1. Джерела живлення річок

Живлення річок - надходження води в їх русла. Виділяють 4 основних джерела живлення річок: дощове, снігове, льодовикове, підземне. Комбінація джерел живлення, їх співвідношення за рік і в окремі сезони залежить від кліматичних умов. У жаркому кліматі немає снігового живлення. В холодному кліматі основне значення мають талі снігові й льодові води. В помірному кліматі поєднуються всі джерела живлення.

2. Водний режим річок та його фази

На протязі року кількість води в ріках, а отже і рівні змінюються. За змінами рівнів води у річках можна прослідкувати їх водний режим - закономірні зміни кількості води в ріках на протязі часу. Виділяють 3 фази водного режиму річок: повінь, межінь, паводки.

Повінь - відносно тривале і значне збільшення кількості води в річці, яке супроводжується підйомом рівня і повторюється кожен рік в один і той же сезон. Час і тривалість повені в різних районах відрізняються. В помірному кліматі - повінь навесні при таненні снігу, в холодному кліматі - влітку при таненні снігу й криги, а в горах - навесні та влітку. Повені в результаті дощів у мусонному кліматі влітку, в екваторіальному - восени, в середземноморському - взимку. На деяких ріках стік за час повені складає 90% річного.

Межінь - найбільш низький рівень води в річці при зменшенні живлення ріки. Наприклад, літня і зимова межень характерна в помірному кліматі.

Паводки - відносно короткочасні і неперіодичні інтенсивні підйоми рівня води в річці при надходженні в неї талих снігових і дощових вод.

Повінь або паводок може набувати катастрофічного характеру, якщо інфільтраційна здатність ґрунту значно зменшилась за рахунок перенасичення його вологою із-за великих осінніх дощів, зимового промерзання або співпадіння весняного танення і весняних дощів.

Одною із найбільш великих катастрофічних повеней вважається в Україні у 1931 році. Така катастрофа може повторюватися 1 раз в 300 років. Причина - повінь після дуже сніжної зими з запасами снігу в 3 рази більшою за норму. А ґрунт уже був насичений інтенсивними осінніми дощами. Танення снігу охопило відразу майже весь басейн Дніпра від Могильова до Запоріжжя. Було затоплено сотні тисяч га родючих земель.

Дощові паводки характерні для мусонних районів: Індія, Китай, Далекий Схід - тут кожен рік відбуваються великі підйоми рівня води, дуже часто катастрофічні. Арсеньєв писав про паводок на річці Уссурі: "Дождь, туман, тучи - все это перемешалось между собой… В абсолютной тьме казалось будто вместе с ветром неслись в бездну деревья, сопки и вода в реке, и все вместе образовало сплошную, с чудовищной быстротой движущуюся массу. На реку было страшно смотреть. От быстро бегущей воды кружилась голова".

В Україні катастрофічні паводки часто бувають на карпатських річках. Про трагічні наслідки розливів Тиси, Прута, Серета, Дністра згадується ще в давніх літописах Київської Русі в 9-12 століттях. У 20-ому столітті катастрофічні паводки та Тисі були в 1927, 1947, 1957, 1970, 1993 роках. У Полтаві 4 квітня 1953 року рівень Ворскли піднявся на 9,5 м. вище середнього рівня.

Морські нагонні паводки характерні для Інда, Ганга, Неви. У 1970 р. в дельті Ганга тропічний циклон викликав 10- метрову хвилю, яка зруйнувала десятки міст і сотні сіл. 1,5 млн. чоловік загинуло. Згадаємо поему "Медний всадник" О.С.Пушкіна, у котрій він описує паводок 1924 року на Неві.

"Погода пуще свирипела,

Нева вздувалась и ревела,

котлом клокоча и клубясь,

вдруг, как зверь, остервенясь

на город кинулась. Пред нею

все побежало. Все вокруг

вдруг опустело. Воды

втекли в подземные подвалы,

к решеткам хлынули каналы.

И всплыл Петрополь, как тритон,

по пояс в воду погружен".