2. Синкретичні складнопідрядні речення

У мовленнєвій практиці з-поміж складних речень, які найчіткіше відображають складні логіко-поняттєві зв’язки, специфічною формально-граматичною, семантико-синтаксичною й комунікативною організацією вирізняються складнопідрядні речення.

Семантика складнопідрядних речень позначена багатством і різноманітністю, хоч загалом для них характерна диференціація значень, адже з комплексу відтінків за допомогою засобів зв’язку звичайно актуалізується один із них, а всі сполучні засоби в типових складних конструкціях спрямовано на оформлення цього значення. Проте системний аналіз мовних явищ дає змогу виявити, крім типових складнопідрядних речень, величезну кількість синкретичних утворень, що характеризуються синтезом диференційних ознак (як структурних, так і семантичних) різних типів складнопідрядних речень. У синкретичних складнопідрядних реченнях основні елементи структурної схеми (опорні слова, сполучні засоби, співвідносні вказівні слова) виявляють себе по-різному, оскільки репрезентують різні компоненти складної семантики.

1. Фактори, що зумовлюють синкретизм складнопідрядних речень

Для розуміння глибинної сутності синкретичних утворень, усвідомлення специфіки їхньої структурно-семантичної організації доцільно визначити чинники, що уможливлюють синтез диференційних ознак різних мовних явищ. У сфері складнопідрядних речень синкретизм зумовлений низкою факторів, сутність яких ми і з’ясуємо нижче.

1. Синкретичне категорійне значення стрижневого слова головної частини складнопідрядних речень, що є іменником дієслівного походження (девербативом), який поєднує в собі іменникові та дієслівні ознаки. Напр.: У мене виникла думка, ^{яка? про що?} щоб цей молодий художник поїхав зі мною до Полтави... (В. Малик). Такий синкретичний компонент, поєднуючи диференційні ознаки дієслова та іменника, передбачає наявність атрибутивного поширювача, характерного для субстантива, й об’єктного чи обставинного, спроектованого дієслівною категорією (здатністю до керування). Набір словоформ, що функціонують зі складною синкретичною семантикою й потенційно можуть бути опорним компонентом синкретичних складнопідрядних речень, не досить об’ємний. Це девербативи, утворені від дієслів зі значенням сприймання (на зразок відчуття, враження), напр.: І у вас не виникло відчуття ^{яке ? чого? подібно до чого?}, ніби десь у ранньому дитинстві ви бачили ту картину? (Є. Кононенко).

2. Подвійні синтаксичні зв’язки підрядної частини з головною, що найчастіше репрезентовані в складнопідрядних реченнях з атрибутивно-обставинним чи атрибутивно-об’єктно-обставинним значенням, коли підрядна частина, яка приєднується сполучником щоб, має подвійну залежність – від іменника та від головної частини в цілому. Напр.: Подав би ^{з якою метою?} заяву, ^{яку? про що?} щоб до Москви абощо перевели (І. Ле).

Із погляду синтаксичної залежності предикативних частин, у межах складнопідрядних розчленованої структури варто говорити про семантичну актуалізацію різних компонентів формально-граматичної структури головної предикативної одиниці. Так, у реченні Йому хотілося швидше вирватися звідси, щоб не бути затаврованим на злочині отими насмішкуватими, такими в’юнкими сріблястими зайчиками з місячного проміння (І. Ле) підрядна частина пояснює головну в цілому, але синтаксичний зв’язок виявляється дещо своєрідно: може актуалізуватися другий компонент головного члена односкладного речення вирватися або допоміжне дієслово хотілося разом з обставинним поширювачем швидше. Стосовно різних контактних слів (ми розрізняємо опорний компонент головної частини складнопідрядних нерозчленованої структури і контактне слово в розчленованих складнопідрядних реченнях) посилюється певний відтінок обставинного значення (хотілося швидше вирватися з якою метою?, хотілося швидше вирватися чому?).

3. Лексико-граматичні особливості опорного слова головної частини – дієслова чи іменника. У складнопідрядних зі з’ясувально-причиновим значенням синтез об’єктного й каузального відтінків підрядної частини спричинений лексико-граматичними особливостями дієслова-присудка головної частини. Напр.: Він дивувавсь, ^{чому? з якої причини?} як вільно розмовляє з нею через стіл середульший брат Нестір (В. Захарченко). Хуржик відскочив до столу, в думці клянучи ^{чому? за що?} стару, що та невчасно приперлася... (В. Малик).

Лексико-граматичними особливостями іменника зумовлений і синкретизм складнопідрядних речень з атрибутивно-часовим значенням. Так, у реченні Весняними вечорами, коли відсиріє від степової вологи земля, голублять душу і серце людини свіжі і ніжні степові запахи (М. Стельмах) іменник вечорами, що має часове значення, прогнозує два запитання: уточнювальне обставинне (весняними вечорами – коли саме?) та уточнювальне атрибутивне, що характеризує складнопідрядні означально-поширювальні (весняними вечорами – якими саме?). Про можливість поставити друге запитання свідчить трансформація підрядного сполучного засобу коли в сполучне слово який, що є типовим для складнопідрядних присубстантивно-означальних, пор.: Весняними вечорами, в які відсиріє від степової вологи земля...

4. Поліфункціональність сполучних засобів, що спричинена такими особливостями:

• асемантичністю сполучника, зокрема, сполучник щоб може вживатися і в складнопідрядних мети, і в складнопідрядних причини, тому в певних синтаксичних умовах ці відтінки його значення накладаються. Напр.: Та збоку його поквапно схопив ^{із якою метою? чому?} сам інженер Синявін, щоб уберегти від лиха (І. Ле);

• контамінаційним характером сполучних засобів, напр., значеннєвий синкретизм речення Мухтаров рвучко повернувся ^{якою мірою? як?} всім корпусом до Преображенського, аж ніби заскрипіла, як дуб, міцна Саїдова постать (І. Ле), зокрема, синтез порівняльного, наслідкового та кількісного значень зумовлений контамінаційним характером сполучного засобу аж ніби, компоненти якого маркують різні семантико-синтаксичні відношення: аналог сполучника аж – наслідкові та відношення міри і ступеня, а ніби – порівняльні.

5. Невідповідність змісту і форми, тобто лексичного наповнення головної частини, що передбачає один тип відношень, і сполучного засобу підрядної, що є формантом іншого типу відношень. Так, у реченні Язик не повертався ^{чому? як?} спитати в старого, ніби острах сполохати пташку вимагав обережності і нагоди (І. Ле) лексичне наповнення головної частини передбачає наявність причинового поширювача, а засіб зв’язку – сполучник ніби – є формальним показником порівняльних відношень.

Отже, синтез диференційних ознак у синкретичних утвореннях може бути не лише в плані змісту (значенні мовних одиниць), але і в плані вираження (спосіб вираження, вид зв’язку, характер залежності), а також у плані змісту і в плані вираження одночасно. Безпосереднім поштовхом до синкретизму є звичайно зрушення у співвідношенні форми і змісту.

З огляду на це серед складнопідрядних синкретичної семантики логічно виокремлювати речення, що характеризуються формальним і значеннєвим синкретизмом. Оскільки складнопідрядні поділяють за структурними (речення розчленованої і нерозчленованої структури) та семантичними (з’ясувальні, присубстантивно-означальні, допустові тощо) ознаками, то доцільно розмежовувати синкретизм форми (структурний) і синкретизм змісту (значеннєвий), а також синкретизм форми і змісту одночасно.