6.2. Безсполучниково-підрядні складні речення

Другим різновидом є безсполучниково-підрядні речення, що кваліфікуємо як такий різновид складних речень, предикативні частини яких поєднані сполучниками-частками, частками-сполучниками або сполучними словами (в одиницях питального типу) для вираження семантико-синтаксичних відношень, властивих складнопідрядному реченню.

В українській мові перехідні конструкції безсполучниково-підрядного типу репрезентовано не досить розгалуженим набором синтаксичних одиниць. На нашу думку, до цього різновиду належать нетипові утворення зі сполучником-часткою бо, із часткою-сполучником чи, аж, лиш би, тільки б, лише б та окремі одиниці питального типу зі сполучними словами.

Доцільність визнання безсполучниковості таких конструкцій мотивована тим, що в них засобом вираження семантико-синтаксичних відношень підрядності є вторинні частки, які, виконуючи функцію підсилення, повторюють семантику, уже виражену сполучником. Наприклад, сполучник бо, змінивши звичну для нього позицію, втрачає функцію показника початкової межі залежного компонента складнопідрядних конструкцій. Уживаючись після повнозначного слова, він співвідноситься з омонімічною часткою, що засвідчує його давнє походження від частки бо, напр.: Не піддавайся на обман ворога і не купляй славослів’я у підлабузника; один бо розставив сіті хитрості, а інший роззявив рота жадності (Сааді). Цієї ночі довго не міг заснути, мав-бо схвильовану і скаламучену душу (В. Шевчук). Написання бо через дефіс свідчить про перевагу диференційних ознак частки.

Частка аж уживається в значенні сполучника, коли треба наголосити на надзвичайному значенні наслідку. Напр.: Тоді вона раптом стала, аж мало не наскочив на неї, і подивилася дивними, гейби мертвими очима (В. Шевчук). У текстах народно-розмовного стилю вживається як аналог наслідкового сполучника і частка так, напр.: Зовсім не тямив діла, так і не вередовав же нічого (Г. Квітка-Основ’яненко). Продуктивними є синтаксичні одиниці, у яких поєднано кількісно-наслідкове значення, напр.: І грав у них і мінився вогонь, і той вогонь увійшов мені в душу і засліпив очі, аж ті почали сльозитися (В. Шевчук).

Поєднуючись із співвідносними вказівними словами такий, так, настільки, стільки, до того та ін., частка-сполучник аж кількісно-характеризаційної семантики формує модель складних речень займенниково-співвідносного типу, напр.: І така моторошна тиша була навколо, аж кожен мій крок із виляском бив у довколишні скелі (В. Шевчук).

Аж може бути виразником і часових семантико-синтаксичних відношень, оскільки уможливлює синонімічну заміну на поки, напр.: Граната крутилася на підлозі, аж я вирішив припинити цю комедію й наступив її ногою (Л. Конончук).

У ролі сполучника мети може вживатися поєднання обмежувально-видільних часток тільки, лише (лиш) і частки би (б) як маркера гіпотетичної (оптативної) модальності, напр.: І проситься, і ридма никне ниць, лиш би допастись до омани (І. Калинець). Ці сполучні засоби можуть бути формантами й семантико-синтаксичних відношень умови за наявності в обох частинах частки б, напр.: Чесно кажучи, я б усе здолав, лиш би ти завжди була зі мною (Із журналу).

На особливу увагу заслуговують складні речення непрямо-питального типу, частини яких поєднані за допомогою питальних часток чи, хіба, невже, питально-відносних займенників хто, що, який, чий, котрий, скільки або прислівників де, куди, звідки, коли, як, чому, навіщо. Ці питальні засоби починають виражати не пряме запитання, а підпорядкування питальної частини головній, тобто стають відносно-питальними або непрямо-питальними засобами.

Міра вияву синтезованих диференційних ознак різних типів складних одиниць залежить і від пунктуаційного оформлення речення. Так, домінують формальні й значеннєві показники складнопідрядного з’ясувального речення за умови, якщо розділові знаки не порушують пунктуаційного ладу означеного типу речень, напр.: Якщо людина хоче її (зброю) зареєструвати, ми пристрілюємо її, перевіряємо, чи не була вона в криміналі (Із газети).

Периферію безсполучникових речень становлять конструкції, пунктуаційне оформлення яких не порушує нормативності вживання розділових знаків у безсполучникових одиницях, напр.: І йому стало страшно: чи не перевищив власної сили? (В. Шевчук) Наявність знака запитання та двокрапки засвідчує перевагу безсполучниковості аналізованого речення, що підтверджене й функціональним статусом лексеми чи: у ній переважають диференційні ознаки частки, а не сполучника.

До проміжної ланки зони перехідності, що характеризується однаковою мірою вияву синтезованих показників, належать конструкції, пунктуаційне оформлення яких відповідає схемам: [двокрапка, чи, крапка] або [кома, чи, знак запитання]. Напр.: …коли ж чинить іншому, так само має розмірковувати: чи не чинить кому зла, не цьому, а третьому чи четвертому (В. Шевчук). Розгублено зашамотавсь, озирнувся на господаря в одвірках і сам собі не йняв віри, чи був він там колись, чи це йому тільки ввижалося? (В. Шевчук)

Аналогічні вияви можна простежити на прикладі інших сполучних засобів, напр.: Але тобі, мій читальнику, певне, незрозуміло: хто ж такий отой я, бесідник із тобою (В. Шевчук). ЇЇ засмучувало запитання: як так сталося, що найкращі подруги закохалися в одного хлопця? (О. Компанієць)

Отже, дібраний мовний матеріал засвідчив існування перехідності безсполучниково-підрядного типу. Це нетипові утворення зі сполучником-часткою бо, із часткою-сполучником чи, аж, лиш би, тільки б, лише б та окремі одиниці питального типу зі сполучними словами.