5. Складні речення, перехідні між сурядністю й підрядністю

Історія вивчення перехідних утворень на рівні складного речення окреслює різні підходи до розуміння сутності явища та кваліфікації нетипових синтаксичних одиниць. Ще В. О. Богородицький зазначав, що звичний поділ усіх речень на складносурядні і складнопідрядні є до певної міри штучним, особливо якщо намагаються живе розмаїття мови втиснути в ці дві довільні, заздалегідь визначені й занадто категорично обмежені рубрики. Узяв під сумнів можливість послідовного несуперечливого поділу всіх речень російської мови на дві групи й Ф. І. Буслаєв, розгледівши в допустових конструкціях явище „проміжне між сурядністю й підрядністю”.

Уперше про існування „підрядно-сурядних” сполучень хотя...но, правда...но, несмотря на то что...все же та ін. зауважив О. М. Пєшковський, звернувши увагу на „просте змішування зворотів”, так звану контамінацію, що пояснюється подібністю допустового й протиставного значень.

У „Курсі сучасної української літературної мови” / За ред. Л. А. Булаховського контамінацією названо „схрещення” підрядності із сурядністю. Різноманітні контамінаційні конструкції в межах складного речення визначено одиницями нової якості, які залежать від потреб суспільства й задовольняють нові вимоги в розвитку людства. Т. О. Колосова і М. І. Черемисіна теж убачають у таких одиницях не „щось середнє” між сурядністю й підрядністю, а якісно новий різновид синтаксичного зв’язку, що виник унаслідок контамінації цих двох типів.

У „Сучасній українській літературній мові” за ред. І. К. Білодіда контамінованими складними реченнями кваліфіковано лише один різновид – речення із фразеологічно пов’язаною частиною і сполучником як, що вживається разом із заперечною формою. На наявності численних „перетинів” семантико-синтаксичних відношень у складносурядних і складнопідрядних реченнях наголошує І. Р. Вихованець. Конструкції, що поєднують диференційні ознаки цих двох типів складних речень, В. В. Щеулін називає транзитивними.

Традиційний поділ складних сполучникових речень на складносурядні й складнопідрядні не позбавлений недоліків, оскільки виокремлені диференційні ознаки сурядності й підрядності є умовними. На сьогодні немає чіткого протиставлення цих двох способів синтаксичного зв’язку: вектор їхніх взаємовідношень перемістився зі сфери різкого протиставлення до формату семантичного зближення. При цьому, як зауважує І. Тяпкова, незважаючи на різні підходи й визначення, думки вчених зводилися до одного „знаменника”: частини складносурядних речень перебувають у відношеннях однорідності, рівноправності, тоді як частини складнопідрядних речень характеризуються відношеннями нерівноправності, неоднорідності.

Однак визначити межу між сурядними й підрядними конструкціями часто буває досить важко, тому що сурядність і підрядність не виключають одна одну, а під час поділу складних сполучникових речень на складнопідрядні й складносурядні (за характером сполучних засобів і типом семантико-синтаксичних відношень між предикативними компонентами) залишаються конструкції, для яких не характерний набір диференційних структурних і семантичних ознак жодного з різновидів складного речення, а швидше вони поєднують ці ознаки.

Факт існування перехідних утворень відзначав і В. О. Богородицький, виокремивши не тільки сурядність і підрядність, а ще й третій різновид зв’язку – ніби перехідний між ними, у якому обидві частини взаємно зумовлюють одна одну і де немає тієї підрядності, що нею характеризуються інші підрядні речення.

Співвідношення сурядності з іншими категоріями синтаксису Г. М. Глушкова порівнює із сонячним спектром, де неможливо чіткою лінією намалювати межу між двома сусідніми кольорами.

І. Попова, досліджуючи складносурядні речення, дійшла висновку, що обсяг семантико-синтаксичних відношень, що репрезентують сурядність, досить потужний, сурядним зв’язком можуть виражатися майже всі типи відношень, характерні для складнопідрядних речень, а тому частини складносурядних недоцільно вважати рівноправними, однорідними. Мовознавець переконливо довела, що в складносурядних реченнях представлені часові, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові та інші відношення, які вважалися прерогативою складнопідрядних речень. З огляду на це, логічного говорити про доцільність перегляду традиційних і більш нових засадничих принципів класифікації складних речень, зокрема це стосується виокремлення перехідних конструкцій сурядно-підрядного типу.

О. Є. Вержбицький, простежуючи процес виникнення відносності й заміни сурядних речень підрядними, зауважував, що шлях цей відповідно до певних ступенів у розвитку мислення такий: сурядність; сурядна підрядність (за термінологією О. О. Потебні), тобто підрядність, зовнішньо оформлена як сурядність; підрядність. Про сфери перетину цих двох різновидів синтаксичного зв’язку свідчить і можливість вираження єднальних відношень обома формами синтаксичного зв’язку – сурядністю і так званою „відносною підрядністю” тощо.

Найбільше зацікавлення дослідників викликали перехідні конструкції, для номінації яких використано різні термінолексеми: контаміновані одиниці з підрядністю й сурядністю, взаємопідрядні часові, взаємопідпорядковані речення, фразеологічно пов’язані, речення із суплементними частинами тощо.

Виокремлення різновидів сурядно-підрядних речень варто здійснювати з урахуванням формальних та значеннєвих показників. Поєднання ознак унаслідок накладання значень предикативних частин і „значень відношень” і є основною причиною синкретизму складних речень.

З огляду на це, вважаємо за доцільне виокремлювати серед сурядно-підрядних складних речень кілька структурно-семантичних різновидів, специфіку яких і з’ясовуємо далі.