Тема 7. Функціональний статус та структурно-семантичні особливості різнорангових перехідних утворень Лекція № 9

Тема 7. Функціональний статус та структурно-семантичні особливості різнорангових перехідних утворень (2 год.)

Логіка викладу

1. Перехідні утворення між простим і складним реченням.

2. Синкретичні компаративеми в українській мові.

2.1. Синкретичні порівняльні конструкції уподібнювального типу.

2.2. Синкретичний статус зіставлювальних порівняльних конструкцій.

3. Невласне пряма мова як перехідне явище.

Матеріали до лекції:

1. Перехідні утворення між простим і складним реченням

Кваліфікація деяких синтаксичних явищ як перехідних зумовлена різними чинниками. По-перше, як зауважує Г. Ф. Гаврилова, нечіткістю, розмитістю сформульованого в науці поняття тієї одиниці, на належність до якої претендує певна структура (синтаксема) або ж нечіткістю, розмитістю ознак, які вчені приписують цьому поняттю. Так, важко відрізнити просте ускладнене речення від складного насамперед через неоднозначність, розмитість розуміння однієї з найбільш суттєвих ознак речення – предикативності.

Загальновідомо, що критерієм розрізнення простого і складного речень слугує монопредикативність першого і поліпредикативність другого. Однак це стосується лише елементарного простого речення. Ускладнене просте речення являє собою особливий структурний тип, що поєднує в собі ознаки простого і складного речень, тобто це монопредикативна структура з явищами поліпредикації. Ускладнене речення містить ускладнювальні категорії однорідності, відокремлення, уточнення, вставності і вставленості, звертання, позиції яких характеризуються предикативними властивостями. Залежно від місця названих конструкцій на шкалі перехідності, можна говорити про периферію простого чи складного речень , а також про проміжну ланку.

В. В. Бабайцева висуває положення про те, що центр ускладнених речень заповнюють конструкції з відокремленими членами, периферією складного речення є конструкції зі вставними і вставленими одиницями та зі звертанням; периферію простого речення становлять конструкції з однорідними присудками.

Така мотивація прийнятна стосовно цих ускладнювальних елементів як структурно-семантичних одиниць, однак кожен із їхніх різновидів на шкалі перехідності заповнює різну позицію щодо простого та складного речень.

В. В. Щеулін інтеральними реченнями називає конструкції, що характеризуються ознаками простого і складнопідрядного речень, зокрема, розрізняє такі різновиди: а) вставлені підрядні речення (рос. „вводно-придаточные предложения”), що характеризуються ознаками як вставленого, так і підрядного речень; б) конструкції, у яких „підрядне” функціонує в ролі присудка; в) т.зв. конструкції зі „вставними головними реченнями” , у яких наявний компонент, що має ознаки і вставного слова (або словосполучення), і підрядної частини; г) конструкції фразеологізованого типу; д) речення із синтаксичними штампами; е) речення-звороти, що містять підрядні частини, які виконують роль порівняльно-зіставного зауваження.

Отже, на підставі наявності додаткової предикативності в ускладнених простих реченнях можна констатувати про їхній перехідний статус загалом. Однак значна кількість конструкцій На дослідницьку увагу заслуговують окремі утворення, перехідність яких позначена особливо виразно. Це такі конструкції, як:

2. синкретичні компаративеми уподібнювального та зіставлювального типу, напр.: …її плоть не зносилася, не вивітрилася, вона гладенька й сяюча, в ній грає та особлива, осіння, жіноча молодість, що гірчить, як останні меди, цвіте, як запізнілий сонях (Л. Голота); У раю більше заборон, аніж у пеклі (Єврейська мудрість). Краще бути хворим, але багатим, аніж бідним, але хворим (М. Богословський);

3. односуб’єктні речення з кількома присудками та конструкції з однорідними головними членами речення, напр.: Жінка сходить з дороги і знімає свої черевики, тихо ступає пружним шовковистим плетивом, мандруючи очима від полину до молочаю, від пижма до сокирок… (Л. Голота) І здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні (В. Сосюра);

4. спільносуб’єктні цільові конструкції із залежним сполучниковим цільовим компонентом, напр.: Довгий час я намагався не зиркати у її бік, щоб не псувати собі смаку (Ю. Винничук);

5. перехідні утворення з підрядними сполучниками як структурно-семантичні компоненти простого речення, зокрема:

а) конструкції, у яких „підрядне” функціонує в ролі присудка, напр.: Щастя – це коли час зупиняється (Ж. Сесброн);

б) т.зв. речення неоднорідного складу (Г. П. Уханов), у яких підрядний компонент поєднується з однорідним йому членом речення, напр.: Мене цікавив не сам факт, а що про це думають мої друзі (З газети);

6. означально-описові конструкції, напр.: А кішка руда, зелені очі, пухнастий хвіст (З розм.);

7. речення зі вставними та вставленими конструкціями перехідного типу, напр.: Втім, здається, що над дідовою хатою завжди були літо або зима, а в хаті тепло і спокій… (Л. Голота) І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої (Т. Шевченко).