2. Синкретизм прийменників

На категорії прийменника відображено складність теоретичних питань класифікації лексико-граматичних та граматичних елементів за частинами мови і суперечливість поглядів на слово – одну з фундаментальних мовних одиниць.

Про складність семантико-граматичної природи прийменника свідчить його різна кваліфікація мовознавцями.

У лінгвістиці наявні декілька концепцій щодо визначення прийменника, які при узагальненні можна звести до трьох основних:

1. концепція прийменника як службового слова з послабленим тією чи іншою мірою лексичним значенням;

2. концепція прийменника як особливої морфеми (О. О. Потебня, О. М. Пєшковський, В. В. Виноградов, І. І. Мєщанінов та ін.); І. Р. Вихованець – аналітична синтаксична морфема;

3. концепція прийменника як самостійного слова (прийменники є прислівниками узагальненого значення або дієслівними коренями).

Прийменникам як словам зі службовою функцією властиве загальнокатегорійне релятивне значення, у межах якого реалізуються конкретні значення слів відповідного лексико-граматичного класу. Зміст цих значень становлять семантико-синтаксичні відношення між повнозначно-лексичними компонентами прийменникових конструкцій.

Стосовно прийменника можна говорити про значеннєвий синкретизм його окремих семантичних груп. Так, первинними, ідентифікованими щодо узагальнених значень і поза мінімальним словесним оточенням є просторові (понад 130 прийменників, І. Р. Вихованець називає 137) і темпоральні (38; із них 23 – формально споріднені з просторовими; 15 – не співвідносні) прийменники.

(Див. фактори, що зумовлюють синкретизм другорядних членів речення).

Практичне заняття № 2

Тема 2: синкретичні утворення в системі повнозначних частин мови

Мета: визначити лінгвістичну сутність понять „синкретичні слова”, „гібридні слова”, „порожні слова”; виявити специфіку синкретизму в системі повнозначних частин мови; з’ясувати синкретизм девербатива та інфінітива; обґрунтувати доцільність застосування методики опозиційного аналізу в системі лексико-граматичних класів слів; формувати навички виявляти синкретичні одиниці, визначати міру вияву синтезованих диференційних ознак, будувати систему опозицій.

Зміст практичного заняття

1. Принципи класифікації частин мови.

2. Синкретичні (або гібридні) слова в системі частин мови.

3. Поняття про так звані „порожні слова”.

4. Віддієслівні іменники як синкретичні одиниці.

5. Синкретизм інфінітива як фактор його поліфункціональності.

6. Методика опозиційного аналізу конструкцій із девербативами та інфінітивами.

Завдання для обов’язкового виконання Домашні завдання:

1. Опрацювати теоретичний матеріал із теми.

2. Виписати з художнього твору суцільний текст (150–200 слів), насичений синкретичними одиницями, оформити бібліографічні дані.

3. Дібрати речення, що ілюструють синкретизм іменників дієслівного походження та інфінітивів, подати систему опозицій, оформити бібліографічні дані (бажано виписувати речення з одного джерела).

Аудиторні завдання:

1. Аналіз дібраних текстів стосовно насичення його синкретичними одиницями.

2. Визначення міри вияву диференційних ознак іменника й дієслова в інфінітивах та девербативах.

3. Побудова системи опозицій.

4. Часткова перевірка завдань наскрізного практикуму (пропонування речень для аналізу).

Форми контролю: усне опитування, перевірка самостійно дібраних речень і тексту, виконання письмових завдань.