2. Синкретичні компаративеми в українській мові

Порівняльна конструкція (компаративема) – явище надзвичайно різноманітне і щодо структурних та значеннєвих засобів реалізації семантики порівняння, і щодо синтаксичної ролі, стилістичних особливостей та ін. На формально-граматичному рівні порівняльна конструкція співвідноситься з формально простим реченням (є підрядною порівняльною частиною) або з його компонентом (є порівняльним зворотом).

Під порівняльним зворотом ми розуміємо будь-який структурний компонент простого речення, що характеризується компаративною семантикою і має експліцитний показник порівняння.

Другою складовою поняття „порівняльна конструкція” є підрядна порівняльна частина, що охоплює різні за будовою та семантикою структурні типи: повні і неповні формально прості речення зі значенням порівняння, займенниково-співвідносні аналогічної семантики, прикомпаративні тощо.

Протягом останніх десятиріч у лінгвістиці здійснено низку вагомих наукових досліджень, що презентували різні підходи до вивчення феномену порівняння: з’ясування його лінгвістичної та нелінгвістичної суті; визначення формально-граматичної природи порівняльних конструкцій; функціонально-семантичний опис категорії порівняння; визначення структурно-семантичних особливостей порівняльних конструкцій як формантів порівняльних відношень у межах простого і складного речень тощо. Однак проблема аналізу категорії порівняння остаточно не розв’язана, оскільки на кожному етапі наукового пізнання з’являються нові аспекти її опису.

У площині перехідності актуальним є дослідження синкретичного потенціалу порівняльних конструкцій, компаративна семантика яких реалізується через зіставлення явищ або базується на подібності, схожості денотатів. На цій підставі ми розрізняємо два різновиди порівняльних конструкцій – уподібнювальні та зіставлювальні. Нам імпонує думка Л. В. Стриханової про те, що порівняльно-компаративні одиниці (або зіставлювальні) суттєво відрізняються від порівняльних уподібнювальних, що зумовлено передовсім конструктивними й семантичними особливостями компаратива (вищого та найвищого ступенів порівняння прикметника чи прислівника): по-перше, у зіставлювальних конструкціях основа порівняння завжди повністю чи частково вербалізована – її репрезентує компаратив (сам або в поєднанні з іншими членами), однак у порівняльній частині для компаратива немає синтаксичного місця, хоч в окремих типах речення ознака, виражена компаративом у головній частині, імпліцитно представлена і в підрядній, але меншою мірою; по-друге, однією з особливостей, які відрізняють зіставлювальні конструкції від уподібнювальних, є висока частотність інфінітивної форми; по-третє, конструкції з прикомпаративними сполучниками (ніж, аніж, чим, як) передають реально-модальні відношення, що, зокрема, виявлено в неможливості використання в них сполучників ірреальної модальності.

Синкретичні утворення порівняльного типу доцільно виокремлювати в межах кожного з формальних різновидів порівняльних конструкцій – як синкретичні порівняльні звороти та синкретичні складнопідрядні речення порівняльної семантики, тобто у внутрішньоранговій площині, а також як різнорангові явища, що характеризуються синтезом диференційних ознак порівняльного звороту та підрядної порівняльної частини, а у формальному плані уможливлюють подвійну кваліфікацію – і як порівняльного звороту, і як підрядної порівняльної частини.

Отже, синкретизм можливий не лише в межах одного зі структурних типів порівняльних конструкцій, а й між синтаксичними одиницями різних рівнів – порівняльним зворотом як структурним елементом простого речення і підрядною порівняльною частиною як компонентом складного речення. Специфіка реалізації порівняльної семантики – через зіставлення явищ або подібність, схожість денотатів – дає підстави розрізняти два різновиди синкретичних порівняльних конструкцій – уподібнювальні та зіставлювальні.