зарубіжних мовознавців;

6) механізм опрацювання перехідних утворень;

7) етапи їх лінгвістичного аналізу;

8) особливості застосування прийому трансформацій та методики опозиційного аналізу.

Студенти повинні вміти:

1) розрізняти типові явища й перехідні;

2) відшукувати в тексті синкретичні утворення, відмежовувати їх від типових;

3) здійснювати лінгвістичний аналіз синкретичних одиниць;

4) будувати систему опозиції.

Тема 1. Загальне поняття про перехідність і синкретизм Лекція № 1 Тема: Загальне поняття про перехідність і синкретизм (2 год.)

Мета: з’ясувати сутність понять „перехідність” і „синкретизм”, установити співвідношення між ними; потрактувати синкретизм у проекції на мовні рівні: фонологічний, лексичний, фразеологічний, словотвірний, морфологічний і синтаксичний.

Логіка викладу

1. Лінгвістична сутність поняття „синкретизм”. Співвідношення між перехідністю й синкретизмом.

2. Сутність синкретизму в проекції на рівні мовної організації.

3. Явища синкретизму в граматичній системі (загальний огляд).

Матеріали для лекції:

1. Лінгвістична сутність поняття „синкретизм”. Співвідношення між перехідністю й синкретизмом

Повне уявлення про лінгвосистему можливе за умови дослідження не тільки типових (ядерних) одиниць із чітко вираженими показниками, а й перехідних (синкретичних), що перебувають на межі ядерних утворень і характеризуються синтезом диференційних ознак різних мовних явищ. Хоч зона синкретизму й порушує чіткість класифікацій, однак відкидати перехідні явища не можна, оскільки існування їх і необмежені можливості утворення є одним із найважливіших джерел збагачення структурно-семантичних ресурсів мови і мовлення. З огляду на це слушним є зауваження В. В. Виноградова про те, що в мові немає ідеальної системи з одноманітними різкими й глибокими гранями між різними типами слів. Граматичні факти рухаються й переходять з однієї категорії в іншу, нерідко різними сторонами своїми дотикаються до різних категорій.

Історія вивчення перехідних утворень окреслює різні підходи до розуміння сутності явища та кваліфікації нетипових одиниць. Найчастіше їх позначають термінами „перехідні явища”, „синкретичні”, „контамінаційні”, „гібридні”, „проміжні”, „периферійні”, „дифузні” тощо. Значення цих слів не можна вважати термінологічними, оскільки за кожним із них не закріпився певний зміст, унаслідок чого вони то вживаються як синоніми, то протиставлені один одному як назви неоднотипних перехідних явищ.

Розглядаючи перехідність у широкому сенсі, В. В. Бабайцева пропонує розрізняти діахронні (історичні перетворення) та синхронні (синкретичні утворення). Перехідність і синкретизм – не тотожні поняття. Як зауважує В. В. Бабайцева, перехідність – це універсальна властивість мови, яка, відображаючи системний взаємозв’язок і взаємодію між мовними фактами, поєднує їх у цілісну систему, а синкретизм – це властивість мовних і мовленнєвих явищ, один із виявів перехідності.

У мовознавстві поняття синкретизму (від грецького syncretismos – поєднання) найчастіше витлумачують як: 1) формальне нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів, 2) збіг у процесі розвитку мови функціонально різних категорій і форм в одній формі (відмінковий синкретизм або синкретизм різних граматичних категорій); 3) поєднання (синтез) диференційних структурних і семантичних ознак одиниць мови (певних розрядів слів, значень, речень, членів речень та ін.), що протиставлені одна одній у системі мови і пов’язані явищами перехідності.