Система опозиції „прислівник” – „дієслово”, репрезентована конструкціями з дієприслівником

А прислівник

Аб дієприслівник одиничний, напр..: Він умирав стоячи, як умирають у легендах.

АБ дієприслівник, поширений залежними словами, напр.: Стоячи над урвищем, він думав глибоку думу.

аБ дієприслівник – опорний компонент головної частини складнопідрядного з’ясувального, напр.: Діти занепокоїлися, почувши, що кореспонденція не надійшла.

Б дієслово

2.5. Синкретизм порядкових слів

Про синкретичний характер порядкових числівників свідчить різне тлумачення їхньої частиномовної належності, що має місце в мовознавчих працях. Зарахування порядкових слів до прикметників і кваліфікація їх як порядкових прикметників – досить поширена тенденція, що має тривалу історію (А. М. Пєшковський, В. В. Виноградов, І. К. Кучеренко, Д. Х. Баранник, І. Р. Вихованець та ін.; І. Р. Вихованець і кількісні числівники не виокремлює як частину мову, а трактує їх як лексичні морфеми).

Порядкові слова стоять, очевидно, на периферії прикметника, входячи в зону перехідності.

Прикметникові ознаки, що наявні в порядкових словах:

а) лексико-семантичні: виражають не кількість предметів, а ознаку предмета за відношенням до того порядкового місця, яке посідає цей предмет серед інших однорідних предметів;

б) морфологічні категорії: подібно до прикметників, мають категорію роду (чол., середн., жін.); категорію числа (уживаються в однині і в множині) та категорію відмінка (мають усі відмінкові форми); рід, число і відмінок, як і в прикметників, визначені відповідними граматичними формами іменника, із яким це слово узгоджене: третій день; треті курси; третя ознака, ступенів порівняння не мають, оскільки утворені від кількісних числівників – назв точно визначених кількісних ознак (винятком є слово перший, яке, крім звичайної форми, має форму найвищого ступеня порівняння – найперший);

в) синтаксична роль: означення, іменна частина складеного іменного присудка або складного присудка.

Зарахування порядкових слів до числівників ґрунтується на лексичних зв’язках їх із кількісними числівниками, на близькості звукових і графічних образів назв числових і назв порядкових (як зазначає Б. Х. Баранник, у такому разі слід би було, наприклад, і прикметники, утворені від іменників, вважати іменниками (золото і золотий, вовк і вовчий), а іменники, утворені від дієслів, – дієсловами (ходити і ходіння, читати і читання)): числівник повністю відтворюється в основі порядкової назви, яка здебільшого не буває навіть ускладнена суфіксом (п’ять – п’ятий; тридцять – тридцятий).

А – прикметники

Аб – порядкові числівники

АБ

аБ

Б – числівники

2.6. Слова категорії стану як синкретичні утворення

У мовознавчій і лінгводидактичній літературі немає усталеного погляду на частиномовний статус окремих лексичних одиниць, що за відповідних умов синтаксичного функціонування набувають категорійного значення стану навколишнього середовища (тепло, холодно), фізичного стану живих осіб (боляче, приємно, гірко), модальної оцінки з погляду необхідності (треба, обов’язково, неможливо), оцінки якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності / недоцільності (гріх, жаль, диво, сором, страх, охота, час, пора).

Наведені лексеми кваліфікують або як слова категорії стану (СКС), або як предикативні прислівники. Виділення в окрему частину мови – СКС – ґрунтується на синтаксичній основі, що полягає у вживанні відповідних слів у ролі головних членів безособових речень. Кваліфікація наведених функціональних різновидів слів як предикативних прислівників ґрунтується також на синтаксичних засадах. Другий підхід є більш доцільним, оскільки лише синтаксична функція, не підкріплена класифікаційними ознаками іншої природи, зокрема морфологічними, не створює достатніх підстав для виокремлення в системі повнозначних частин мови категорії стану.

Зазначені функціональні різновиди слів є синтаксичними утвореннями, які, залежно від категорійного значення, синтаксичних умов функціонування, виявляють різною мірою диференційні ознаки дієслова й прислівника. Формальна тотожність (фонологічний і морфемний склад) окремих груп СКС (предикативних прислівників) з іменниками не підкріплена морфологічними показниками і семантикою. Так, лексема сором є функціональним омонімом: іменником із властивими йому граматичними категоріями роду, числа та відмінка і предикативним прислівником (СКС) – незмінною лексемою. Іменник сором і СКС (ПП) сором відрізняються семантично та функціонально. СКС (ПП) сором є синкретичним утворенням із властивими йому диференційними ознаками дієслова (синтаксична роль – головний член односкладного речення, частково – семантика (для окремих груп лексем)) та прислівника – незмінність, тотожність (для окремих слів) фонемного й морфемного складу, словотворення.

Залежно від синтаксичних умов функціонування, СКС (ПП) характеризуються різним ступенем вияву синтезованих диференційних ознак.

Напр.: Нам не тісно у рідній країні, нам не треба в чужу мандрувати (Леся Українка). Де можна лантух, там торби не треба (Леся Українка).