Система опозиції „прикметник” – „дієслово”, репрезентована конструкціями з дієприкметником

А прикметник

Аб одиничний дієприкметник у присубстантивній позиції (синтетичні дієприкметникові форми у ролі означення)

АБ дієприкметник разом із залежними словами у присубстантивній позиції; одиничний дієприкметник

аБ дієприкметник у дієслівній позиції (аналітичні дієприкметникові форми в ролі складеного іменного присудка)

Б дієслово

аБ Його ноги були взуті в постоли.

Аб Серед мертвої тиші було чути, як ступають взуті ноги.

АБ Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг.

2.4. Синкретизм дієприслівника

Дієприслівник зазвичай кваліфікують як дієслівне утворення, що має морфологічні ознаки дієслова (суфікс основи, здатність виражати категорії виду й часу). До морфологічних ознак нерідко додають синтаксичні ознаки, які полягають у тому, що дієприслівник, пояснюючи інші дієслівні утворення, функціонує в ролі другорядного присудка або обставини.

І. Р. Вихованець кваліфікує дієприслівник як синтаксичний і морфологічний прислівник, мотивуючи це тим, що дієприслівники, як і дієприкметники, не виражають значення часу, а тільки співвідносяться з формами дієслів теперішнього і минулого часу, утворюючись від цих форм, проте часова співвідносність не є вираженням значень теперішнього й минулого часу. Під упливом взаємовідношень двох предикатів – основного дієслівного й побічного дієприслівникового – витворилося обставинне (прислівникове) релятивне значення часу, що ґрунтується на семантиці відношень (це типова прислівникова темпоральна семантика), напр.: Так у подвір’ї повози шумлять, з’їжджаючись на веселе свято (М. Рильський).

Таку ж прислівникову природу, що випливає із взаємовідношення двох предикатів (дієслівного і дієприслівникового), мають й інші обставинні значення, а саме: способу дії, напр..: Пішли роки мої юрбою, не зупиняючись, вперед (Л. Дмитерко); причини, напр..: Офіцер спинився, мимоволі піддавшись владному тону (О. Довженко); умови, напр..: Не доклавши сил, індустріалізацію не проведеш (І. Микитенко).

Друга визначальна дієслівна категорія – категорія способу – теж не властива дієприслівникові, вона нівельована повністю. У дієприслівнику не представлені й інші морфологічні категорії – особи, числа й роду. Як зауважує І. Р. Вихованець, утрата морфологічних категорій часу, способу, особи, числа й роду, з одного боку, і ненабуття інших морфологічних категорій – з другого, є яскравим вираженням прислівниковості дієприслівникових форм та їх граматичного відмежування від дієслова.

Дієприслівникові притаманна дієслівна категорія виду, але, як і в дієприкметнику, вона належить до категорій транспозиційної природи, тобто наявна в усіх віддієслівних частиномовних дериватах.

Характерною ознакою дієприслівника є те, що він не досяг повної семантико-синтаксичної ізольованості, яка спостерігається в прислівниках.

Для валентності дієприслівника типовим є збереження деяких вихідних, притаманних дієслову, семантико-синтаксичних позицій, зокрема позиції об’єкта, адресата, знаряддя, локатива. Але одну – найважливішу, пов’язану з дієслівною валентністю, суб’єктну позицію – дієприслівник утратив, що дає підстави І. Р. Вихованцю зробити висновок про прислівниковість, а не дієслівність дієприслівника.

Із суто морфологічного погляду дієприслівник являє собою невідмінювану форму, як і прислівник. У реченні виконує синтаксичну функцію обставини (частина мовознавців вважає, що дієприслівник функціонує в ролі другорядного присудка).

На нашу думку, дієприслівник, як і дієприкметник, є синкретичним утворенням, у якому, залежно від синтаксичних умов, виявлені більшою чи меншою мірою то дієслівні, то прислівникові ознаки. Так, тяжіє до прислівника одиничний дієприслівник, що або повністю утратив здатність до керування, або в конкретних синтаксичних умовах не потребує поширювача (Аб). Дієприслівник, поширений залежними компонентами, посідає проміжне місце в зоні перехідності (АБ). Перевагу дієслівного значення над прислівниковим спостерігаємо у випадку, коли дієприслівник є опорним компонентом складнопідрядного з’ясувального (аБ).