3. Закономірності географічного поширення озер

Де озер найбільше ? Давайте подивимось на географічну карту - Північно-Західна Європа, Північно-Східна Америка - надлишкове зволоження, Середня та Центральна Азія - аридні рівнини. Чим більше зволоження, тим більше озер. Але додатній водний баланс і великий стік сприяють ерозійному розчленуванню рівнин, еродуванню бортів улоговин і спуску озер.

Території з молодим рельєфом - Валдайська височина, багаті озерами, а з древнім – Середньоросійська височина - бідна. На височинах більше опадів, тому на їх молодих варіантах більше озер, а потім саме із-за надлишку води, яка розчленовує рельєф, озерні улоговини руйнуються і через них протікають ріки. Тому на древніх височинах озер мало

На аридних рівнинах ерозійні процеси виражені слабо, замкнені котловини зберігаються. Ріки, які несуть сюди воду із інших кліматичних регіонів, досягають найближчої котловини і заповнюють її. Таким чином, кліматичні умови ( атмосферне зволоження) і характер рельєфу та гірських порід визначають фізико-географічні умови утворення озер. Граніти Балтійського щита , ненабагато підняті над рівнем моря, слабо піддаються розчленуванню,, тому в Карелії та Фінляндії багато озер.

Найбільші озера земної кулі:

Європа: Каспійське море, Ладозьке, Онезьке, Венерн ;

АЗІЯ : Аральське море, Байкал, Балхаш, Ісик-Куль;

ПІВНІЧНА АМЕРИКА : Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо, Велике Медвеже, Велике Невільницьке ;

ПІВДЕННА АМЕРИКА : Маракайбо , Тітікака ;

АФРИКА: Чад . Рудольфа, Вікторія, Танганьїка, Ньяса;

АВСТРАЛІЯ : Ейр.

4. Водний баланс та рівневий режим озер

Стічні серед яких є проточні(озера, які впадають і витікають ріки називаються проточними. Озера, що не мають стоку – безстічні. Є озера з перемінним стоком.

Водний баланс проточних озер:

X + Y_пов. + Y_підз + K + Z - Y_пов. - Y_підз. =+-∆V

Водний баланс безстічних озер:

X + Y_пов. + Y_підз. +K – Z = +- ∆V, де Х — атмосферні опади, Y_пов. — поверхневий стік, Y_підз. — підземний стік, К — конденсація, Z — випаровування, ∆V — зміна об’єму води в озері.

В залежності від водного балансу на протязі року відбувається коливання рівня, що визначають рівневий режим озер, котрий є зональним.

Розрізняють такі типи рівневого або водного режиму озер:

а) арктичний, субарктичний (літній максимум)

б) помірний континентальний ( весняний і осінній максимум)

в) помірний мусонний ( максимум влітку й восени )

г) помірний посушливий ( максимум весною, влітку мінімум і пересихають )

д) субтропічний ( максимум взимку )

е) тропічний ( влітку можуть пересихати )

ж) екваторіальний ( 2 максимуми, 2 мінімуми).

Некліматичні зміни рівня озер. На північному заході Росії між Онезьким і Білим озером є Куштозеро, яке втрачає воду через два-чотири роки. У безводні роки на дні косять трави, і навіть збирають хороший урожай хліба. Риба б'ється в калюжах на дні і стає здобиччю для рибалок. Усі ці озера знаходяться в карстових рівнинах ,а озера витікають через лійкоподібні понори під землю.

Озеро Ейр лежить в депресії-12м . У вологі роки глибини його — площа — 15000 км , в сухі роки - вода зберігається лише в небагатьох затоках південної частини . Зустрічається і ще більш дивне явище: озера , які кочують . У 1876-1877рр Пржевальський в ході другої мандрівки по Центральній Азії встановив місцеположення озера і наніс його на карту, зафіксував , що вода в озері прісна. А на древніх китайських картах відмічалося інше положення озера і вода в ньому солона. Пояснення цієї дилеми таке: в Лоб-Норській западині лежать дві улоговини. Річка Тарім в різні роки несе свої води по різних руслах і виливає свої води то в одну, то в іншу безстічну улоговину , утворюючи озеро в різних місцях.