3. Подвійні синтаксичні зв’язки.

Синкретичні відношення можуть виникати між компонентами з двобічною причленною залежністю, коли словоформа підпорядкована не одному, а двом елементам (такі ССВ виокремлюють на рівні простого речення, а не в межах словосполучення).

Наприклад, у реченні Вся земля попід деревами всуціль встелена яскравим килимом опалого листя (П. Загребельний) прийменниково-відмінковий зворот попід деревами залежить від іменника земля (земля яка? попід деревами) і від дієприкметника встелена (встелена де? попід деревами), що й породжує синкретизм атрибутивного й обставинного значень.

2. Еліпсис дієслівної форми.

Поява такого типу ССВ зумовлена двома причинами: бажанням уникнути дублювання компонентів або відсутністю потреби давати повну назву суспільної реалії. Унаслідок явища еліпсису частина, що залишилася, бере на себе функції опущеної, зберігаючи й свою первинну функцію. У такий спосіб у словоформі поєднується старе значення з новим, яке з’явилося завдяки виникненню нових ССВ між компонентами. Наприклад, у реченні Зустріч Отави через вісімнадцять років після війни із своїм запеклим ворогом… не принесла бажаних результатів (П. Загребельний) прийменниково-відмінковий зворот через вісімнадцять років, перебуваючи в залежності від іменника зустріч, виражає атрибутивне значення, що зумовлене його присубстантивною позицією. Таке словосполучення є вторинним, утворилося воно внаслідок накладання двох речень: Зустріч…не принесла бажаних результатів + Зустріч… відбулася через вісімнадцять років після війни. У вихідному реченні, де прийменниково-відмінкова конструкція перебувала в придієслівній позиції, мали місце обставинні (темпоральні) відношення (відбулася коли? через вісімнадцять років). Унаслідок накладання двох речень присудок другого редукувається через свою необов’язковість, оскільки він означає загальновідомий факт, і внаслідок цього утворилися синкретичні атрибутивно-обставинні ССВ. На формально-граматичному рівні структурний компонент через вісімнадцять років можна кваліфікувати як синкретичний другорядний член речення з атрибутивно-обставинним значенням.

3. Невідповідність змісту і форми залежного компонента його позиції в синтаксичній структурі речення.

В іменникових словосполученнях, залежний компонент яких виражений прийменниково-відмінковою конструкцією або прислівником, наявність атрибутивного значення можна пояснити присубстантивною позицією названих елементів, хоч форма їх вираження й семантика відповідає іншому типу ССВ – обставинним.

Заміщення іменниками чи прислівниками незвичних для цих частин мови субпозицій, утворених іменниками, сприяють утворенню нового, атрибутивного відношення, яка має похідний, вторинний характер і поєднує формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні ознаки.

Так, у реченні Неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (М. Стельмах) прийменниково-відмінкова конструкція у басейні внаслідок зміни позиції з придієслівної (у первинному словосполученні чавунний змій перебуває в басейні) у присубстантивну набуває додаткового атрибутивного значення, хоч за семантикою і формою вираження передає обставинні ССВ місця дії (зважаючи на конкретне значення іменника басейн, в аналізованій конструкції наявний і додатковий об’єктний відтінок, що можна пояснити лексико-граматичними особливостями залежної словоформи).

У реченні Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами (П. Загребельний) прислівник ліворуч, потрапивши в нетипову для нього присубстантивну позицію, постає також атрибутивно-обставинним поширювачем, що зумовлене невідповідністю змісту і форми залежного компонента (прислівник обставинний місця) його позиції в синтаксичній структурі речення.

4. Лексико-граматичні особливості поєднуваних слів (семантичні класи іменників та дієслів, валентні властивості дієслів тощо).

У реченні Гніздо лелека мостить на стовпі (Л. Костенко) прийменниково-відмінковий зворот на стовпі має синкретичне об’єктно-обставинне значення місця дії.

Наявність об’єктного відтінку пояснюємо семантикою залежного компонента – іменника на позначення конкретного предмета, а обставинного – валентними властивостями опорного дієслова, що передбачає наявність просторового поширювача.

Лексико-граматичними особливостями поєднуваних компонентів (зокрема семантикою дієслова) мотивована наявність об’єктного чи обставинного значення в конструкціях із так званим дуплексивом (членом речення, який характеризується одночасною подвійною залежністю від імені та дієслова і називає ознаку предмета, що виявляється одночасно з дією, та дає об’єктну чи обставинну характеристику).

Так, у реченні …вважав Іваницю мало не своїм попихачем (П. Загребельний) між компонентами з двобічною залежністю наявні атрибутивно-об’єктні ССВ (вважав ким?, Іваницю яким? мало не попихачем), оскільки дієслово вважати потребує об’єктного поширювача. При дієсловах називати, прозивати, обзивати, охрестити тощо, якщо дію спрямовано не на самого себе, а на іншу особу чи предмет, залежна словоформа має обставинне значення, напр.: Коли ти їм даєш князя смиренного, вони називають його нікчемним, коли пропонуєш чоловіка з характером гордим, зовуть його пихатим…(П. Загребельний) (називають як?, його яким? нікчемним; зовуть як?, його яким? гордим).

5. Синкретизм прийменника.

Синкретичне значення окремих конструкцій, зокрема з об’єктно-причиновим значенням, зумовлене, крім інших факторів, ще й синкретизмом самого прийменника, оскільки жоден із первинних прийменників не є виключно причиновим…спеціалізованим прийменником, а разом із каузальним передає просторові, часові, об’єктні тощо значення. Вторинні прийменники, хоч їх і не використовують для вираження різних ССВ, також не є однозначними, а можуть об’єднувати семантику причини зі значенням умови, мети, результату та ін., тому синкретичні й вони.

Наприклад, у реченні Вони [люди] пішли поміж деревами, і листя шелестіло під їхньою ходою (Г. Тютюнник) прийменниково-відмінковий зворот під ходою має лише контекстуальне значення причини, оскільки конструкція „під + ор. відм.” не є спеціалізованим засобом вираження каузальних ССВ. Наявність додаткового часового відтінку можна пояснити синкретизмом самого прийменника (листя шелестіло чому? коли? під ходою).

Названі фактори найчастіше діють комплексно, зумовлюючи синкретизм ССВ.