5.3. Складні речення, сурядно-підрядні за формою та значенням

Складні речення, сурядні та підрядні за формою і значенням, – це такий різновид синтаксичних одиниць, що характеризуються наявністю сполучників сурядності й підрядності та семантико-синтаксичних відношень, властивих обом типам складних речень.

Найчастіше синтез формальних і значеннєвих показників сурядності й підрядності виявляється в допустових конструкціях унаслідок того, що допустове значення дуже близьке до протиставного. Напр.: Ні, нехай його судять відкритим судом, нехай засудять до страти, [...] але він ніколи не прийме для жінки того, що підходить чоловікові (Є. Кононенко). Такі речення доцільно кваліфікувати як допустово-протиставні, оскільки вони є периферією допустових складнопідрядних речень і виокремлені в межах підрядних конструкцій, на відміну від протиставно-допустових, що є різновидом складносурядних протиставних, як і синтаксичні одиниці з іншими відтінками протиставності: контрастним, компенсуючим та обмежувальним. Формантами допустово-протиставних відношень є контаміновані сполучні засоби, до складу яких входить підрядний допустовий сполучник (хай, нехай, хоч (хоча), дарма що) та сурядний протиставний (а, але, та (але), проте, зате, однак), а в узагальнено-допустових конструкціях – сполучні засоби хто (не), що (не), який (не), чий (не), де (не), скільки (не), куди (не), хоч (не), хоч як та ін., що теж поєднуються з протиставними сполучниками, напр.: Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа).

Маркерами протиставно-допустових значень є такі сполучники і сполучникові поєднання: але, та, але (та) все ж, але все-таки, але однак, та незважаючи на це, а одначе, а все-таки, а втім тощо, напр.: Навіть і так, а все ж продовжувалося Голодностепське будівництво (І. Ле).

Кваліфікацію протиставно-допустових речень як різновиду складних речень, сурядних і підрядних за формою та значенням, мотивуємо тим, що вони, як і допустово-протиставні конструкції, мають синкретичну сурядно-підрядну семантику, хоч сполучні засоби й не контаміновані. Засобом вираження семантико-синтаксичних відношень допустовості є граматикалізовані елементи сполучникових поєднань: все ж, все-таки, незважаючи на це, втім тощо.

Протиставно-допустовими доцільно вважати й речення із синкретичним сурядно-підрядним сполучником так, що є виразником „протиставно-допустових семантико-синтаксичних відношень із відтінком перешкоди”, напр.: А мати хоче научати, Так соловейко не дає (Т. Шевченко).

Крім протиставно-допустових, до перехідних сурядно-підрядних речень належать і розділово-допустові, у яких названо протилежні явища, із якими зіставляють повідомлюване в другій частині, напр.: Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був (Н. тв.). Такі конструкції, крім розділово-допустового значення, мають виразний протиставний відтінок.

5.4. Сурядно-підрядні речення із фразеологічно пов’язаною частиною

Найбільшу зацікавленість дослідників викликали перехідні конструкції, для номінації яких використано різні термінолексеми: контаміновані одиниці з підрядністю й сурядністю, взаємопідрядні часові, взаємопідпорядковані речення, фразеологічно пов’язані, речення із суплементними частинами тощо. Такі синтаксичні одиниці мають фразеологічно пов’язану першу частину (за характером предикативних відношень вона є здебільшого заперечною), а друга частина приєднується сполучником як (коли) або щоб.

Предикативні компоненти цих речень злиті в одне ціле, тому жоден із них не є ні головним, ні залежним, а ніби підпорядковують один одного.

Найчастіше аналізовані конструкції побудовані за такими моделями:

● не встиг.., як; не пройшло й.., як; лише (тільки).., як; не минуло.., як; не схаменувся.., як; ще не.., як (коли); щойно.., як, напр.: Ще й не стали вагони, як з останньої теплушки спритно зіскочив трохи менший за узбека спритний чоловік і бігцем побіг йому назустріч (І. Ле). ... щойно я перевернувся на другий бік, як почав дзеленчати телефон (Л. Кононович);

● не проходить.., щоб не; не минає.., щоб не; не було.., щоб не; немає..., щоб не та ін., напр.: Не міг стриматися [Саїд], щоб не оглянути визивну гнучкість стрункої постави Любові Прохорівни (І. Ле).

Отже, складні речення в українській мові характеризуються певною своєрідністю структурно-семантичної організації, унаслідок чого унеможливлена чітка систематизація парадигм. Виокремлено сфери перетину синтаксичних категорій, зокрема сурядності й підрядності, що спричинює наявність перехідних типів складних речень.