6.3. Складні речення з ознаками безсполучникових, сурядних і підрядних синтаксичних одиниць

Складні синтаксичні одиниці із займенником-прислівником поэтому, потому, тогда В. В. Бабайцева кваліфікує як такі, що репрезентують опозицію „складні сполучникові / складні безсполучникові речення”, зауважуючи водночас, що вони характеризуються ознаками всіх трьох типів складних речень: безсполучникових, сурядних і підрядних. У науковій літературі такі й аналогічні утворення не мають однозначної кваліфікації: одні вчені вважають їх безсполучниковими, інші зараховують до складнопідрядних, частини яких поєднані сполучниками „диференційованого типу”, ще інші – до складносурядних з аналогами сполучників.

Безсполучниково-сурядно-підрядним вважаємо такий різновид складного речення, предикативні частини якого поєднані сурядно-підрядним зв’язком за допомогою аналогів сполучників (прислівників, прийменниково-займенникових зворотів, рідше – часток), що дає змогу реалізувати семантико-синтаксичні відношення, характерні для складнопідрядного речення (іноді – комплексні відношення, властиві і складносурядним, і складнопідрядним одиницям).

Базовим аргументом на користь визнання безсполучниковості таких конструкцій слугує відсутність типового показника сполучникового зв’язку – семантичного чи асемантичного сурядного або підрядного сполучника.

В українській мові перехідні конструкції безсполучниково-сурядно-підрядного типу репрезентовано не досить розгалуженим набором синтаксичних одиниць. Синкретизм таких конструкцій пояснюємо тим, що в них відсутні формальні показники синтаксичного зв’язку – сурядні або підрядні сполучники, а натомість функціонують так звані синкретичні, або гібридні слова

Найчастіше конкретизаторами є частки, однак непоодинокі випадки функціонування в ролі сполучних засобів повнозначних частин мови – прислівників, прийменниково-займенникових зворотів, які, крім функції засобу зв’язку, зберігають своє лексичне значення, що й уможливлює вираження семантико-синтаксичних відношень, властивих підрядним конструкціям. Така мотивація є не зовсім вичерпною, адже на сьогодні немає чіткого протиставлення сурядності й підрядності: вектор їхніх взаємовідношень перемістився зі сфери різкого протиставлення до формату семантичного зближення.

Серед безсполучниково-сурядно-підрядних складних речень доцільно виокремлювати кілька структурно-семантичних типів, специфіку яких ми і з’ясуємо нижче.

Найчастіше в безсполучниково-сурядно-підрядних конструкціях виражені семантико-синтаксичні відношення, характерні для складнопідрядних, зокрема:

1. причиново-наслідкові, формантами яких є аналоги сполучників тому, через те, від того, тож, отож, напр.: Тим самим проголосив безсмертність зла як категорії людської екзистенції, може, тому його й виведено в один із законів буття (В. Шевчук). Виявляється, скити осліплювали своїх полонян, отож усі їхні раби були сліпі (В. Шевчук). Але саму таїну людині ніколи не пізнати, і саме тут вона найбільше слабка, тож найчастіше втрапляю у ловецькі диявольські мережі (В. Шевчук).;

2. умовно-наслідкові, марковані такими аналогами сполучників: отже, таким чином, значить та висновкові відношення, представлені сполучними засобами ось (і), вже (і), напр.: Можливо, й не було, вони, напевно, не обіймали високих посад, отже, якісь публічні обговорення і прилюдні каяття могли обминути їх (Є. Кононенко). Ось чому вона „загублена в часі” – значить, амазонські гени, сховані в багатьох поколіннях, приблукали в Троянів і пробудилися раптом у цій жінці... (В. Шевчук) Не втратив іще надії навернути її до себе, ось і приворот несу в руці... (В. Шевчук);

3. послідовності, репрезентовані конструкціями зі сполучними засобами тоді, потім, після цього, вслід за тим (цим), незабаром, відтак, напр.: А далі з розпачем говорить, що й мудрі з мудрих, сильні з сильних, царі Давид та Соломон та богатир Самсон – всі були подолані жінками, відтак у них „сила вся пропала” (В. Шевчук);

4. відповідності чи невідповідності, формантами яких є аналоги сполучників разом із тим, поряд із тим, у той же час, саме (і) напр.: Люди чекали на позитивні соціально-економічні зміни, у той же час політики ділили портфелі (Із газети).

Досить часто при названих аналогах сполучників уживається сполучник-частка і, що вносить у речення відтінок ототожнення. І стоїть перед тим словом, яке виділяють, або ототожнюється зі словом попередньої частини, на якому закцентовано увагу, напр.: Цікавість – хиба його вдачі, тому і вовк його загриз (Л. Костенко). Він так вирішив, отже, так і буде, а ностальгія – то, кінець кінцем, почуття, яке стимулює творчість, допомагає розібратися з собою (Є. Кононенко).

Отже, системний аналіз складних речень засвідчив існування перехідних утворень у зоні контактування безсполучникових, складносурядних і складнопідрядних речень. Визначальним фактором, що зумовлює такий статус складних речень, є синкретизм, гібридність сполучного засобу, що функціонує як аналог сполучника.