
- •1. Суспільні та духовні умови перебігу «північного» Відродження. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації. Специфіка північно-європейського гуманізму.
- •2. Блазенська література. Сатира і моралізм у «Кораблі дурнів» Бранта.
- •3.Бюргерська література. Майстерзінгерська лірика г. Сакса.
- •4.Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та «Листи темних людей».
- •5.Эразм Роттердамский.
- •6. «Похвала глупоті» як філософська сатира. Своєрідність композиції, характер сміху. Образ Морії.
- •7.Своєрідність доби Відродження у Франції. Порівняльний аналіз «Декамерона» та «Гептамерона».
- •10.Сміхова стихія у романі «гп». Реабілітація матеріально-чуттєвого світу з точки зору карнавалізації Бахтіна.
- •11.Ренесансні ідеї Рабле та їхнє втілення у романі.
- •12.Утопія та антиутопія в романі «гп»
- •13. Образність роману «г і п»
- •14. Гротеск и гіпербола, абсурд, алегорія в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа и Пантагрюель»
- •17. Пізнє фр Відродження.»Спроби»Монтеня»
- •18.Специфіка іспанського Відродження.Літ-ра ісп Ренесансу.
- •19. Типологія іспанського роману доби Відродженя
- •21.Структ-композ особливості роману»дк».Специфіка розгорт сюжету.Хронотоп «великої дороги»
- •22. Вставні новели в дк, їхні ідейні та художні функції.
- •23. Проблема видимості та сутності в дк. Здравомисляче безумство,романні світи та їх взаємодія.
- •24. Комічне та серйозне в романі.
- •25. Утопічні імпульси дк.
- •28. Іспан театр доби Відродж.Комедії «плаща і шпаги»
- •29. Лопе де вега. Жанрова класифікація п*єс.
- •30. Загальна характеристика англійського Відродження. Періодизація літературного процесу в Англії за доби Відродження.
- •31. Оксфордський гурток гуманістів та діяльність т.Мора. Риси ідеального життєустрою у «Утопії» т.Мора.
- •32. Розвиток драми у другій половині 16 – на початку 17 ст. Середньовічна театральна традиція та її вплив на гуманістичну драму. Космізм художнього світу к. Марло і титанізм його героїв.
- •33. Загальна характеристика творчості Шекспіра. Періодизація, естетика, ідейна складова.
- •34. Картина світу у сонетах Шекспіра. Образи Друга, Смаглявої Леді та ліричного героя. Лаура Петрарки і Смаглява Леді Шекспіра.
- •35. Загальна характеристика першого періоду творчості Шекспіра. Любовно-авантюрна комедія Шекспіра: особливості поетики та тематики.
- •36. Джерела та жанрова своєрідність історичних хронік Шекспіра. «Ричард ііі» і проблема зла. Приватне життя та історична доля. Психоаналітичне тлумачення феномену влади.
- •37. Особливості трагічної колізії та специфіка системи образів у «Ромео і Джульєтті». Ренесансний дуалізм людини. Природна сутність та офіційний статус.
- •38. Сюжетне джерело трагедії «Макбет». Проблема особистості. Спотворення природного начала. Жіночі образи в трагедії. Символізм та метафоричність твору.
- •39. Філософська глибина та універсальне значення образу Гамлета. Зіткнення ідеалу та дійсності. Людина і світобудова, характер трагічної катастрофи. Проблема самовизначення героя.
- •40. Варіанти потлумачень «гамлетівської ситуації».
- •41. Сюжетне джерело трагедії «Отелло», характер обробки. Позірність і внутрішня сутність. Отелло як «інший». Порядок та хаос.
- •42. Композиційне розгортання трагедії («Отелло») та еволюція образу головного героя
- •43. Образи Отелло, Дездемони. Яго як варіація образу Зла. Філософія Яго. Образи Кассіо та Емілії
- •44. Сюжетне джерело трагедії «Король Лір». Притчевість трагедії. Мотив сліпоти і тема божевілля.
- •45. Головна та побічна сюжетні лінії трагедії «Король Лір». Суголосність образу короля Ліра із образом царя Едіпа. Ініціаційне випробування як шлях до прозріння.
- •46. Характер гуманізму, утопічні риси та елементи маньєризму в пізній творчості Шекспірі (на прикладі одного з творів)
- •47. Ідейно-жанрова своєрідність п’єс Шекспіра третього періоду творчості (на прикладі одного з творів)
- •48. Роль блазня у шекспірівському театрі (на прикладі одного твору)
- •49. Порівняльна характеристика концепції особистості в літературі Середньовіччя та Відродження (на прикладі двох творів на вибір)
- •50. Новий час як особливий перехідний історико-культурний феномен. Становлення нової картини світу.
- •51. Бароко як тип культури і літературний напрям. Своєрідність барокового світовідчуття. Специфіка барокової поетики.
- •52. Мистецька модель хаотичного світу в літературі бароко (на конкретних прикладах)
- •53. Типологічні риси бароко (світовідчуття і естетика). Елементи барокового світобачення та поетики в європейських літературах.
- •54. Бароко як провідний напрям іспанської літератури XVII ст.
- •55. Творчість Кальдерона як центральне художнє явище іспанського театру хvii ст. «Життя це сон» як естетизація етико-філософських уявлень бароко про світ і людину.
- •56. Значення філософської метафори та символіки у драмі п. Кальдерона «Життя – це сон». Релігійно-містичне підґрунтя драми п. Кальдерона «Життя – це сон»
- •57.Множинність потрактувань свободи волі у драмі п.Кальдерона “Життя-це сон”. Опозиція “бути” і “здаватися” у драмі як барокова дилема.
- •58.Особливості комедійної творчості Кальдерона:характери та інтрига, особливості сюжетного розвитку(“Дама примара”)
- •59.Загальна характеристика німецької літератури хvii ст.
- •60.Вплив м.Опіца на розвиток німецької культури і літератури
- •61.Співвідношення теорії та практики у творчості м.Опіца
- •62. Творчість Флемінга,Логау,Шпее,Герхарта продовження традицій м.Опіца та розвиток релігійно-духовних тенденцій
- •63. Творчість а.Гріфіуса як втілення барокової естетики та поетики
- •65. Жанрова природа роману г. Гріммельсгаузена «Сімпліціссімус»
- •66. Змістово-формальні особливості шахрайського роману. Образ крутія. Риси шахрайського роману в «с»
- •67. Барокова естетика «с» та його емблемно-алегорична образність
- •68. Особливості витворення образу гг в «с» та його сюжетні «ролі»
- •69. Класизизм як напрям та художня система і його руль в культурі і літ-рі 17 ст. Раціоналістичний хар-р естетики класицизму та нормативність його поетики. Естетичні категорії класицизму.
- •70. Н.Буало та його «Поетичне мистецтво» як розкриття основних принципів естетики і поетики класицизму.
- •71. Класицизм
- •73. Драматургія франц Класицизму. Класицист трагедія: Корнель, Расін
- •74. Творчість Корнеля, «Сід»
- •75.Творчість Расіна, «Андромаха»
- •76. «Федра»
- •77. Модифікації класицистичної парадигми в драматургії п. Корнеля та ж. Расіна.
- •78. Творчість Мольєра
- •79. Комізм Мольєра, сюжети, характерологія
- •80. «Тартюф»
- •81.»Дон Жуан»: образ, своєрідність
- •82.»Севіл пустун, або Камінний гість»Моліна та «Дон Жуан»
- •83.Сатира у комедіях»Міщанин-шляхтич» та Мізантроп
- •84. «Суперечка старих і нових».
3.Бюргерська література. Майстерзінгерська лірика г. Сакса.
Рядом с латинской литературой гуманистов, научной и художественной, и немецкой агитационно-полемической литературой на религиозные и политические темы, порожденной революционными бурями Реформации, в Германии продолжала развиваться художественная бюргерская литература на немецком языке. Бедное яркими дарованиями, отсталое в идейном и художественном отношении, оно еще целиком коренится в традициях средневековой городской культуры. В соответствии с общим уровнем развития немецкого бюргерства его литература окрашена чертами провинциализма и филистерства, характерными для узкого идейного горизонта немецкого «вольного города». По-прежнему в ней господствуют морализм и дидактика, ее художественным методом остается наивный реализм бытовых мелочей, грубоватых и сочных анекдотов и поучительных примеров из повседневной частной жизни, лишь в редких случаях возвышающихся до сколько-нибудь широких обобщений. Напряженная идейная борьба эпохи отражается в бюргерской литературе преобладанием сатирических и поучительных жанров. В то же время ее старомодный, патриархально-демократический характер сближает ее с литературой народной, позволяя лучшим из бюргерских писателей черпать отсюда мотивы и образцы и обогащать свой язык из сокровищниц народной речи.
Ганс Сакс. Представитель немецкой бюргерской литературы 16 в. Родился в Нюрнберге, в семье портного, получил некоторое образование в «латинской школе» своего родного города, поступил учеником к сапожнику, путешествовал несколько лет по западной и южной Германии, занимаясь ремеслом и одновременно «благородным искусством мейстерзанга», вернулся снова в Нюрнберг. Z Ганс Сакс примкнул к умеренной бюргерской реформации Лютера. В прозаическом диалоге «Спор между священником и сапожником» (1524) он выводит на сцену невежественного церковника, негодующего против вмешательства светских людей в богословские вопросы, и сапожника-лютеранина, побивающего своего противника цитатами из библии. Духовенство и папская власть запретили поэту продолжать полемику. После этого он становится целиком поэтом частной жизни. Z Литературное наследие Сакса обширно. В одном из своих последних произведений («Прощание», 1567) он сам насчитывает 34 тома в рукописном собрании сочинений, 4275 мейстерзингерских песен, 1700 «шпрухов», включающих шванки, басни, легенды и т.п., и 208 пьес. Сакс не был литературным новатором. Он культивировал основные жанры, сложившиеся в средневековой бюргерской литературе, религиозную и новаторскую лирику, комические басни и шванки, «масленичные шванки». Содействовал развитию и укреплению «школы» нюрнбергских мейстерзингеров. Z Сюжеты своих повествовательных и драматических произведений Ганс Сакс заимствовал из сборников шванков и басен, из немецких народных книг, из хроник и описаний путешествий. Широкая начитанность Сакса была новым явление в бюргерской литературе и характерна для писателя, выросшего в окружении гуманистических интересов. Z «Комедия о терпеливой и послушной маркграфине Гризельде» (по новелле Боккаччо) дает моральный образец патриархальной женской кротости и послушания. В трагедии «Роговой Зигфрид» герой средневекового сказания превращен в непослушного сына, который получает заслуженное возмездие за свое буйное поведение. В «Трагедии о злосчастной царице Иокасте» поэту достаточно 800 стихов, чтобы инсценировать всю последовательность событий античного сказания – от беременности Иокасты и рождения Эдипа до гибели его сыновей под стенами Фив. Вершины своего мастерства Нанс Сакс достигает в реалистических шванках и фастнахтшпилях, где он создает целую галерею современных бытовых типов и жанровых сцен, изображенных с живой наблюдательностью и добродушным юмором (старый ревнивый муж и коварная сварливая жена, ленивая служанка, расчетливый купец и трудолюбивый ремесленник, простоватый и грубый крестьянин). Z Демократический реализм Сакса был причиной его широкой популярности у современников. Ганс Сакс был заново открыт во второй половине 18 в. молодым Гете, который восторгался его правдивостью. Гете подражал Саксу в бытовых сценах первой части «Фауста» и посвятил его памяти стихотворение «Поэтическое призвание Ганса сакса» (1776). Рихард Вагнер сделал Сакса героем своей музыкальной драмы «Нюрнбергские мейстерзингеры» (1862).