Поняття про так звані „порожні слова”

Учені виокремили цілу низку так званих „порожніх” форм, які нібито є засобами виключно граматичних значень, оскільки за умови вживання „порожніх” форм має місце високий ступінь семантичності.

1. Дієслівні зв’язки буття, існування, що виражають загальне (типове) екзистенційне (буттєве) значення і в теперішньому часі дійсного способу мають „нульове” вираження, напр.: Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).

2. Дієслово-зв’язка мати зі значенням присвійності, напр.: Сестра має поганий характер // У сестри поганий характер (ознакою асемантичності наведених дієслів-зв’язок є, як бачимо, те, що їхнє загальне (типове) значення, як і значення теперішнього часу, може передаватися за допомогою нульових показників, тобто синтаксично);

3. Компонентами з послабленим лексичним значенням у синтаксисі є також іменники, що вживаються в напівслужбовій функції. Вони входять до складу позиційно стійких, синтаксично неподільних словосполучень, що виконують функцію якогось одного члена речення.

Це слова:

а) людина, жінка, чоловік, дитина, хлопець, дівчина та ін., які в сполученні з прикметником утворюють плеонастичну єдність у ролі іменної частини складеного іменного присудка, напр.: У тридцять вісім років він став людиною з перекресленим минулим (В. Захарченко);

б) слова ріст (зріст), колір, вдача, характер і под. у сполученні з прикметником („родовий квалітативний”) у ролі означального поширювача та іменної частини складеного іменного присудка;

в) слова голосом, сміхом, криком, кроком та ін. у сполученні з прикметником у ролі обставинного поширювача способу дії (сміятися голосним сміхом // голосно); такі лексеми підсилюють значення ознаки, хоч є ніби „зайвим” елементом;

г) слова вид, рід, сорт, ґатунок, клас, розряд та ін. у сполученні з прикметником чи числівником у ролі означального поширювача та іменної частини складеного іменного присудка.

4) Учені називають „порожніми” також лексеми, які перетворилися на частки. Такими словами, що „втратили своє лексичне значення”, є:

а) прислівники на зразок просто, значно, прямо, рівно, виключно, справді, дійсно, так, приблизно, далеко (не), трохи (не) та ін., напр.: Але ж це просто чудо якесь з чоловіком зробилося. Далеко не втішну картину малював доповідач;

б) словами, близькими до часток, є дієслівні форми на зразок мовляв, бувало, дай, давай, узяв (узяла, -о, -и, візьми) тощо, напр.: Ну, звичайно, заснути не можна мені, бо ти візьмеш і прийдеш до мене у сні (В. Підпалий);

в) до розряду часток перейшли займенникові форми на зразок це, то, воно, все, як, собі та ін., напр.: Що воно за знак?

Лексеми другого і третього типу уточнюють, ускладнюють основне значення якоїсь частини мови певними відтінками (напр., раптовості, непідготовленості, несподіваності та ін.).

2. Синкретичні утворення в системі повнозначних частин мови

У системі повнозначних частин мови синкретизмом позначені такі лексико-граматичні класи: іменники дієслівного походження, дієслівні форми – інфінітив, дієприкметник та дієприслівник, порядкові слова, слова категорії стану (предикативні прислівники). Значеннєвий синкретизм властивий і деяким відприкметниковим дериватам (зокрема іменникам, напр.: синь, юнь, зелень), лексемам із кількісним значенням (п’ятірка, десяток, половина, чверть, третина, скільки, багато та ін.), частиномовний статус яких не має однозначного вирішення.