Змістовий модуль 2 явища перехідності в морфологічній системі української мови

Мета: з’ясувати сутність феномену перехідності в проекції на морфологічну систему.

Засвоївши матеріал модуля 2, студенти повинні знати:

1) сутність основних понять: типові явища, перехідні утворення, синкретичні слова, гібридні слова, ступені взаємопереходу частин мови, субстантивація, ад’єктивація, адвербалізація, вербалізація, нумералізація, прономіналізація, інтер’єктивація, препозиціоналізація, модаляція;

2) фактори, що зумовлюють синкретизм морфологічних одиниць;

3) різновиди гібридних (синкретичних) слів у системі повнозначних і службових частин мови;

4) ступені взаємопереходу частин мови;

5) різновиди морфолого-синтаксичної деривації;

6) основні етапи опозиційного аналізу синкретичних явищ.

Студенти повинні вміти:

1) розрізняти типові лексико-граматичні одиниці й перехідні;

2) відшукувати в тексті синкретичні утворення, відмежовувати їх від типових;

3) установлювати причини синкретизму;

4) визначати міру вияву синтезованих ознак у синкретичних явищах;

5) будувати систему опозиції.

Тема 3. Синкретичні лексико-граматичні класи Лекція № 3, 4

Тема: Синкретичні лексико-граматичні класи (4 год.)

Логіка викладу

1. Синкретичні (або гібридні) слова в системі частин мови. Поняття про так звані „порожні” слова.

2. Синкретичні утворення в системі повнозначних частин мови.

2.1. Віддієслівні іменники як синкретичні одиниці.

2.2. Синкретизм інфінітива як фактор його поліфункціональності.

2.3. Синкретизм дієприкметника.

2.4. Синкретизм дієприслівника.

2.5. Синкретизм порядкових слів.

2.6. Слова категорії стану як синкретичні одиниці.

3. Синкретичні утворення в системі службових частин мови.

3.1. Синкретизм сполучних засобів.

3.2. Синкретизм прийменників.

Матеріал для лекцій:

1. Синкретичні (або гібридні) слова в системі частин мови. Поняття про так звані „порожні” слова

У морфології слова, що утворюють зону перехідності, кваліфікують то як гібридні, то як проміжні чи периферійні, то як синкретичні. Характерною рисою таких мовних одиниць є синтез диференційних ознак різних частин мови.

Серед термінів на позначення синкретичних морфологічних класів найдоцільнішими, на нашу думку, є лексема „синкретичні слова”, частково „гібридні слова”, хоч застосовувати їх слід не до всіх нетипових утворень. Термін „гібридні слова” в науковій літературі потрактовано по-різному в проекції на різні рівні мовної ієрархії. Н. Ф. Клименко кваліфікує гібридне слово (від лат. hibrida – помісь) як складне слово, утворене з компонентів різного походження, один із яких є питомим, другий – іншомовним і таким, що сприймається мовцями як запозичений. Гібридні слова бувають юкстапозитами (альфа-промені, бета-залізо) і композитами (телебачення, агросани).

Доречним є уведення терміна „порожні слова” на позначення лексем із високим ступенем семантичності, які є засобами вираження виключно граматичних значень (дієслівні зв’язки; іменники з послабленим лексичним значенням, що вживаються в напівслужбовій функції; слова, близькі до часток).

Наявність гібридних (синкретичних) слів, що відображають перехідні ланки між типовими лексико-граматичними класами, робить нечіткими межі між частинами мови, водночас пов’язуючи їх у цілісну систему.

Лінгвістичні дослідження, присвячені вивченню явищ перехідності синхронного характеру, у яких виявлено синкретизм, окреслюють широке коло словоформ із характерним для них синтезом диференційних ознак різних частин мови. Здебільшого до гібридних слів зараховують віддієслівні іменники (девербативи) та інфінітив, що включені в зону синкретизму і утворюють периферію іменника та дієслова (А – іменники з конкретно-предметною семантикою, Аб – віддієслівні іменники, аБ – інфінітиви, Б – дієвідмінювані дієслова конкретної дії). Зону проміжних слів, для яких характерною є рівновага поєднуваних диференційних ознак, утворюють також лексико-граматичні класи, назви яких здебільшого мають комплексні терміни (дієприкметники, дієприслівники, сполучники-частки, сполучні слова, субстантивовані прикметники тощо).

Частини мови, поєднані синхронним зв’язком, можна подати у вигляді кругів, що частково накладаються. Кожен із цих кругів має свій центр (ядро) і периферію.

Центр – це слова, типові для певної частини мови, тобто слова, що характеризуються максимальною диференціацією значень (А, Б).

На периферії розташовані слова, у яких відсутні чи неяскраво виражені окремі диференційні ознаки, характерні для ядра цієї частини мови, і є окремі ознаки, властиві іншій частині мови (Аб, аБ).

Сегмент АБ – це зона проміжних слів, для яких характерна рівновага поєднуваних диференційних ознак.