1. Суспільні та духовні умови перебігу «північного» Відродження. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації. Специфіка північно-європейського гуманізму.

Возрождение представляло собой международное явление, охватившее, помимо Италии, где оно выразило себя с наибольшей силой, также Нидерланды, Германию, Францию, Испанию. Сегодня появился специальный термин «Северное Возрождение», который описывает особенности Ренессанса в других странах Европы. Под ним подразумевают не только чисто географическую характеристику, но и некоторые особенности Ренессанса в Англии, Германии, Испании, Нидерландах, Швейцарии и Франции. Весьма важной особенностью Северного Возрождения было то, что оно происходило в период Реформации, а также то, что в культуре народов этих стран в силу исторических причин отсутствовало такое обилие памятников античности, как в Италии. Z Из многих источников, внесших свои идеи в течение Реформации, резко выделяется гуманизм Возрождения. Хотя Реформация началась в городах Германии и Швейцарии, имеются все основания полагать, что она могла быть неизбежным следствием процессов, происходящих Италии в четырнадцатом веке по мере того, как движение, известное нам как "Итальянское Возрождение", набирало силу. Z Культура гуманізму в Німеччині та Нідерландах утвердилася вже наприкінці 15 ст. і протягом першого тридцятиліття 16 ст. переживала період найвищого піднесення. Своєрідні історичні умови, які склалися на той час, визначали особливості літературного розвитку в цих країнах. Z В той час, як в Англії і Франції піднесення торгівлі і промисловості призвело до об’єднання інтересів в межах однієї країни, то в Німеччині цей процес привів тільки до групування інтересів в провінціях, і тому до політичної роздрібності. В умовах розпорошеності країни зростали могутність і свавілля феодальних князів, занепадало дрібне дворянство і рицарство. Католицькі князі церкви втручалися в світські справи, претендували на керівництво духовним життям країни, безсоромно оббирали її населення, викликаючи ненависть у всіх шарах німецького суспільства. В країні створилась антикатолицька опозиція, на ґрунті якої в 1517 р. спалахнув рух Реформації. Але Реформація тількі на першому етапі мала прогресивний характер. Німецьке бюргерство, налякане розмахом національної визвольної боротьби, признало владу феодалів, які розгромили народний рух і утвердили своє панування, зберигаючі й надалі роздрібність країни. Протестантизм утратив риси вільнодумства і став не менш ханжеським і фанатичним, ніж католицизм. Z Уже на початку 15 ст. помітний перехід до літератури нового типу: вона проймається сміливим вільнодумством, наповнюється новим змістом, стає соціально-визначеною. Z Початок гуманістичного руху припадає на середину 15 ст. Другу половину століття визначають як період раннього гуманізму. У цей час починається розповсюдження гуманістичної вченості. Університети починають звільнятися від впливу церкви, в них все більшого значення надається філології, зростає інтерес до античності, до італійської ренесансної культури. Z Хотя внутри североевропейского гуманизма имелись свои течения, можно выделить три общие основные темы. Во-первых, мы находим ту же заботу о bonae litterae, письменном и устном красноречии на манер классического периода — что и в итальянской Реформации. Во-вторых, мы находим религиозную программу, направленную на возрождение христианской Церкви. Латинский лозунг "Christianismus renascens" (Возрождение христианства) заключает в себе цели этой программы и указывает на ее связь с "возрождением" письма, которое ассоциируется с Ренессансом. Хотя Буркхардт, несомненно, прав, отмечая, что Возрождение привело к новому акценту на субъективном сознании отдельного человека, североевропейские гуманисты добавили к нему еще и признание необходимости реформирования общин (как Церкви, так и государства), к которым эти отдельные люди принадлежат. В-третьих, в начале шестнадцатого века некоторые течения западноевропейского гуманизма были чрезвычайно пацифистичны, что, в основном, являлось реакцией на трагедию франко-итальянской войны. Стремление к международному миру и взаимопониманию было поддержано большинством гуманистов.