Тема 6. Перехідні утворення в системі складного речення Лекція № 7, 8

Тема: Перехідні утворення в системі складного речення (4 год.)

Логіка викладу

1. Загальне поняття про синкретизм на рівні складного речення.

2. Синкретичні складнопідрядні речення.

2.1. Фактори, що зумовлюють синкретизм складнопідрядних речень.

2.2. Структурний різновид синкретичних складнопідрядних речень.

2.3. Семантичний різновид синкретичних складнопідрядних речень.

2.4. Структурно-семантичний різновид синкретичних складнопідрядних речень.

3. Дифузний синкретизм безсполучникових речень.

4. Синкретизм складних речень із взаємозалежними частинами.

5. Складні речення, перехідні між сурядністю й підрядністю.

5.1. Складні речення, сурядні за формою й підрядні за значенням.

5.2. Складні речення, підрядні за формою й сурядні за значенням.

5.3. Складні речення, сурядно-підрядні за формою та значенням.

5.4. Сурядно-підрядні речення із фразеологічно пов’язаною частиною.

6. Складні речення безсполучниково-сполучникового типу.

6.1. Безсполучниково-сурядні складні речення.

6.2. Безсполучниково-підрядні складні речення.

6.3. Складні речення з ознаками безсполучникових, сурядних і підрядних синтаксичних одиниць.

7. Синкретичний статус складнопідрядних речень з однорідною супідрядністю.

Матеріали для лекцій:

1. Загальне поняття про синкретизм на рівні складного речення

Кожна мова є результатом тривалого історичного розвитку, а тому вона зберігає у своїй системі не тільки визначені за формою і змістом одиниці, а й нетипові, що відображають різні ступені перехідності в їхньому розвиткові та становленні.

Зацікавленість проблемами перехідності в синтаксисі, як зауважує Г. Ф. Гаврилова, забезпечує опис синтаксичних утворень у взаємозв’язку та взаємодії. Речення, що уможливлюють подвійне трактування, відображають діалектику людського мислення, а також двоїстість, а іноді й троїстість природи відтворюваних явищ. Існування перехідних одиниць, необмежений потенціал їх виникнення та різноаспектність функціонування є одним із найважливіших джерел збагачення структурно-семантичних ресурсів мови й мовлення.

Історія вивчення перехідних утворень окреслює різні підходи до розуміння сутності явища та кваліфікації нетипових синтаксичних одиниць. Серед основних напрямів можна виокремити такі: 1) аналіз опозиційних „крайніх” випадків (А і Б) процесу перехідності; 2) погляд на перехідність як на один зі способів словотвору; 3) дослідження функціонально-семантичних полів; 4) вивчення перехідних явищ зони синкретизму (Аб, АБ, аБ) та ін.

Явища синхронної перехідності були предметом уваги кількох спеціальних конференцій та науково-методичних семінарів, які проходили в Москві, Таллінні, Казані, Ростові-на-Дону, Нижньому Новгороді, Ставрополі тощо. За матеріалами конференцій опубліковано збірники статей, що засвідчили багатоаспектність явищ перехідності різних рівнів мовної системи, дали багатий теоретичний і фактичний доробок для вирішення загальних проблем теорії перехідності.

На рівні складного речення явище синкретизму як один із видів перехідності почасти описано в системі складнопідрядного речення та безсполучникових утворень, позначених здебільшого дифузним (нерозчленованим) синкретизмом.

Перехідні утворення, що характеризуються наявністю диференційних ознак різних типів складного речення, як зауважує В. В. Бабайцева, або взагалі не враховані у класифікації, або мають різне трактування (одні вчені кваліфікують їх як складносурядні речення, інші – як складнопідрядні), або виокремлені в особливу групу складних речень як „перехідні між сурядністю і підрядністю”. В. В. Бабайцева акцентує увагу й на інших перехідних випадках, що репрезентують опозиції: „складносурядне речення / безсполучникове”, „складнопідрядне / безсполучникове”, „сполучникове складне речення / безсполучникове”.

Зауваження щодо наявності додаткових відтінків значення представлені в окремих нормативних граматиках та посібниках. Про перехідний характер складних синтаксичних одиниць та міжрівневих утворень є лише окремі студії.

Набір синтаксичних конструкцій, що функціонують зі складною синкретичною семантикою, досить різноманітний. У системі складного речення логічно виокремлювати такі синхронні перехідні ланки, які репрезентують проміжні й периферійні синтаксичні одиниці: синкретичні складнопідрядні речення, що об’єднують структурні, семантичні та структурно-семантичні різновиди; синкретичні безсполучникові складні речення, позначені здебільшого дифузним (нерозчленованим) синкретизмом; складні речення, перехідні між сурядністю та підрядністю; складні речення, перехідні між безсполучниковістю і сполучниковістю.