3. Синкретичний статус складнопідрядних речень з однорідною супідрядністю

Функціонування системи мови в цілому і окремих її рівнів можливе лише за тісної взаємодії мовних одиниць, що спричинює появу великої кількості перехідних явищ. У системі складних багатокомпонентних речень сучасної української мови продуктивними є конструкції, що поєднують диференційні ознаки різних типів синтаксичних одиниць. Виокремлюють перехідність між однорідною та неоднорідною супідрядністю, між різними типами неоднорідної супідрядності, між конструкціями з однорідною супідрядністю та конструкціями з підрядністю й сурядністю, між моделями з однорідною супідрядністю та конструкціями з послідовною підрядністю і супідрядністю, між елементарним складним реченням та ускладненим тощо. По-різному (як складнопідрядні з однорідною чи неоднорідною супідрядністю) кваліфікують структури з однаковими займенниковими формами в головній частині, кожну з яких уточнює окремий підрядний компонент. На думку К. Ф. Шульжука, у таких випадках використовують не ті самі повторювані члени, а однорідні члени речення, виражені тими ж словами і формами, зміст яких у кожному разі конкретизується окремими підрядними компонентами.

Серед поліпредикативних складних речень зацікавленість викликають конструкції, що мають у своєму складі форманти різних рівнів членування – однорідні супідрядні частини, які містять лише один підрядний сполучний засіб – перед першим підрядним компонентом. Статус таких синтаксичних одиниць неоднозначно потрактований у науковій літературі. Мовознавці аналізують їх або в межах СПР з кількома підрядними, або кваліфікують як складне речення з різними видами зв’язку – зазвичай із підрядністю та сурядністю. Так, у підручниках для вищих навчальних закладів ці конструкції переважно аналізують серед складнопідрядних речень з однорідною супідрядністю.

Як зауважує К. Ф. Шульжук, із-поміж центральних моделей особливий феномен становлять речення з однорідною супідрядністю, які і в шкільній, і в вишівській практиці зараховують до складнопідрядних речень із кількома підрядними, хоч компоненти підрядного блоку часто поєднані сурядними сполучниками, а нерідко між ними взагалі безсполучниковий зв’язок. Специфічним у таких багатокомпонентних складних реченнях є те, що почасти підрядні сполучники між однорідними супідрядними не лише пропущені, але й неможливі. Протилежною до цих конструкцій є периферійна модель із підрядністю й сурядністю, у якій на внутрішньому рівні членування відношення між компонентами головної частини є подібними до тих, що і в підрядному блоці конструкцій з однорідною супідрядністю. Підрядний зв’язок, реалізуючись у поєднанні із сурядним, утворює різноманітні структури, у яких „переважаючою основою для ускладнення” слугує або сурядність, або підрядність. К. Ф. Шульжук називає такі речення „полізв’язковими”, виокремлюючи два типи: 1) речення зі складносурядною основою; 2) речення зі складнопідрядною основою (останні і є конструкціями з однорідною супідрядністю).

Аналізуючи речення з кількома супідрядними частинами, поєднаними сурядними сполучниками за відсутнього підрядного перед третім та іншими підрядними компонентами, Н. В. Гуйванюк і О. В. Кульбабська зазначають, що сурядність та підрядність не можуть бути рівноправними в поєднаннях: обов’язково один із цих типів є визначальним, а інший – супровідним, ускладнювальним. З огляду на це ускладнені речення з сурядністю та підрядністю об’єднують у два типи речень: 1) складносурядне, ускладнене підрядним зв’язком; 2) складнопідрядне, ускладнене сурядним зв’язком.

Дехто з мовознавців трактує СПР з однорідною супідрядністю як перехідні конструкції між підрядністю й сурядністю, між підрядністю та безсполучниковістю. В. А. Шитов виокремлює групу складних синтаксичних конструкцій, які можна кваліфікувати залежно від значеннєвих критеріїв або як складні речення із сурядністю та підрядністю, або як складні речення з однорідною супідрядністю.

З огляду на те, що в аналізованих конструкціях на першому рівні членування провідним є підрядний зв’язок, а на внутрішньому – сурядний або безсполучниковий, вважаємо за доцільне кваліфікувати такі речення як синкретичні підрядно-сурядні, підрядно-безсполучникові та підрядно-сурядно-безсполучникові багатокомпонентні складні речення.

Конструкції з однорідною супідрядністю є одиницями багатомірними, тобто мають два рівні членування. На першому рівні виокремлюють головну частину і блок однорідних супідрядних. Семантико-синтаксичні відношення на зовнішньому рівні членування можна прирівняти до відношень залежності в будь-якому складнопідрядному реченні з одним підрядним компонентом. Елементами структури внутрішнього рівня членування є однорідні супідрядні, між якими, як і в складносурядному реченні, установлено відношення одночасності, послідовності, зіставно-протиставні, протиставно-допустові, причиново-наслідкові, що властиві складносурядним реченням.

Т. М. Шкарбан доводить, що на внутрішньому рівні членування супідрядні можуть поєднуватися безсполучниковим або сурядним зв’язком (за допомогою єднальних, розділових та протиставних сполучників, обов’язковість яких пов’язана з особливістю семантичних відношень у конструкції).

Кваліфікацію багатокомпонентних складних речень з однорідною супідрядністю як синкретичних мотивуємо такими можливими трансформаціями:

1) перенесення підрядного сполучника в предикативну частину, приєднану сурядним зв’язком;

2) неможливістю перестановки предикативної одиниці із внутрішнього рівня членування на зовнішній.

Напр.: ¹ Відчув, ² що давно забута молодість повертається в тіло і ³ воно співає, наливаючись юним жаром (В. Шевчук).

^Що?

[ …], (що…), і (…)

Третє формально просте речення приєднане до попереднього сурядним сполучником і, але за змістом друга й третя предикативні частини стосовно головної є супідрядними, що підтверджують такі трансформації: Т.: . Відчув, ² що давно забута молодість повертається в тіло, ³ що воно співає, наливаючись юним жаром. *Т.: Відчув, і ³ воно співає, наливаючись юним жаром (трансформація перенесення третього предикативного компонента на зовнішній рівень членування неможлива).

Серед синкретичних синтаксичних одиниць на увагу заслуговують перехідні підрядно-безсполучникові багатокомпонентні речення. За формальними показниками такі утворення можна потрактувати як складні синтаксичні конструкції з різними видами зв’язку, а за семантикою – як складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю. Якщо в перехідних підрядно-сурядних багатокомпонентних реченнях замість підрядних засобів зв’язку вжито сурядні сполучники, то в перехідних підрядно-безсполучникових багаточленних реченнях сурядні сполучники взагалі відсутні, компоненти речення поєднуються лише пунктуаційними засобами, а єдиним критерієм виокремлення таких структур є семантика.

Напр.: ¹ Звістив він мені, ² що житиме брат наш Микола, ³ йому ще не пора вмирати (В. Шевчук).

^Що?

[ …], (що…), (…)

Н а підставі значеннєвих критеріїв можемо констатувати наявність у реченні однорідної супідрядності, що підтверджено такими трансформаціями: Т.: Звістив він мені, що житиме наш брат Микола, що йому ще не пора вмирати. Т.: Звістив він мені, що житиме наш брат Микола і що йому ще не пора вмирати. Т.: Звістив він мені, що житиме наш брат Микола і йому ще не пора вмирати.

Трапляються складні речення ускладненого типу, у яких поєднано ознаки складносурядного речення та безсполучникового. Кваліфікуємо таку конструкцію як перехідне підрядно-сурядно-безсполучникове багатокомпонентне речення.

Напр.:¹ Я чув, ² як стягуються, аж потріскують, м’язи, ³ гострий біль пронизав усе тіло, ⁴ заболіла кожна кісточка і ⁵ кожна жилка затремтіла (В. Шевчук).

^Що?

[…], (як…), (…), (…), і (…)

Формально це багатокомпонентне речення можна кваліфікувати як складну синтаксичну конструкцію з різними видами зв’язку (зі сполучниковим підрядним, сурядним та безсполучниковим), оскільки на зовнішньому рівні членування наявний сурядний сполучник і, а третя й четверта частини поєднані безсполучниково. Проте синтаксичні зв’язки й семантико-синтаксичні відношення між компонентами уможливлюють трактування цієї синтаксичної одиниці як складнопідрядного з однорідною супідрядністю, що уможливлене такими трансформаціями: Т.: Я чув, як стягуються, аж потріскують, м’язи, як гострий біль пронизав усе тіло, як заболіла кожна кісточка, як кожна жилка затремтіла.

Отже, у сучасній українській мові продуктивними є синкретичні утворення в системі складного речення, серед яких на особливу увагу заслуговують перехідні підрядно-сурядні, підрядно-безсполучникові та підрядно-сурядно-безсполучникові багатокомпонентні речення. За формальними показниками ці синтаксичні одиниці можна трактувати як багатокомпонентні складні речення з різними видами зв’язку, а за семантикою – як складнопідрядні з однорідною супідрядністю.