4. Структурно-семантичний різновид синкретичних складнопідрядних речень

Складнопідрядні речення, що позначені формальним і значеннєвим синкретизмом, синтезують диференційні семантичні ознаки складних конструкцій різних структурних типів – розчленованих і нерозчленованих. Специфічною рисою таких синкретичних утворень є те, що в одному реченні поєднано обставинне значення (одне або кілька) з атрибутивним, об’єктним чи семантичними відтінками займенниково-співвідносних речень. Конструкції із суб’єктно-об’єктним та суб’єктно-обставинним значенням доцільно виокремлювати в самостійний тип складних речень із взаємозалежними частинами, який характеризується синкретизмом змісту і форми. Вилучення названих одиниць зі сфери складнопідрядних речень зумовлене тим, що між частинами таких складних речень домінує предикативний синтаксичний зв’язок, за якого реалізуються суб’єктні семантико-синтаксичні відношення.

Формально-семантичний різновид складнопідрядних синкретичної семантики об’єднує різні типи:

А. Синкретичні складнопідрядні речення, що характеризуються синтезом атрибутивних та обставинних семантико-синтаксичних відношень. Залежно від сполучних засобів, лексичного наповнення предикативних частин, на атрибутивне значення як на основне можуть накладатися різні обставинні відтінки.

1. Мети, напр.: Почувалося, що цей „Неузбек” не мав аж ніякісінького матеріалу, ^{якого? для чого?} щоб ствердити свою думку (І. Ле). Наявність цільового значення спричинена лексико-граматичними особливостями опорного компонента, еліпсисом предиката первинної поліпропозитивної конструкції: ...цей „Неузбек” не мав аж ніякісінького матеріалу + матеріал був призначений для того + щоб ствердити свою думку, а також лексичним наповненням підрядної частини, що уможливлює трансформацію на виявлення відтінку мети. Т.: ...матеріалу, призначеного для того, щоб ствердити свою думку; матеріалу для ствердження своєї думки.

У реченні Чи не обрав би ^{з якою метою?} ти місця, ^якого? пророче божий, щоб тебе й собаками хортовими не знайшли? (І. Ле) синкретизм зумовлений подвійними синтаксичними зв’язками – залежністю підрядного компонента від опорного слова місця та від головної частини в цілому.

2. Причини і мети, синтез яких з атрибутивним значенням відбувається за аналогічних умов, напр.: Він озирався, вишукував ^{чому? із якою метою?} засобів, щоб спинити гамір (І. Ле).

3. Міри і ступеня та наслідку, напр.: Будівництво набрало вже таких ^{якою мірою?} розмірів і темпів, ^яких? що всякі там ... сердечні справи... стають чинником шкідництва (І. Ле). Такий синтез семантико-синтаксичних відношень можливий тому, що він виражається різними комбінаціями граматичних і лексико-граматичних засобів зв’язку головної й підрядної частин: лексичним наповненням предикативних одиниць, наявністю співвідносного вказівного слова і його функціональним статусом та опорного компонента в головній частині, поліфункціональністю сполучника.

3. Міри і ступеня та мети, що зумовлене передусім подвійними синтаксичними зв’язками, напр.: Смичок неначе крадькома пройшовся по струнах, ^{із якою метою?} шукаючи такого ^{якою мірою?} їх співзвуччя настроям Саїда, щоб виключити ті настрої з цього тісного оточення (І. Ле).

3. Часовий уточнювальний відтінок. Б. М. Кулик кваліфікує такі утворення як присубстантивні означально-часові складнопідрядні речення. Характерною особливістю цих синтаксичних одиниць є те, що їхня підрядна частина поєднується з головною сполучними засобами коли, як (також синкретичного типу) і підпорядковується обставині часу, вираженій відмінковою (рідше) або прийменниково-відмінковою формою із синсемантичними іменниками на позначення часового відрізка, як-от: пора, час, момент, день, ранок, мить. Напр.: А все почало (або все закінчилось?) того дня, ^{якого? коли саме?} коли дружина тоскно подивилася йому в вічі (Є. Кононенко). Ми під’їздимо до кишлаку в таку пору ранку, ^{у яку? коли саме?} коли дуже легко наскочити на неприємності (І. Ле).

Атрибутивне значення складнопідрядних речень посилюється тоді, коли в головній частині при контактному слові вживається узгоджене або неузгоджене означення, а також співвідносні вказівні слова той, такий. Напр.: Майже півроку минуло з того часу, ^{із якого? відколи?} коли востаннє він прощався з ілюмінованим парком на острівку (І. Ле). І от одного дня, ^{якого? коли саме?} коли втомлена молода мати і семимісячний Женик нарешті заснули, свекруха встала ... (Є. Кононенко).

За наявності в головній частині двох обставин часу, друга з яких є уточнювальною, більшою мірою виявляється часовий відтінок, бо в такій синтаксичній позиції підрядна частина теж виконує уточнювальну функцію. Напр.: На схилі літ, в ясний ранковий час, ^{коли саме? який?} коли роса мої зволожить очі, я усміхнусь і пригадаю Вас (Л. Первомайський).

6. Порівняння, напр.: Я тупіт ^{який? подібно до чого?} чув, мов мчались дикі коні...(Р. Чілачава) Іноді нашаровуються й інші обставинні відтінки, напр.: Опівночі мене покликав ^{як? якою мірою?} голос ^який?, неначе небо навпіл розкололось (Р. Чілачава) – атрибутивно-порівняльне з відтінком міри і ступеня. Хоча, здається, деякі з них пишаються ^{чим? чому? подібно до чого?}, ніби хтось приймає їх за твоїх коханців (Є. Кононенко) – об’єктно-причиново-порівняльне значення.

Б. Синкретичні складнопідрядні речення, яким властиве поєднання з’ясувальних та обставинних семантико-синтаксичних відношень. У таких конструкціях значення об’єкта ускладнене відтінком мети або причини, засоби вираження яких формуються на основі об’єктних відношень. Синкретизм зумовлений передовсім поліфункціональністю сполучних засобів та лексико-граматичними особливостями дієслова-присудка головної частини, що здатний реалізувати дві правобічні інтенції:

Об’єктну і цільову, напр.: ...а лице неначе створене на те, ^{для чого? із якою метою?} щоб тільки сміятись... (І. Ле) В аналізованому реченні об’єктний відтінок посилюється наявністю корелята те.

Об’єктну і причинову, напр.: Михайло стривожився, ^{з якої причини? від чого?} що вже проспав свій поїзд (В. Захарченко).

Виразно об’єктний відтінок виявлений у складнопідрядних реченнях, головна частина яких має у своєму складі кореляти за те, від того, з того, а підрядна приєднується здебільшого сполучником що та іншими сполучними засобами. Напр.: Тільки професори більше дивувалися ^{з чого? чому?} з того, звідки взявся серед них такий талант... (І. Ле) Мав би ненавидіти цей прекрасний світ за те, ^{за що? чому?} що розкриває він свої приваби (П. Загребельний).

Об’єктно-причинове значення виражають і конструкції, де контактним словом головної частини є прикметник (напр.: ...а тут змовкло все, ніби здивоване, ^{з якої причини? від чого?} що лишилося живим... (І. Ле)) або слово категорії стану, напр.: Ні, жаль ^{чого? чому?} мені, що той порив погасне (Леся Українка).

3. Об’єктно-причиново-порівняльне значення, напр.: Хоча, здається, деякі з них пишаються ^{чим? чому? подібно до чого?}, ніби хтось приймає їх за твоїх коханців (Є. Кононенко).

В. Складнопідрядні речення, що синтезують структурно-семантичні особливості займенниково-співвідносних складнопідрядних речень та значеннєві показники складнопідрядних обставинних розчленованої структури.

Складнопідрядні займенниково-співвідносні міри і ступеня та наслідку, напр.: Саїда зустріли так ^{якою мірою?} байдуже, що в глибині душі знялося обурення (І. Ле).

Займенниково-співвідносні способу дії та мети, напр.: Та живіть так, ^{як? для чого?} щоб між вами голки не можна було проткнути (В. Захарченко).

Синкретизм цих конструкцій зумовлений наявністю в головній частині співвідносного вказівного слова, що спричиняє нерозчленованість структури складнопідрядного речення, лексичне ж наповнення підрядної частини засвідчує наявність обставинного відтінку наслідку чи мети, формантами яких є сполучні засоби. Синтез значення міри і ступеня (чи способу дії) та наслідку (або мети) зумовлений і подвійними синтаксичними зв’язками – підрядна частина залежить від стрижневого слова (співвідносного вказівного займенника так) та головної частини в цілому.

Г. Синкретичні складнопідрядні речення, для яких характерний синтез атрибутивних, об’єктних та обставинних значень. Такі утворення є менш продуктивними. Атрибутивний і об’єктний відтінки породжені лексико-граматичними особливостями опорного слова головної частини – девербатива, що співвідноситься з дієсловом зі значенням емоційного стану (настрою). Напр.: Радість зустрічі з давно не баченим Файзуллою і розчарування, ^{яке? від чого? з якої причини?} що це не мати, заразом відбилися в очах (І. Ле) – атрибутивно-об’єктно-причинове значення; Вони побачать у твоїй долі з одного боку уперте бажання руйнувати нав’язаний тобі стереотип ^{який? чого? подібно до чого?}, ніби жінки – найкращі, а чоловіки – бридота, від якої краще подалі... (Є. Кононенко) – атрибутивно-об’єктно-порівняльне значення; Було таке враження ^{яке? чого? подібно до чого? від чого?}, наче зрушилась земля під ним і підступно тихо посунулась (В. Захарченко) – атрибутивно-об’єктно-порівняльно-причинове значення.

Отже, системний аналіз складнопідрядних речень засвідчує наявність зони синкретизму, яка включає периферійні та проміжні утворення між типовими одиницями мови, що робить нечіткими і схематичними навіть найдокладніші класифікації синтаксичних структур. Доцільність виокремлення складнопідрядних речень синкретичної семантики мотивоване прагненням уникнути однозначності й категоричності у кваліфікації синтаксичних одиниць.