
- •1. Суспільні та духовні умови перебігу «північного» Відродження. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації. Специфіка північно-європейського гуманізму.
- •2. Блазенська література. Сатира і моралізм у «Кораблі дурнів» Бранта.
- •3.Бюргерська література. Майстерзінгерська лірика г. Сакса.
- •4.Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та «Листи темних людей».
- •5.Эразм Роттердамский.
- •6. «Похвала глупоті» як філософська сатира. Своєрідність композиції, характер сміху. Образ Морії.
- •7.Своєрідність доби Відродження у Франції. Порівняльний аналіз «Декамерона» та «Гептамерона».
- •10.Сміхова стихія у романі «гп». Реабілітація матеріально-чуттєвого світу з точки зору карнавалізації Бахтіна.
- •11.Ренесансні ідеї Рабле та їхнє втілення у романі.
- •12.Утопія та антиутопія в романі «гп»
- •13. Образність роману «г і п»
- •14. Гротеск и гіпербола, абсурд, алегорія в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа и Пантагрюель»
- •17. Пізнє фр Відродження.»Спроби»Монтеня»
- •18.Специфіка іспанського Відродження.Літ-ра ісп Ренесансу.
- •19. Типологія іспанського роману доби Відродженя
- •21.Структ-композ особливості роману»дк».Специфіка розгорт сюжету.Хронотоп «великої дороги»
- •22. Вставні новели в дк, їхні ідейні та художні функції.
- •23. Проблема видимості та сутності в дк. Здравомисляче безумство,романні світи та їх взаємодія.
- •24. Комічне та серйозне в романі.
- •25. Утопічні імпульси дк.
- •28. Іспан театр доби Відродж.Комедії «плаща і шпаги»
- •29. Лопе де вега. Жанрова класифікація п*єс.
- •30. Загальна характеристика англійського Відродження. Періодизація літературного процесу в Англії за доби Відродження.
- •31. Оксфордський гурток гуманістів та діяльність т.Мора. Риси ідеального життєустрою у «Утопії» т.Мора.
- •32. Розвиток драми у другій половині 16 – на початку 17 ст. Середньовічна театральна традиція та її вплив на гуманістичну драму. Космізм художнього світу к. Марло і титанізм його героїв.
- •33. Загальна характеристика творчості Шекспіра. Періодизація, естетика, ідейна складова.
- •34. Картина світу у сонетах Шекспіра. Образи Друга, Смаглявої Леді та ліричного героя. Лаура Петрарки і Смаглява Леді Шекспіра.
- •35. Загальна характеристика першого періоду творчості Шекспіра. Любовно-авантюрна комедія Шекспіра: особливості поетики та тематики.
- •36. Джерела та жанрова своєрідність історичних хронік Шекспіра. «Ричард ііі» і проблема зла. Приватне життя та історична доля. Психоаналітичне тлумачення феномену влади.
- •37. Особливості трагічної колізії та специфіка системи образів у «Ромео і Джульєтті». Ренесансний дуалізм людини. Природна сутність та офіційний статус.
- •38. Сюжетне джерело трагедії «Макбет». Проблема особистості. Спотворення природного начала. Жіночі образи в трагедії. Символізм та метафоричність твору.
- •39. Філософська глибина та універсальне значення образу Гамлета. Зіткнення ідеалу та дійсності. Людина і світобудова, характер трагічної катастрофи. Проблема самовизначення героя.
- •40. Варіанти потлумачень «гамлетівської ситуації».
- •41. Сюжетне джерело трагедії «Отелло», характер обробки. Позірність і внутрішня сутність. Отелло як «інший». Порядок та хаос.
- •42. Композиційне розгортання трагедії («Отелло») та еволюція образу головного героя
- •43. Образи Отелло, Дездемони. Яго як варіація образу Зла. Філософія Яго. Образи Кассіо та Емілії
- •44. Сюжетне джерело трагедії «Король Лір». Притчевість трагедії. Мотив сліпоти і тема божевілля.
- •45. Головна та побічна сюжетні лінії трагедії «Король Лір». Суголосність образу короля Ліра із образом царя Едіпа. Ініціаційне випробування як шлях до прозріння.
- •46. Характер гуманізму, утопічні риси та елементи маньєризму в пізній творчості Шекспірі (на прикладі одного з творів)
- •47. Ідейно-жанрова своєрідність п’єс Шекспіра третього періоду творчості (на прикладі одного з творів)
- •48. Роль блазня у шекспірівському театрі (на прикладі одного твору)
- •49. Порівняльна характеристика концепції особистості в літературі Середньовіччя та Відродження (на прикладі двох творів на вибір)
- •50. Новий час як особливий перехідний історико-культурний феномен. Становлення нової картини світу.
- •51. Бароко як тип культури і літературний напрям. Своєрідність барокового світовідчуття. Специфіка барокової поетики.
- •52. Мистецька модель хаотичного світу в літературі бароко (на конкретних прикладах)
- •53. Типологічні риси бароко (світовідчуття і естетика). Елементи барокового світобачення та поетики в європейських літературах.
- •54. Бароко як провідний напрям іспанської літератури XVII ст.
- •55. Творчість Кальдерона як центральне художнє явище іспанського театру хvii ст. «Життя це сон» як естетизація етико-філософських уявлень бароко про світ і людину.
- •56. Значення філософської метафори та символіки у драмі п. Кальдерона «Життя – це сон». Релігійно-містичне підґрунтя драми п. Кальдерона «Життя – це сон»
- •57.Множинність потрактувань свободи волі у драмі п.Кальдерона “Життя-це сон”. Опозиція “бути” і “здаватися” у драмі як барокова дилема.
- •58.Особливості комедійної творчості Кальдерона:характери та інтрига, особливості сюжетного розвитку(“Дама примара”)
- •59.Загальна характеристика німецької літератури хvii ст.
- •60.Вплив м.Опіца на розвиток німецької культури і літератури
- •61.Співвідношення теорії та практики у творчості м.Опіца
- •62. Творчість Флемінга,Логау,Шпее,Герхарта продовження традицій м.Опіца та розвиток релігійно-духовних тенденцій
- •63. Творчість а.Гріфіуса як втілення барокової естетики та поетики
- •65. Жанрова природа роману г. Гріммельсгаузена «Сімпліціссімус»
- •66. Змістово-формальні особливості шахрайського роману. Образ крутія. Риси шахрайського роману в «с»
- •67. Барокова естетика «с» та його емблемно-алегорична образність
- •68. Особливості витворення образу гг в «с» та його сюжетні «ролі»
- •69. Класизизм як напрям та художня система і його руль в культурі і літ-рі 17 ст. Раціоналістичний хар-р естетики класицизму та нормативність його поетики. Естетичні категорії класицизму.
- •70. Н.Буало та його «Поетичне мистецтво» як розкриття основних принципів естетики і поетики класицизму.
- •71. Класицизм
- •73. Драматургія франц Класицизму. Класицист трагедія: Корнель, Расін
- •74. Творчість Корнеля, «Сід»
- •75.Творчість Расіна, «Андромаха»
- •76. «Федра»
- •77. Модифікації класицистичної парадигми в драматургії п. Корнеля та ж. Расіна.
- •78. Творчість Мольєра
- •79. Комізм Мольєра, сюжети, характерологія
- •80. «Тартюф»
- •81.»Дон Жуан»: образ, своєрідність
- •82.»Севіл пустун, або Камінний гість»Моліна та «Дон Жуан»
- •83.Сатира у комедіях»Міщанин-шляхтич» та Мізантроп
- •84. «Суперечка старих і нових».
1. Суспільні та духовні умови перебігу «північного» Відродження. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації. Специфіка північно-європейського гуманізму.
Возрождение представляло собой международное явление, охватившее, помимо Италии, где оно выразило себя с наибольшей силой, также Нидерланды, Германию, Францию, Испанию. Сегодня появился специальный термин «Северное Возрождение», который описывает особенности Ренессанса в других странах Европы. Под ним подразумевают не только чисто географическую характеристику, но и некоторые особенности Ренессанса в Англии, Германии, Испании, Нидерландах, Швейцарии и Франции. Весьма важной особенностью Северного Возрождения было то, что оно происходило в период Реформации, а также то, что в культуре народов этих стран в силу исторических причин отсутствовало такое обилие памятников античности, как в Италии. Z Из многих источников, внесших свои идеи в течение Реформации, резко выделяется гуманизм Возрождения. Хотя Реформация началась в городах Германии и Швейцарии, имеются все основания полагать, что она могла быть неизбежным следствием процессов, происходящих Италии в четырнадцатом веке по мере того, как движение, известное нам как "Итальянское Возрождение", набирало силу. Z Культура гуманізму в Німеччині та Нідерландах утвердилася вже наприкінці 15 ст. і протягом першого тридцятиліття 16 ст. переживала період найвищого піднесення. Своєрідні історичні умови, які склалися на той час, визначали особливості літературного розвитку в цих країнах. Z В той час, як в Англії і Франції піднесення торгівлі і промисловості призвело до об’єднання інтересів в межах однієї країни, то в Німеччині цей процес привів тільки до групування інтересів в провінціях, і тому до політичної роздрібності. В умовах розпорошеності країни зростали могутність і свавілля феодальних князів, занепадало дрібне дворянство і рицарство. Католицькі князі церкви втручалися в світські справи, претендували на керівництво духовним життям країни, безсоромно оббирали її населення, викликаючи ненависть у всіх шарах німецького суспільства. В країні створилась антикатолицька опозиція, на ґрунті якої в 1517 р. спалахнув рух Реформації. Але Реформація тількі на першому етапі мала прогресивний характер. Німецьке бюргерство, налякане розмахом національної визвольної боротьби, признало владу феодалів, які розгромили народний рух і утвердили своє панування, зберигаючі й надалі роздрібність країни. Протестантизм утратив риси вільнодумства і став не менш ханжеським і фанатичним, ніж католицизм. Z Уже на початку 15 ст. помітний перехід до літератури нового типу: вона проймається сміливим вільнодумством, наповнюється новим змістом, стає соціально-визначеною. Z Початок гуманістичного руху припадає на середину 15 ст. Другу половину століття визначають як період раннього гуманізму. У цей час починається розповсюдження гуманістичної вченості. Університети починають звільнятися від впливу церкви, в них все більшого значення надається філології, зростає інтерес до античності, до італійської ренесансної культури. Z Хотя внутри североевропейского гуманизма имелись свои течения, можно выделить три общие основные темы. Во-первых, мы находим ту же заботу о bonae litterae, письменном и устном красноречии на манер классического периода — что и в итальянской Реформации. Во-вторых, мы находим религиозную программу, направленную на возрождение христианской Церкви. Латинский лозунг "Christianismus renascens" (Возрождение христианства) заключает в себе цели этой программы и указывает на ее связь с "возрождением" письма, которое ассоциируется с Ренессансом. Хотя Буркхардт, несомненно, прав, отмечая, что Возрождение привело к новому акценту на субъективном сознании отдельного человека, североевропейские гуманисты добавили к нему еще и признание необходимости реформирования общин (как Церкви, так и государства), к которым эти отдельные люди принадлежат. В-третьих, в начале шестнадцатого века некоторые течения западноевропейского гуманизма были чрезвычайно пацифистичны, что, в основном, являлось реакцией на трагедию франко-итальянской войны. Стремление к международному миру и взаимопониманию было поддержано большинством гуманистов.